31 серпня 2020 р. Справа № 120/4164/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про скасування постанови,
14 серпня 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування постанови про накладення штрафу від 07.08.2020 року ВП № 61522199.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваної постанови державного виконавця від 07.08.2020 року ВП № 61522199 про накладення штрафу на боржника в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі № 120/3912/19-а. Позивач переконаний, що часткове невиконання рішення суду в частині виплати перерахованих на користь пенсіонера ОСОБА_1 сум за період 01.01.2018 року по 30.11.2018 року відбулося з незалежних від нього причин, які є поважними у розумінні ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки кошти з Державного бюджету на ці цілі не були виділені. Тобто, позивач вважає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Також позивач вказує на те, що Головним управлінням добровільно вжито (перерахунок пенсії) та вживаються (виплата пенсії) дії на виконання рішення суду в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України N 649 від 22.08.2018 року, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, який діяв на дату набрання чинності судовим рішенням у справі № 120/3912/19-а та з урахуванням положень якого судове рішення вважалося виконаним. В той же час, на переконання позивача, скасування з 22.07.2020 року в судовому порядку п. 1, 2 Порядку № 649 не впливає на виконання судового рішення, ухваленого на користь ОСОБА_1 , оскільки правовідносини між сторонами виникли в період дії вказаного Порядку. Вищенаведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 19.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Цією ж ухвалою суд в порядку ч. 2 ст. 49 КАС України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 як стягувача за виконавчим провадженням ВП № 61522199.
Окрім цього, зазначеною ухвалою також додатково витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 61522199, по якому 07.08.2020 року винесена оскаржувана постанова про накладення штрафу.
Повідомлення учасників про розгляд справи, а також направлення позовної заяви та доданих до неї документів здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 287 КАС України для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
На виконання вимог суду від відповідача надійшли витребувані судом докази, а також відзив на позовну заяву від 27.08.2020 року (вх. № 24050/20), у якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що дії державного виконавця при прийняті оскаржуваної постанови, а також сама постанова від 07.08.2020 року про накладення штрафу є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Зауважує, що оскільки боржником рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/3912/19-а, в частині здійснення виплати стягувачу недоплаченої суми пенсії за період з 01.01.2018 року по 30.11.2018 року в повному обсязі не виконано, тому 07.08.2020 року було винесено постанову про накладення штрафу у відповідності до статтей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”. При цьому відповідач вважає, що посилання позивача на Порядок № 649 є безпідставним, оскільки окремі його положення з 22.07.2020 року визнані нечинними в судовому порядку, а отже боржник зобов'язаний був виконати рішення суду, яке ухвалене на користь ОСОБА_1 , в повному обсязі. За таких обставин просить суд в позові відмовити.
28.08.2020 року на адресу суду від третьої особи - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення (вх. № 24277), в яких викладено міркування та власні заперечення останнього проти позову. З-поміж іншого, зауважив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/5248/19 від 22.07.2020 року визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", а тому з цієї дати рішення суду підлягає беззаперечному виконанню.
Надалі, ухвалою суду від 31.08.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Згідно частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі № 120/3912/19-а, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 без її обмеження максимальним розміром за період з 01.01.2018 року по 30.11.2018 року та виплатити позивачу недоплачені за вказаний період суми пенсії.
03.03.2020 року судом по даній справі видано виконавчий лист.
На підставі цього виконавчого документа постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сінгаєвською О.М. від 12.03.2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 61522199 щодо виконання судового рішення та надано боржнику строк для надання відповіді та документального підтвердження щодо виконання рішення суду.
Листом від 19.03.2020 року № 0200-0802-5/12061 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі № 120/3912/19-а добровільно виконане 04.03.2020 року до відкриття виконавчого провадження, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649). Додатково зазначено, що на виконання рішення суду управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.01.2018 року склав - 10 275,42 грн. без обмеженням максимальним розміром та донараховано стягувачу кошти в сумі 2976,50 грн. за період з 01.01.2018 року по 31.11.2018 року, що підтверджується розрахунком на доплату. Поряд із цим наголошено, що сума заборгованості у розмірі 2976,50 грн. за період з 01.01.2018 року по 31.11.2018 року буде виплачена у відповідності до Порядку 649, яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету.
До цього листа позивач додав докази перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (з 01.01.2018 року) від березня 2020 року та розрахунок суми доплати по пенсійній справі № 0201005550 ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 31.11.2018 року.
Також судом з'ясовано, що сума заборгованості у розмірі 2976,50 грн. обліковується в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що підтверджується витягом про включення до Реєстру (реєстраційний номер рішення: 59192).
Разом із тим, 23.07.2020 року стягувач - ОСОБА_1 самостійно звернувся до органу державної виконавчої служби із письмовою заявою, в якій, зокрема, повідомив про те, що пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” визнано протиправними та нечинними в судовому порядку з 22.07.2020 року, а тому просив забезпечити виконання судового рішення у справі № 120/3912/19-а, а у випадку його невиконання просив накласти штраф на посадових осіб боржника.
У зв'язку з надходженням такої заяви стягувача, 28.07.2020 року відповідач надіслав на адресу позивача вимогу державного виконавця за № 6700/2.3-22/3, якою зобов'язав боржника надати документальне підтвердження щодо повного та фактичного виконання рішення суду по справі № 120/3912/19-а в строк до 05.08.2020 року.
На виконання даної вимоги Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 06.08.2020 року № 0200-0802-5/35930 повідомило відповідача про вжиті ним заходи на виконання судового рішення, про які зазначалося в попередньому листі (від 19.03.2020 року № 0200-0802-5/12061), а також додатково зазначило про те, що скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду за № 640/5248/19 від 22.08.2020 року пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” не покладає обов'язку на Головне управління щодо здійснення ОСОБА_1 одночасної виплати нарахованих сум.
В подальшому, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 07.08.2020 року в рамках виконавчого провадження № 61522199 на боржника у зв'язку з невиконанням в повному обсязі судового рішення без поважних причин накладено штраф у розмірі 5100 грн. і зобов'язано останнього протягом десяти робочих днів виконати рішення суду, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне не виконання рішення суду
Не погоджуючись із винесеною постановою про накладення штрафу від 07.08.2020 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
У відповідності до статті 1 Закону N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частини 1 статті 63 Закону N 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону N 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судом встановлено, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року по справі № 120/3912/19-а здійснювалося ГУ ПФУ у Вінницькій області ще до відкриття виконавчого провадження, з урахуванням Порядку N 649.
Окрім цього, звертаючись з цим адміністративним позовом позивач також посилався на правову позицію викладену у рішеннях Верховного Суду від 24.01.2018 року по справі № 405/3663/13-а, від 21.02.2018 року по справі № 814/2655/14, яка стосується того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Щодо вказаних доводів позивача суд зазначає наступне.
Так, дійсно, на момент виконання позивачем рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року по справі N 120/3912/19-а в частині виплати стягувачу донарахованих коштів в сумі 2976,50 грн. за період з 01.01.2018 року по 30.11.2018 року механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначався Порядком N 649.
Згідно пункту 3 Порядку N 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктом 4 Порядку N 649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Відповідно до пункту 5 Порядку N 649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Згідно з пунктом 6 Порядку N 649, перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Пунктом 10 Порядку N 649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанова від 07.08.2020 року про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. винесена відповідачем на підставі статей 63, 75 Закону N 1404-VIII саме із мотивів невиконання судового рішення без поважних причин.
Так, частиною 2 статті 63 Закону N 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно частини 1 статті 75 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що Законом N 1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При цьому поважними в розумінні наведених норм Закону N 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року N 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 р. N 384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.
В силу статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду по справі № 120/3912/19-а позивач провів розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 , який станом на 01.01.2018 року склав 10275,42 грн. без обмеження максимальним розміром та донараховано стягувачу кошти в сумі 2976,50 грн. за період з 01.01.2018 року по 30.11.2018 року, виплата яких наразі дійсно не відбулась, оскільки така заборгованість включена до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Тобто наразі відсутні підстави стверджувати, що рішення суду не виконане взагалі. Фактично, залишилась невиконаною лише частина цього рішення, щодо якого існував окремий порядок його виконання.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що виконання рішення суду у справі № 120/3912/19-а у порядку черговості згідно Порядку N 649 є поважною підставою не своєчасної виплати платежів, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить ОСОБА_1 не є власністю позивача (ГУ ПФУ у Вінницькій області), не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Окрім того, така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 року по справі N 21-1044а15, від 20.10.2015 року у справі N 21-2630а15, від 02.02.2016 року у справі N 21-5118а15, від 22.11.2016 року у справі N 21-1907а16, постановах Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 21.02.2018 року у справі № 814/2655/14.
У свою чергу, Порядок N 649 був прийнятий саме з метою врегулювання існуючої проблеми невиконання судових рішень органами Пенсійного фонду з підстав відсутності відповідного фінансового забезпечення. Відтак, ігнорування органами виконавчої служби у даних правовідносинах положень постанови Кабінету Міністрів України N 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, призвело до численних публічно-правових спорів.
У мотивувальній частині оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 07.08.2020 року, та й у відзиві на позов відповідач в обґрунтування своєї позиції зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі N 640/5248/19 від 22.07.2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України та Пенсійного Фонду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України N 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Зданого приводу слід зазначити наступне.
Так, дійсно постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі N 640/5248/19 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року змінено, зокрема пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року N 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, до 22.07.2020 року Порядок N 649 був чинний і боржник зобов'язаний був ним керуватись. У той же час після 22.07.2020 року відшкодування невиплаченої суми заборгованості може бути здійснено лише за наявності для цього відповідних фінансових ресурсів, а тому дана обставина не може вважатися такою, що призводить до не виконання судового рішення без поважних причин.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності та враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови, оскільки невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. При цьому накладення штрафу на боржника та його стягнення у дохід держави в такому випадку жодним чином не захищає право особи (стягувача) на отримання тих же бюджетних коштів з Державного бюджету України.
За таких обставин, суд вважає, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про накладення штрафу від 07.08.2020 року ВП N 61522199 в розмірі 5100 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Із матеріалів справи видно, що позивачем не понесено судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку із чим відсутні підстави для вирішення даного питання.
Керуючись статтями 9,72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сінгаєвської О.М. про накладення штрафу від 07.08.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61522199.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Повне судове рішення складено і підписано 31.08.20.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100);
Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ: 43316784, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович