ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.08.2020Справа № 910/9316/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ»
до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»
про стягнення 212 656,96 грн,
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (відповідач) про стягнення 212 656,96 грн на підставі Договору № 52.18-492 від 24.10.2018, з яких: 180 000,00 грн основного боргу, 2 700,00 грн інфляційних втрат, 3 953,01 грн 3% річних, 26 003,95 грн пені.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на виконання умов вказаного договору поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № ТОВ-001212 від 08.08.2019 на суму 253087,56 грн, проте відповідач лише частково оплатив поставлений товар в сумі 73 087,56 грн, у зв'язку з чим прострочена заборгованість відповідача по оплаті за поставлний товар становить 180000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9316/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/9316/20.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 про відкриття провадження у справі № 910/9316/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:
« 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.
Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подавали заяв про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
24.10.2018 між Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ» (постачальник, позивач) був укладений Договір № 52.18-492 (далі - Договір або Договір № 52.18-492 від 24.10.2018), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю «Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів» код 34330000-9 за ДК 021:2015 (двигуни), надалі - товар, а покупець - сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 3.1 сума цього Договору (ціна Договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, і становить 529 165,83 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 105 833,17 грн. Разом ціна Договору становить 634 999,00 грн з ПДВ.
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.
Поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS-2010 за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 37. При цьому транспортування товару проводиться за кошти постачальника і вартість такої доставки входить в ціну Договору (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 5.5 Договору поставка партії товару здійснюється не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки.
Умовами п. 6.1.2 Договору передбачено обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар, який відповідає технічним і якісним характеристикам.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за порушення термінів оплати товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару за кожен день прострочення оплати.
Цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 24.10.2019 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії Договору (п. 11.1 Договору).
Позивач на виконання умов Договору № 52.18-492 від 24.10.2018 на підставі видаткової накладної № ТОВ-001212 від 08.08.2019 поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 253 087,56 грн з ПДВ. Наявна в матеріалах видаткова накладна № ТОВ-001212 від 08.08.2019 підписана уповноваженими представником відповідача, що свідчить про прийняття товару без претензій по кількості та якості.
Відповідно до умов п. 4.1 Договору відповідач був зобов'язаний здійснити розрахунок за поставлений товар протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання видаткової накладної, тобто, враховуючи дату підписання відповідачем видаткової накладної № ТОВ-001212 - 08.08.2019, останній був зобов'язаний здійснити розрахунок у строк до 04.11.2019 включно.
Однак, відповідач своє зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар виконав лише частково та з порушення строків, передбачених умовами Договору № 52.18-492 від 24.10.2018.
Матеріалами справи, а саме: платіжними дорученнями № СЕ003105/ від 20.12.2019 та № СЕ000544/1 від 25.05.2020 підтверджується, що відповідачем було сплачено 73 087,56 грн вартості товару, поставленого на підставі Договору № 52.18-492 від 24.10.2018 згідно видаткової накладної № ТОВ-001212 від 08.08.2019.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 212 656,96 грн на підставі Договору № 52.18-492 від 24.10.2018, з яких: 180 000,00 грн - основноий борг, 2 700,00 грн - інфляційні втрати, 3 953,01 грн - 3% річних, 26 003,95 грн - пеня.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами правочину, суд дійшов до висновку, що Договір № 52.18-492 від 24.10.2018 за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Станом на дату складання та підписання позивачем позовної заяви (23.06.2020), а рівно і станом на час вирішення спору по суті, відповідачем не здійснено в повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем товар, що останнім не заперечувалось.
Здійснивши перевірку зробленого позивачем розрахунку основної заборгованості відповідача за поставлений товар у сумі 180 000,00 грн з урахуванням пункту 4.1 Договору № 52.18-492 від 24.10.2018, суд визнає цей розрахунок обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. Водночас судом враховано, що відповідач у справі не заперечував наведений розрахунок та визначену позивачем суму основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 180 000,00 грн.
Доказів на підтвердження погашення заборгованості в сумі 180 000,00 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача в частині основної заборгованості є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в сумі 180 000,00 грн.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 26 003,95 грн пені за порушення відповідачем строків оплати товару.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, у пункті 7.3 Договору сторони погодили, що, за порушення термінів оплати товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару за кожен день прострочення оплати.
За прострочення виконання зобов'язання з оплати товару на підставі пункту 7.3 Договору, позивач нарахував пеню в загальній сумі 26 003,95 грн.
Судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було враховано здійснені відповідачем часткові оплати, вірно визначено періоди нарахування пені з урахуванням дат здійснених відповідачем часткових оплат та положень ч. 6 ст. 232 ГК України.
Враховуючи вказане, розрахунок пені, здійснений позивачем у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 26 003,95 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 3 953,01 грн. 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 3 953,01 грн за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку, що сума 3% річних, розрахована позивачем відповідно до вимог чинного законодавства України та з урахуванням фактичних обставин справи.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 953,01 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 700,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищенаведеного, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2700,00 грн інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати за поставлений позивачем товар.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 189,85 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 600,00 грн.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Так, матеріали справи містять копію Договору № 130 про надання послуг правової допомоги від 19.06.2020, укладеного між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Романком Петром Валерійовичем копію рахунку № 521 від 22.06.2020 на сплату за послуги професійної правової допомоги по Договору № 130 від 19.06.2020 на суму 3 600,00 грн, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1652 від 20.11.2006 та копію платіжного доручення № 10396 від 26.06.2020, що підтверджує факт перерахування позивачем 3 600,00 грн в якості сплати за послуги професійної правової допомоги по Договору № 130 від 19.06.2020 та згідно рахунку № 521 від 22.06.2020.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи надані позивачем докази щодо правомірності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, категорію справи та розмір таких витрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в повному обсязі.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 3 189,85 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 600,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ» (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195; ідентифікаційний код 36641388) 180 000,00 грн (сто вісімдесят тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 2 700,00 грн (дві тисячі сімсот гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 3 953,01 грн (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят три гривні 01 коп.) 3% річних, 26 003,95 грн (двадцять шість тисяч три гривні 95 коп.) пені, 3 189,85 грн (три тисячі сто вісімдесят дев'ять гривень 85 коп.) судового збору та 3 600,00 грн (три тисячі шістсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 31.08.2020.
Суддя Гумега О.В.