ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.08.2020Справа № 912/2343/20
За заявою Селянського (фермерського) господарства «Кімерле Олександра Івановича» про забезпечення позову у справі
За позовом Селянського (фермерського) господарства «Кімерле Олександра Івановича»
до 1. Бобринецької міської ради
2. Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання права постійного користування земельною ділянкою
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
Без виклику учасників справи
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Кімерле Олександра Івановича" до 1. Бобринецької міської ради та 2 Міністерства юстиції України, в якій позивач просив:
- визнати протиправним Наказ Міністерства юстиції України №2295/5 від 03.07.2020 "Про задоволення скарги" та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2295/5 від 03.07.2020 "Про задоволення скарги";
- визнати право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га для ведення фермерського господарства (Кіровоградська обл., Бобринецький район, Червонодолинська сільська рада) кадастровий номер 3520887900:02:000:9006 за СФГ "Кімерле Олександра Івановича".
Ухвалою від 24.07.2020р. Господарського суду Кіровоградської області позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Кімерле Олександра Івановича" про визнання протиправним та скасування наказу з додатками, в тому числі, квитанції №2029-3734-4903-7146 від 22.07.2020 на суму 4 204,00 грн та №2029-3739-6969-5253 від 22.07.2020 на суму 1 051,00 грн, направлено до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу №912/2343/20 передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Разом з позовною заявою Селянським (фермерським) господарством "Кімерле Олександра Івановича" було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об'єднання, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі, включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 50 га, кадастровий номер 3520887900:02:000:9006; заборони державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, здійснювати будь-які дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 50 га, кадастровий номер 3520887900:02:000:9006.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що Бобринецька міська рада не визнає права Селянського (фермерського) господарства "Кімерле Олександра Івановича" на земельну ділянку. Вказані дії відповідача 1, на думку заявника, є недобросовісними і свідчать про намагання позбавити позивача майнових прав на спірне майно. На думку позивача, незастосування обраних заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання судового рішення та реального судового захисту.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її задоволення з урахуванням наступного.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За висновком Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові від 21.12.2019р. по справі №908/1310/19
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод »Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Проте, за висновками суду, заявником не наведеного належного доказового обґрунтування поданої заяви, що вказує на відсутність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.
За висновками суду, у даному випадку забезпечення позову у визначені позивачем способи ніяким чином не забезпечить ефективного судового захисту.
Суд звертає увагу позивача, що інститут забезпечення позову має своєю метою саме усунення вірогідності невиконання судового рішення і, як наслідок, відновлення прав позивача щодо предмету спору. При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що правовим наслідком визнання протиправним та скасування наказу відповідача 2 фактично є скасування відповідних реєстраційних дій, вчинених на його підставі.
Одночасно, суд зазначає, що заявником взагалі ніяким чином доказово не обґрунтовано обставин вчинення відповідачем 1 дій, які спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об'єднання, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі, включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 50 га, кадастровий номер 3520887900:02:000:9006. Зокрема, в контексті вирішення питання щодо забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що додані до матеріалів заяви протокол №54 від 12.09.2019р. постійної депутатської комісії з питань депутатської діяльності, земельних відносин, житлово-будівельного господарства та законності, а також розпорядження №162 від 19.11.2019р. міського голови Бобринецької міської ради «Про скликання чергової 51 сесії Бобринецької міської ради сьомого скликання» обставин, що вказували б на наявність достатніх підстав та відповідності обраних позивачем заходів забезпечення позову наведеним вище критеріям ніяким чином не доводять.
Крім того, судом також враховано додану позивачем до матеріалів справи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка містить дані щодо чинності запису про майнове право Селянського (фермерського) господарства «Кімерле Олександра Івановича» право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3520887900:02:000:9006.
За таких обставин, з урахуванням всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку стосовно доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення заяви Селянського (фермерського) господарства «Кімерле Олександра Івановича» про забезпечення позову.
При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.
За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства «Кімерле Олександра Івановича» про забезпечення позову.
2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Суддя Спичак О.М.