ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.08.2020Справа № 910/9081/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат-Майстер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс"
про стягнення 102 911, 22 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Клімат-Майстер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" про стягнення 102 911, 22 грн, з яких 100 000, 00грн основної заборгованості, 1 911, 22 інфляційних втрат, 1 000,00 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано в повному обсязі своїх обов'язків з оплати поставленого товару за договором №21/11/19 від 21.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9081/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою від 30.06.2020р. встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
21.11.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімат-Майстер" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" (покупець) було укладено договір №21/11/19 на постачання товару, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар (кондиціонери) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним в специфікації №1 (додаток до договору №1), що є невід'ємною частиною договору.
За умовами п.2.1 договору №21/11/19 від 21.11.2019р. загальна вартість товару є твердою та складає 805 236 грн. з податком на додану вартість, в тому числі податок на додану вартість 20% - 134 206 грн.
Згідно п.2.2 договору №21/11/19 від 21.11.2019р. покупець здійснює оплату в безготівковій формі на підставі рахунків постачальника на розрахунковий рахунок постачальника.
У п.2.3 договору №21/11/19 від 21.11.2019р. визначено порядок розрахунку: передоплата 1 в сумі 444 372 грн. з податком на додану вартість у строк до 26.11.2019р. згідно відповідного рахунку; передоплата 2 в сумі 260 864 грн. з податком на додану вартість протягом трьох робочих днів з дати отримання повідомлення про надходження другої партії товару згідно відповідного рахунку; оплата в сумі 100 000 грн. з податком на додану вартість протягом 45 робочих днів з дати отримання товару.
Відповідно до п.3.1 договору №21/11/19 від 21.11.2019р. постачання здійснюється на умовах: DDP склад постачальника - м.Київ, вул.Пшенична, 9.
Датою постачання є дата відвантаження товару зі складу постачальника (п.3.4 договору №21/11/19 від 21.11.2019р.).
Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою. Дія терміну цього договору починає свій перебіг в момент, визначений у п.11.1 цього договору, та закінчується 31.12.2020р.
У додатку №1 сторонами погоджено специфікацію до договору №21/11/19 від 21.11.2019р.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №21/11/19 від 21.11.2019р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №21/11/19 від 21.11.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімат-Майстер" було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" прийнято товар згідно видаткових накладних №ВН-2511 від 27.11.2019р. на суму 444 372 грн. та №ВН-2512 від 17.12.2019р. на суму 360 864 грн., що загалом складає 805 236 грн. Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.
Проте, за поясненнями позивача, відповідачем в повному обсязі розрахунків за отриманий згідно вказаних вище видаткових накладних товар проведено в повному обсязі не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" утворилась заборгованість в сумі 100 000 грн.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11.04.2019р. по справі №904/2164/18.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно п.2.2 договору №21/11/19 від 21.11.2019р. покупець здійснює оплату в безготівковій формі на підставі рахунків постачальника на розрахунковий рахунок постачальника.
У п.2.3 договору №21/11/19 від 21.11.2019р. визначено порядок розрахунку: передоплата 1 в сумі 444 372 грн. з податком на додану вартість у строк до 26.11.2019р. згідно відповідного рахунку; передоплата 2 в сумі 260 864 грн. з податком на додану вартість протягом трьох робочих днів з дати отримання повідомлення про надходження другої партії товару згідно відповідного рахунку; оплата в сумі 100 000 грн. з податком на додану вартість протягом 45 робочих днів з дати отримання товару.
Отже, виходячи з фактичних обставин справи, з огляду на приписи ст.692 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати покупцем товару, який було поставлено згідно видаткових накладних №ВН-2511 від 27.11.2019р. та №ВН-2512 від 17.12.2019р., настав.
Проте, як було встановлено судом вище, відповідачем не було проведено розрахунок за договором в повному обсязі, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 100 000 грн.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, відповідачем доказово обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати в повному обсязі товару за договором №21/11/19 від 21.11.2019р. не надано.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №21/11/19 від 21.11.2019р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат-Майстер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" в частині стягнення основного боргу в сумі 100 000 грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення 1 911, 22 інфляційних втрат, 1 000,00 грн 3% річних. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №21/11/19 від 21.11.2019р. в частині оплати в повному обсязі товару, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 1 911, 22 інфляційних втрат, 1000,00 грн 3% річних.
Після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
З приводу вимог позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Наразі, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду договір №86/115-ю від 16.06.2020р. про надання послуг професійної правничої допомоги, укладений з Адвокатським об'єднанням «Коларес», платіжне доручення №329 від 18.06.2020р. на суму 20 000 грн., ордер КС №774639, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1895 від 16.08.2002р.
За висновками суду, надані позивачем документи, є достатніми доказами понесення вказаним учасником судового процесу витрат на професійну правничу допомогу у в сумі 20 000 грн., які згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Задовольнити позовні вимоги повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" (04210, м.Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд.26А, кв.13, ЄДРПОУ 35714444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат-Майстер" (Україна, 02225, місто Київ, вул. Оноре Де Бальзака, будинок 4А, офіс 391, ЄДРПОУ 35486817) основний борг в сумі 100 000 грн., 3% річних в розмірі 1000 грн., інфляційні втрати в сумі 1911,22 грн., судовий збір в сумі 2102 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Спичак О.М.