ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.08.2020Справа № 910/4582/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Шинака-Україна»
до Приватного акціонерного товариства «Київський Страховий Дім»
про стягнення 31640 грн
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шинака-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський Страховий Дім» про стягнення 31640 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.01.2019 на трасі М-19 відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , у результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Шинака-Україна», вартість відновлюваних робіт якого склала 30140 грн.
Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_1 , було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Київський Страховий Дім», позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, проте відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 30140 грн, а також витрати на проведення авто товарознавчої експертизи в розмірі 1500 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинака-Україна» залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
28.04.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 11.05.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 21.05.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 29.05.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 25.05.2020.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.04.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дійсну станом на дату винесення ухвали про відкриття провадження у справі, а саме: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41.
Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0105471799781 із відміткою про вибуття адресата.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.04.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2019 о 15:10 год. на автодорозі М-19 (вул. Окружна, 37 с. Липини) ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi» СКС MON 04 МП д.н.з. НОМЕР_1 , не стежив за дорожньою обстановкою, перед початком руху не переконався, що маневр буде безпечний не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійсним зіткнення, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої було пошкоджено належний на праві власності позивачу автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 .
Зазначені обставини, зокрема, підтверджуються наявною в матеріалах справи постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.02.2019 у справі №161/1555/19.
Вказаною постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області Каращука Павла Івановича, працюючого на момент ДТП в УПП у Волинській області ДПП, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та застосовано до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення розглядуваної дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність Департаменту патрульної поліції, який є власником автомобіля марки «Mitsubishi» СКС MON 04 МП д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9062634 у Приватному акціонерному товаристві «Київський Страховий Дім», чинного на момент скоєння ДТП (21.01.2019). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., розмір франшизи - 0 (нуль) грн.
Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.01.2020 у справі №161/17524/19, чинного на момент прийняття рішення судом у даній справі.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ч.6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт скоєння ОСОБА_1 розглядуваної ДТП належним чином доведений, вина останнього у скоєнні ДТП належним чином підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, особою відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Пунктом 36.4. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до ч.2 ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За приписами п.35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 21.03.2019 звернувся до відповідача із Повідомленням від 20.03.2019 про виплату страхового відшкодування. Проте відповідачем вказана заява була залишена без відповіді та задоволення.
Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок спричиненої позивачу шкоди останнім здійснено на підставі Звіту №2019/3905 від 25.03.2019 експертного дослідження з визначення вартості матеріального збитку спричиненого власнику автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 в результаті розглядуваної ДТП, складного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Гулем В.І. на замовлення позивача.
Так, відповідно до вказаного висновку, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 23569,76 грн, а вартість матеріального збитку завданого позивачу складає 23569,76 грн.
Також позивачем додано до матеріалів справи докази фактичного ремонту пошкодженого автомобіля, здійсненого ТОВ «ДС Мотор-Сервіс», що підтверджується Актом виконаних робіт №115 з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 склала 30140 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи в повному обсязі підтверджують доводи позивача, щодо завдання позивачу шкоди в розмірі 30140 грн та обов'язку відповідача відшкодувати зазначену шкоду, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим, стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 1500 грн вартості проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого транспортного засобу, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем доведено факт понесення витрат з оплати вказаного дослідження, зокрема додано до матеріалів справи копії Акту виконаних робіт від 25.03.2019 та Рахунку ;2019/3905 від 25.03.2019 на суму 1500 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову у цій частині.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.
Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський Страховий Дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41; ідентифікаційний код 25201716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинака-Україна» (45603, Волинська обл., Луцький р-н, с. Струмівка, вул.. Рівненська, буд.4; ідентифікаційний код 30659358) 30140 (тридцять тисяч сто сорок) грн завданої шкоди, 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн витрат на проведення експертизи, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (двi тисячi сто дві) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 31.08.2020.
Суддя Я.В. Маринченко