ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.08.2020Справа № 910/4686/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр»
про стягнення 2023,96 грн
Без виклику представників сторін
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» про стягнення 2023,96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №2083/1718-ТЕ-41 від 11.09.2017 постачання природного газу, в частині своєчасної оплати поставленого газу, позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 1682,16 грн та 3% річних в сумі 341,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 24.04.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 04.05.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 13.05.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 08.05.2020.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.04.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55, офіс 1004.
Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105471436719 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 16.04.2020.
В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», наразі - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір №2083/1718-ТЕ-41 постачання природного газу, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.1.2 Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п.2.1 Договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 1040 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: жовтень - 90 тис. куб. метрів, листопад - 150 тис. куб. метрів, грудень - 200 тис. куб. метрів (ІV квартал 2017 року), січень - 200 тис. куб. метрів, лютий - 250 тис. куб. метрів, березень - 150 тис. куб. метрів (І квартал 2018 року).
Згідно з п.3.1 Договору, постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортного природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.7 Договору).
Відповідно до п.5.2 Договору, ціна за 1000 куб. м природного газу становить 4942 грн, крім того податок на додану вартість -20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.
За умовами п.6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.8.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Умовами пункту 10.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюються тривалістю у 5 (п'ять) років.
Згідно з п.12.1 Договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатково угодою №1 від 11.01.2018 сторони погодили з 01.01.2018 викласти, зокрема, пункт 8.2 Договору у наступній редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення».
Додатково угодою №2 від 17.04.2018 сторони погодили додати пункт 2.1 Договору наступним: «постачальник передає споживачу з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 75 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: квітень - 40 тис. куб. метрів, травень - 35 тис. куб. метрів».
Також вказаною Додатковою угодою сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.05.2018 включно.
Додатково угодою №3 від 08.06.2018 сторони погодили додати пункт 2.1 Договору наступним: «постачальник передає споживачу з 01.06.2018 по 31.07.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 50 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: червень - 25 тис. куб. метрів, липень - 25 тис. куб. метрів».
Також вказаною Додатковою угодою сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.07.2018 включно.
Додатково угодою №4 від 08.08.2018 сторони погодили додати пункт 2.1 Договору наступним: «постачальник передає споживачу з 01.08.2018 по 31.08.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 25 тис. куб. м».
Також вказаною Додатковою угодою сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.08.2018 включно.
Додатково угодою №5 від 07.09.2018 сторони погодили додати пункт 2.1 Договору наступним: «постачальник передає споживачу з 01.09.2018 по 30.09.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 35 тис. куб. м».
Також вказаною Додатковою угодою сторони погодили продовжити строк дії договору до 30.09.2018 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 4943095,16 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу. Вказані акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять.
Відповідачем, в свою чергу, розрахунки за поставлений природний газ проведено несвоєчасно, що підтверджується сальдо відповідача та випискою по операціях по рахунку відповідача, оригінали яких наявні у матеріалах справи, а також наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем газу належним чином підтверджений наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 341,80 грн трьох відсотків річних.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказане нарахування проведено у відповідності до умов договору та вимог законодавства та заявлена позивачем сума підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1682,16 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних (15,3% річних в редакції Додаткової угоди №1 від 11.01.2018), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого сума пені становить 1682,16 грн, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам закону та договору, відтак зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55, офіс 1004; ідентифікаційний код 36844047) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 341 (триста сорок одну) грн 80 коп. трьох відсотків річних, 1682 (одну тисячу шістсот вісімдесят дві) грн 16 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (двi тисячi сто дві) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 31.08.2020.
Суддя Я.В. Маринченко