ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.08.2020Справа № 910/3525/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" про стягнення 25 895,56 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У березні 2020 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" (далі - Товариство) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 25 895,56 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 березня 2020 року вищенаведену позовну заяву Компанії прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3525/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
31 березня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 24 березня 2020 року, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Компанії, посилаючись на те що, позивач не звертався до відповідача у встановленому законом порядку із заявою про виплату страхового відшкодування, а отже на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання Товариством свого зобов'язання з виплати страхового відшкодування не настав.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
27 листопада 2019 року на вулиці Мелітопольській у місті Каховка Херсонської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: зіткнення автомобіля "ЗАЗ-1102", державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , з автомобілем "ЗАЗ", державний номерний знак: НОМЕР_2 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "ЗАЗ-1102", державний номерний знак: НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився в безпечності свого маневру, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем "ЗАЗ", державний номерний знак: НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху України.
Зазначені обставини були встановлені постановою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 грудня 2019 року в справі № 658/4830/19, якою водія автомобіля "ЗАЗ-1102", державний номерний знак: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "ЗАЗ", державний номерний знак: НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі страхового договору від 20 листопада 2018 року № 284015/4092/0000208. Копія цього правочину наявна в матеріалах справи.
У зв'язку з наведеними обставинами 29 листопада 2019 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку.
Згідно з частинами 4, 18 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладення договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно з договором добровільного страхування встановлено безумовну франшизу за збитки, внаслідок ДТП, у розмірі 1 % від страхової суми.
Судом встановлено, що на підставі рахунку-фактури від 9 грудня 2019 року № СЧ-0001755, виставленого приватним акціонерним товариством "Херсон-Авто", позивачем було складено страховий акт від 10 грудня 2019 року № 003291867, відповідно до якого сума страхового відшкодування з вирахуванням вказаної франшизи у розмірі 1 725,36 грн. склала 27 895,56 грн. Належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.
Вказана сума страхового відшкодування була перерахована позивачем на рахунок приватного акціонерного товариства "Херсон-Авто", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 11 грудня 2019 року № 125126.
Отже, до позивача у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаною ДТП перейшло право вимоги на суму відшкодування в розмірі 27 895,56 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Компанія, здійснивши виплату страхового відшкодування, набула права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати у вищенаведеній сумі.
Суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль "ЗАЗ-1102", державний номерний знак: НОМЕР_1 , застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) серії АО № 5803115 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн., франшиза - 2 000,00 грн.).
Отже, Товариство є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля "ЗАЗ-1102" на момент ДТП.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу серії АО № 5803115, а також положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.
У той же час суд зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого позивачем на користь страхувальника страхового відшкодування у розмірі 27 895,56 грн., а також враховуючи встановлений полісом серії АО № 5803115 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб у розмірі 100 000,00 грн. та франшизи - 2 000,00 грн., суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 25 895,56 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у його відзиві, виходячи з наступного.
Статтею 35.1 Закону встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Разом із тим, у вищезазначеному Законі не передбачено обов'язку особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Зі змісту положень вказаного Закону вбачається, що особа, яка вимагає такої виплати, на власний розсуд може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених статтею 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 465/4287/15.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
При дослідженні матеріалів даної позовної заяви, судом встановлено, що позов компанії надійшов до суду 10 березня 2020 року, а відзив Товариства на позовну заяву - 31 березня 2020 року.
Проте в порушення вищезазначеної норми Закону відповідач не вчинив необхідних дій.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач суму страхового відшкодування у розмірі 25 895,56 грн. на користь позивача не сплатив, обґрунтованих заперечень до Компанії не висунув, до суду їх також не подав. Матеріали справи не місять доказів протилежного.
Водночас відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП. Також Товариство не спростувало і розраховану позивачем суму страхового відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що сума страхового відшкодування, яка склала 25 895,56 грн., підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вищезазначеної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої Товариством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 70-А; ідентифікаційний код 20033533) 25 895 (двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 56 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування) та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 31 серпня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко