номер провадження справи 28/65/20
31.08.2020 Справа № 908/1304/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши при секретарі Федоровій К.О. у відкритому судовому засіданні матеріали справи №908/1304/20
за позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, 14, м.Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 00130926)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (вул. Каховська, 26, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код 42093239)
про визнання недійсною окремої частини правочину
представники сторін:
від позивача - Піх А.Б., довіреність №14 від 01.01.20;
від відповідача - не з'явився,
В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа за позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” про визнання недійсним п. 6.5 договору електропостачальника про надання послуг з розподілу №14 від 01.01.2019.
Згідно з Витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2020 справу № 908/1304/20 передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 ухвалено здійснювати розгляд справи №908/1304/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, замінено засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням, підготовче засідання призначено на 31.08.2020 о/об 11 год. 30 хв., визнано явку представників сторін у підготовче судове засідання обов'язковою.
В судовому засіданні 31.08.2020 був присутній представник позивача, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом «Акорд».
Відповідач свого представник в судове засідання не направив, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.08.2020.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті заявлених позовних вимог та повідомив, що позивачем також подано адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/13104/20 до відповідача - НКРЕКП про визнання протиправним та нечинним окремого положення нормативно-правового акту - пункту 6.5 типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії додатку №4 до Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
Заслухавши пояснення представника позивача та розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про зупинення за власною ініціативою провадження в господарській справі №908/1304/20 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/13104/20, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва, виходячи з такого.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Предметом позовних вимог у даній справі є вимога про визнання недійсним п. 6.5 договору електропостачальника про надання послуг з розподілу №14 від 01.01.2019, укладеного між сторонами.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з 01.01.2019 позивач є оператором системи розподілу на території Запорізької області та надає послугу з розподілу електричної енергії відповідачу, який є електропостачальником та надає універсальні послуги на території Запорізької області побутовим та малим непобутовим споживачам. Між позивачем та відповідачем укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №14. Позивач вважає, що на момент укладення цього правочину редакція пункту 6.5 правочину суперечила імперативним вимогам матеріального права, а саме: п. 56 ч. 1 ст. 1, п. 6 ст. 46, ч. 1 ст. 47 Закону України “Про ринок електричної енергії”, п. 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії. затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1470, п. 2.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 13.11.2018 №312. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України “Про ринок електричної енергії” оператору системи розподілу забороняється здійснювати діяльність з виробництва та/або передачі, та/або постачання електричної енергії. Пунктом 6 статті 46 даного Закону передбачено, що оператор системи розподілу не має права здійснювати діяльність з купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, крім купівлі-продажу для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами та врегулювання небалансів електричної енергії. Виходячи з цього, на думку позивача, позивачу як оператору системи розподілу заборонено здійснення діяльності з постачання електричної енергії. Позивач з 01.01.2019 не має ліцензії на здійснення діяльності з постачання, продажу електричної енергії та не займається таким видом діяльності. Позивач купує електричну енергію виключно для покриття технологічних витрат та для забезпечення власних потреб. Натомість згідно з п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії” відповідач як енергопостачальник здійснює продаж електричної енергії за договором споживачу. На думку позивача, невідповідність пункту 6.5 договору наведеним нормам законодавства полягає в тому, що на оператора системи розподілу фактично покладаються функції електропостачальника, виконання яких останньому заборонено законом. Позивач вказує, що пунктами 13.4, 13.5 примірного договору про постачання електричної енергії споживачу, який є додатком 5 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 13.11.2018 №312 (далі - Правила), передбачено вичерпний перелік підстав припинення дії договору, серед яких відсутня така підстава як продовження використання електричної енергії після дати, зазначеної у вимозі електропостачальника про відключення. З урахуванням цього, на думку позивача, всі обсяги електричної енергії, використані споживачем після дати, зазначеної у вимозі про відключення, споживаються виключно на підставі чинного договору про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між електропостачальником та споживачем. На думку позивача, спірний пункт 6.5 договору суперечить моделі правовідносин між учасниками ринку електричної енергії, визначеної законодавством про ринок електроенергії. Окрім цього, позивач вказує, що відповідно до п. п. 2.2, 3.2, 3.4 спірного договору відповідач здійснює оплату послуг з розподілу за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії розподіл забезпечує постачальник. Згідно з п. 4.2 договору постачальник зобов'язується виконувати умови договору та здійснювати оплату послуг з розподілу електричної енергії в повному обсязі. Проте відповідно до положень спірного пункту 6.5 договору обсяги електричної енергії, використані споживачем постачальника після дати, зазначеної у вимозі про відключення, покладаються на втрати оператора системи. Таким чином, на думку позивача, спірний пункт 6.5 договору не спростовує обов'язки відповідача, визначені пунктами 2.2, 3.2, 3.4 договору, здійснити оплату обсягів електричної енергії за всією сукупністю його споживачів, у тому числі після дати, зазначеної у вимозі про відключення. Натомість виходячи з умов пунктів 2.1, 4.1, 6.2, 7.1, 13.1 типового договору про постачання електричної енергії не передбачено підстав припинення або зупинення дії зазначеного договору у зв'язку з відсутністю факту відключення, визначеного Правилами. На думку позивача, споживання електричної енергії споживачем після дати, зазначеної у вимозі постачальника про відключення, може відбуватися виключно на підставі договору про постачання електричної енергії електропостачальником. Крім того, позивач вважає, що правова природа обсягів електричної енергії, що використовується споживачем після дати, зазначеної постачальником, як втрати оператора системи (спірний пункт 6.5 договору) суперечить п. 1.1.2 Правил, оскільки поняття втрат електричної енергії не є тотожним поняттю електрична енергія як різновид товару.
За приписами ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №14. Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу №14 від 01.01.2019 є оспорюваний правочином. Предметом спору є визнання недійсною окремої частини даного правочину, а саме пункту 6.5, який визначає, що обсяги електричної енергії, використані споживачем постачальника після дати, зазначеної постачальником у вимозі про відключення, покладаються на втрати ОСР.
Статтею 217 Цивільного кодексу України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зокрема, частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В даному випадку укладений сторонами договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №14, як зазначено в пунктах 1.1 цього договору, є публічним договором приєднання, який укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору.
Статтею 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
У п. 1.2 договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №14 визначено, що умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) та є однаковими для всіх споживачів.
Зокрема, спірний пункт 6.5 договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №14 відповідає змісту Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та є додатком №4 до цих Правил, а саме:
« 6.5. Обсяги електричної енергії, використані споживачем Постачальника після дати, зазначеної Постачальником у вимозі про відключення покладаються на втрати Оператора системи».
Таким чином, зміст договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №14, укладеного сторонами, не може розглядатися судом окремо від змісту нормативно-правового акту, на підставі якого він укладений, а саме: Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», який є додатком №4 до цих Правил.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що фактично незгода позивача з даним пунктом договору зводиться саме до оскарження його як такого, що не відповідає іншим нормативно-правовим актам, що регулюють правовідносини учасників ринку постачання та розподілу електричної енергії. Однак предметом розгляду господарського суду в даній справі не може бути відповідність змісту пункту 6.5 типового договору, який затверджений нормативним актом компетентного органу, що регулює правовідносини у сфері розподілу електричної енергії, іншим нормативним актам, у тому числі вищої юридичної сили, оскільки до компетенції господарського суду не відноситься вирішення спорів про відповідність одного нормативно-правового акту іншому, у тому числі нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Виходячи з цього, господарський суд при розгляді справи №908/1304/20 не може самостійно надати оцінку питанню дійсності оспорюваного пункту 6.5 правочину з огляду на заявлені підстави позову.
Натомість на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до відповідача НКРЕКП про визнання протиправним та нечинним окремого положення нормативно-правового акту - пункту 6.5 типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії Додатку № 4 до «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, на підставі якого укладено спірний пункт договору.
Отже, розгляд господарської справи №908/1304/20 є неможливим до вирішення адміністративним судом спору у справі №640/13104/20.
Враховуючи викладене, за висновком суду, наявні підстави для зупинення провадження у справі №908/1304/20 до набрання законної сили рішенням суду у справі в адміністративній справі №640/13104/20, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та нечинним окремого положення нормативно-правового акту - пункту 6.5 типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії Додатку № 4 до «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Керуючись статтями 227, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Зупинити провадження у справі №908/1304/20 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №640/13104/20, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправним та нечинним окремого положення нормативно-правового акту - пункту 6.5 типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії Додатку № 4 до «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Зобов'язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження в даній справі.
Електронна адреса господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua.
Відповідно до ст. ст. 235, 255 ГПК України ухвала суду набрала законної сили 31.08.2020 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом 10 днів з урахуванням положень ч. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.
Суддя О.В. Федорова