іменем України
12.08.2020 Справа № 905/151/20
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання Коновалова А.І.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги".
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Завод обважнювачів".
Представники учасників справи
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" (далі - відповідач) про стягнення 635416,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії споживачу №320900 від 01.01.2019 в частині здійснення оплати спожитої електричної енергії, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість, а також нараховану пеню та 3% річних.
24.02.2020 до суду надійшов відзив на позов в якому зазначається, що відповідач не виконав грошове зобов'язання за договором у зв'язку з відсутністю грошових коштів. В свою чергу, така ситуація склалась внаслідок невиконання грошових зобов'язань перед відповідачем його контрагентів. На підставі наведеного, відповідач просить зменшити розмір пені на 50%.
Представник позивача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
06.03.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій пояснив, що доводи відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені є безпідставними, доказів про скрутний фінансовий стан відповідача не надано, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
23.04.2020 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 50013,06 грн, 3% річних у розмірі 5676,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 1242,59 грн.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Суд приймає до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та розглядає справу з урахуванням викладених в цій заяві обставин.
Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
01.01.2019 між Приватним акціонерним товариством "Завод обважнювачів" (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №32090, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору, згідно із заявою приєднанням, яка є додатком 1 до цього договору. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 та є однаковими для всіх споживачів (т.1 а.с.12-16).
Згідно з п.2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.3.1 договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією.
Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п. 3.4 договору).
Споживач приєднався до умов договору на підставі поданої заяви-приєднання (додаток №1 до договору) на умовах комерційної пропозиції постачальника, яка є додатком 2 до договору (т.1 а.с.17-24) .
Відповідно до п.5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Дата початку та кінця розрахункового періоду зазначаються в заяві-приєднанні (п.5.5 договору).
Згідно з п. 5.7 договору, оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5-ти робочих днів з моменту отримання його споживачем або протягом 5-ти робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Відповідно до п.5.1 комерційної пропозиції, яка підписана 01.10.2019 та є додатком №2 до договору, оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами: не пізніше ніж за 1 календарний день до дати початку розрахункового періоду - 15% від заявленого обсягу; фактична оплата за спожиту електричну енергію у місяці постачання до 16 числа місяця наступного за розрахунковим. Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлений) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів - за обсягом фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті видачі рахунку.
Договір укладено на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні та сплати рахунку (квитанції) постачальника. Договір в частині виконання зобов'язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов'язань (п.13.1 договору).
За умовами комерційної пропозиції договір укладається на строк 1 рік та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до договору та оплати рахунку, визначеного в п.5.1 комерційної пропозиції. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 21 день до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов (п.п.10.1, 10.2 додатку 2 комерційної пропозиції).
28.02.2019 сторонами був складений, підписаний та скріплений печатками акт приймання-передачі товарної продукції (електроенергії) за лютий 2019 року, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв спожиту електроенергію, кількістю 348771кВт/год, вартістю 839687,11 грн (т.1 а.с.26).
Позивачем відповідачу був виставлений рахунок за спожиту електроенергію за лютий 2019 року на суму 1003720,81 грн, який був отриманий відповідачем (т.1 а.с25).
31.10.2019 сторонами був складений, підписаний та скріплений печатками акт приймання-передачі товарної продукції (електроенергії) за жовтень 2019 року, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв спожиту електроенергію, кількістю 276844кВт/год, вартістю 763966,52 грн (т.1 а.с.28).
Позивачем відповідачу був виставлений рахунок за спожиту електроенергію за жовтень 2019 року на суму 621296,29 грн, який був отриманий відповідачем (т.1 а.с.27).
На виконання умов договору, відповідачем здійснено оплати за спожиту електричну енергію частково, що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку позивача (т.1 а.с.29-43).
Отже, відповідач не виконав належним чином зобов'язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії у жовтні 2019 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 621296,29 грн.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передав електричну енергію споживачу, однак відповідач зобов'язання, в частині оплати за спожиту електричну енергію, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за жовтень 2019 року у розмірі 621296,29 грн.
Під час розгляду справи, відповідачем було сплачено заборгованість перед позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №10983 від 06.03.2019 (т.1 а.с.134).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що відповідачем було сплачено заборгованість за спожиту електроенергію за жовтень 2019 року у розмірі 621296,29 грн після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 50013,06 грн за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по сплаті електроенергії спожитої за лютий 2019 року та жовтень 2019 року.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.5.8 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язань якщо інше не встановлено в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є нарахування пені в загальному розмірі 49501,79 грн за період:
- з 12.03.2019 по 20.03.2019 на суму 21557,03 грн (заборгованість за лютий 2019 року, яка остаточно сплачена 21.03.2019; сума пені - 191,36 грн);
- з 17.11.2019 по 05.03.2020 на суму 621296,29 грн (заборгованість за жовтень 2019 року; дата початку прострочення виходячи з п.5.1 комерційної пропозиції; сума пені - 49310,43 грн.
Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просить стягнути 3% річних в розмірі 5676,91 грн за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по сплаті електроенергії спожитої за лютий 2019 року та жовтень 2019 року.
Перевіривши розрахунок нарахування 3% річних за вказані вище періоди, суд вважає, що вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково, в сумі 5624,05 грн
Позивач просить стягнути інфляційні втрати в сумі 1242,59 грн нараховані за січень 2020 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії спожитої в жовтні 2019 року.
Перевіривши розрахунок нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 50%, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань було обумовлено неналежними від нього обставинами, оскільки його основний контрагент - ТОВ "Метінвест-Холдинг"" не сплачує заборгованість перед відповідачем, в наслідок чого у відповідача утворилась багатомільйонна дебіторська прострочена заборгованість, виникла нестабільна фінансова ситуація на підприємстві. З даного приводу трудовий колектив відповідача навіть звертався до Президента України.
Здійснення оплати 06.03.2020 заборгованості відповідача перед позивачем стала можливою завдяки погашенню заборгованості структурного підрозділу ТОВ "Метінвест-Холдінг" перед відповідачем, яке також відбулось 06.03.2020.
Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для позивача та іншим учасникам господарських відносин, а також оцінюючи дії відповідача щодо визнання боргу перед позивачем та пропозиції внести до договору зміни щодо кінцевого строку оплати (листи позивачу 19.11.2019 та від 16.12.2019, а.с.97,98), приймаючи до уваги здійснення відповідачем оплати заборгованості перед позивачем в повному обсязі до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені до 30000 грн.
Судом також прийнято до уваги, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.Костянтинівка, де провадить свою господарську діяльність Приватне акціонерне товариство "Завод обважнювачів".
Щодо заявленого позивачем клопотання про повернення 50 % судового збору в розмірі 4659,72 грн, сплаченого за вимогу про стягнення основного боргу в розмірі 621296,29 грн, який до початку розгляду справи по суті був сплачений відповідачем.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи, що судом прийнято рішення про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про повернення судового збору.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.
Судові витрати, на підставі ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" (85114, Донецька обл., м.Костянтинівка, вул.Олекси Тихого, б.99, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 00136751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (87539, Донецька обл., м.Маріуполь, бульв.Шевченка, 62, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань -42086719) пеню у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн, 3% річних у розмірі 5624 (п'ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 1242 (одна тисяча двісті сорок дві) грн 59 коп. та судові витрати у розмірі 5505 (п'ять тисяч п'ятсот п'ять) грн 25 коп.
Закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 621296,29 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.08.2020.
Суддя О.В. Говорун