вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.09.2020р. Справа № 904/3222/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Горка» , м. Дніпро
До: Дніпровської міської ради, м. Дніпропетровськ
Третя особа без самостійних позовних вимог на стороні позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк розваг-Лавина» ,м. Донецьк
Про: визнання припиненим договору оренди земельної ділянки та т. інш.
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ: не викликались
ТОВ «Горка» (позивач) звернувся з позовом до Дніпровської міської ради (відповідач) про визнання договору оренди земельної ділянки площею 3,1646 га , розташованою за адресою : АДРЕСА_1 ( кадастровий номер 1210100000:03:074:0025 ) від 06.04.12р. ( укладеного між сторонами ) таким , що припинив свою дію з 03.07.15 р. та зобов'язання відповідача прийняти вищезазначену земельну та внести відповідні відомості про припинення оренди вказаної земельної ділянки до Державного земельного кадастру .
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ту обставину , що 03.07.15р. позивач продав частину нерухомого майна - будівлю каси та сходи , які розташовані на спірній земельній ділянці , що використовувалась ним на підставі вищезазначеного договору оренди , на користь третьої особи - ТОВ «Парк розваг-Лавина» . Внаслідок укладання цього договору припинилося право позивача на частину нерухомого майна ,розташованого на спірній земельній ділянці , та відповідно - і право користування частиною земельної ділянки , яка перебувала в оренді на підставі договору оренди від 06.04.12р. Позивач після відчуження частини нерухомого майна неодноразово звертався до Дніпровської міськради із відповідними заявами про припинення його права користування відповідною частиною земельної ділянки ,але відповідач лише у 2017 році прийняв рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню оздоровчого комплексу по вул. Космічній,20 ; але при цьому ухиляється від вирішення питання щодо припинення договору оренди земельної ділянки від 06.04.12р. та прийняття спірної земельної ділянки від позивача.
Відповідно ж до вимог ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.120 Земельного кодексу України : якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування земельною ділянкою, якій вони розміщені , на тих самих умовах і втому ж обсязі , що були у попереднього землекористувача. Також відповідно до ч.1 ст.141 ЗК України підставам припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на житловий будинок , будівлю або споруду. Частиною 3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» встановлено , що до особи , якій перейшло право власності на житловий будинок , будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці , також переходить право оренди на цю земельну ділянку.
Дніпропетровська міська рада (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечувала , посилаючись на ті самі норми чинного законодавства , що і позивач у позові ,та приходячи до висновку про те , що у разі виникнення у іншої ( ніж орендар) особи права власності на будівлю , споруду , право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення в цілому договору оренди земельної ділянки. А відтак , на думку відповідача , до нового власника частини приміщень -ТОВ «Парк розваг-Лавина» , перейшло право користування земельною ділянкою на тих саме умовах і в тому ж обсязі , що були у ТОВ «Горка» . Окрім того , відповідач вказує, що умовами договору оренди земельної ділянки не передбачено його припинення з підстав відчуження орендарем частини будівель на користь третьої особи.
Також відповідач заявив про застосування строків позовної давності ,вказуючи , що позивач звернувся за захистом свої прав більше ніж через три роки після того, як вважав , що спірний договір припинив свою дію з 03.07.15 р. На думку відповідача , саме з цієї дати слід відраховувати встановлений чинним ЦК України строк позовної давності за цими вимогами позивача.
Ухвалою господарського суду від 23.06.20 р. прийнято позовну заяву до розгляду , відкрите провадження у справі та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників . Ухвалою суду від 07.07.20 р. задоволено клопотання Дніпровської міської ради про продовження строку на подачу відзиву на позов на 15 днів. Ухвалою суду від 07.07.20 р. відмовлено в задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про розгляд справи у порядку загального позовного провадження ( при цьому судом була врахована правова позиція ВС , викладена у постанові від 29.05.19 р. у справі № 904/3936/18) .
Ухвалою суду від 21.08.20 р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ТОВ «Парк розваг-Лавина» .
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
06.04.12р. на підставі рішень Дніпропетровської міської ради від 21.05.08р. №162/32 , від 02.02.11 р. № 216/8 та від 29.02.12 р. № 234/21 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Горка» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 3,1646 га по фактичному розміщенню першої черги спортивно-оздоровчого комплексу з гірськолижною трасою, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ , вул. Космічна , 20 ( п.1. , п.1.1., п.2.2.) Кадастровий номер земельної ділянки : 1210100000:03:074:0025 ( п.2.5.) На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна : одноповерхові будівлі , триповерхова капітальна будівля із одноповерховими , двоповерховими капітальними прибудовами . бетонними : верандою ,входами в підвал ,ганками та ганком з навісом , металевим ганком з навісом , частина капітальної будівлі незавершеної будівництвом , металевий навіс та лижний підйомник , а також інші об'єкти інфраструктури ( п.3) Нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначена у довідці про нормативну грошову оцінку , що додається до договору .Ця довідка є невід'ємною частиною договору ( п.5)
Пунктом 19.8 договору на орендаря ( поміж іншим ) покладено обов'язок у разі відчуження будівель та споруд протягом місяця з моменту настання таких змін звернутися до міської ради для внесення відповідних змін до договору оренди .
Відповідно до п.21 після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим , у якому він одержав її в оренду .
В п.35. договору сторони погодили, що дія договору припиняється у разі : закінчення строку ,на який його було укладено ; придбання орендарем земельної ділянки у власність ; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом ; ліквідації юридичної особи - орендаря ; інших випадках , передбачених законом.
Згідно з п.36 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін ; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків , передбачених договором ; та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки ,яка істотно перешкоджає її використанню ,а також з інших підстав , визначених законом ( а.с.7-14) .
Додатками до цього договору оренди земельної ділянки є акт приймання-передачу земельної ділянки ( а.с.15), розрахунок розміру орендної плати ( а.с.16).
03.07.15р. між ТОВ «Горка» ( продавець ) та ТОВ «Парк розваг-Лавина» ( покупець ) укладено договір нерухомого майна ( посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу - Літаш І.П.) , відповідно до умов якого позивач передав , а покупець прийняв у власність нерухоме майно , що знаходиться за адресою : м. Дніпропетровськ , вул. Космічна ,будинок 20 , розташоване на земельній ділянці площею 3,1646 га , кадастровий номер 1210100000:03:074:0025 : будівлю каси літ.П-1 загальною площею 15,5 кв.м., сходи літ. п. , п1.( а.с.17)
Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень 03.07.15 р. державним реєстратором внесено інформацію до Реєстру про власника нерухомого майна , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 : будівлю каси літ.П-1 загальною площею 15,5 кв.м., сходи літ. п. , п.1. - ТОВ «Парк розваг-Лавина» ( а.с.74) .
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Горка» неодноразово починаючи з 2015 року зверталася до Дніпровської міської ради із листами про припинення права користування земельною ділянкою ,яка розташована за адресою : АДРЕСА_1; у зв'язку з продажем частини споруд , розміщених на ній , на користь третьої особи ; та ухвалення рішення про оформлення подальших прав користування земельними ділянками власниками об'єктів нерухомого майна , розташованих на цих земельних ділянках ( а.с.20,21.22, 23,24 ). 20.11.17 р. позивач направив на адресу Дніпровської міськради акти повернення земельних ділянок ( в т.ч. і с кадастровим № 1210100000:03:074:0025 ) ( а.с.25 )
Але міська рада листами від 29.11.17 р. вих. № 7/13-1918 та від 02.01.18 р. вих. № 7/3-168 повідомила ТОВ «Горка» про неможливість припинення права користування земельними ділянками по АДРЕСА_1 , пославшись на відсутність у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про право власності третіх осіб на частину споруд , розташованих на спірній земельній ділянці ; а відтак - і відсутність правових підстав , передбачених ст.31 Закону України «Про оренду землі» , для припинення договору оренди земельної ділянки ( а.с.56-57,59-60) .
На час прийняття рішення у справі, сторонами доказів припинення спірного договору оренди земельної ділянки або іншого оформлення права користування земельними ділянками по АДРЕСА_1 власників об'єктів нерухомого майна суду надано не було.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України, а також Законом України «Про оренду землі». Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України).
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Частиною 6 статті 120 ЗК України встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
З наведеного слід дійти висновку, що до особи, яка набула право власності на будівлю, переходить на підставі статті 120 ЗК України та статті 7 Закону України «Про оренду землі» право користування (оренди) саме тією земельною ділянкою, як об'єктом цивільних прав, кадастровий номер якої зазначено в договорі, що передбачає набуття права власності на будівлю, незалежно від її цільового призначення, але не частиною такої земельної ділянки.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Відповідно до п. "а" та п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, у разі переходу права власності на частину об'єктів нерухомого майна , розташованих на земельній ділянці ( яка була в установленому законом порядку передана в оренду ) у «нового власника» відчужених об'єктів виникає право користування земельною ділянкою в розмірах , необхідних для їх експлуатації ; в той же час у «старого власника » цих об'єктів - орендаря земельної ділянки , також залишається право користування частиною земельної ділянки , необхідної для експлуатації залишених в його власності об'єктів .
Для переходу (передачі орендарем) права, в тому числі оренди, на частину земельної ділянки обов'язковим є попереднє виділення такої частини в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй окремого кадастрового номера (частина 6 статті 120 ЗК України), тобто, після набуття такою частиною земельної ділянки статусу об'єкта цивільних прав (стаття 791 ЗК України).
Таким чином , в разі переходу права власності на частину споруд , розташованих на орендований земельній ділянці до «нового власника» ; як у «старого власника» , так і у «нового власника» цього нерухомого майна наявне право користування земельними ділянками; але , враховуючи специфіку земельних правовідносин ( необхідність попереднього виділення частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй окремого кадастрового номеру ; визначення розмірів цих земельних ділянок , встановлення їх нормативної грошової оцінки ,тощо ) реалізація такого права землекористувачів можлива лише у разі припинення договору оренди земельної ділянки ( який був укладений із «старим власником» ) та укладання двох інших договорів як із «старим власником », так і з «новим власником» . При цьому , об'єктом цих договорів будуть вже нові земельні ділянки та нові суб'єкти ( відповідно зміняться всі істотні умови договору оренди земельної ділянки ).
З урахуванням вищезазначеного, та враховуючи фактичне припинення спірного договору оренди землі з моменту переходу до ТОВ «Парк розваг-Лавина» права власності на частину об'єктів нерухомого майна, які належали орендарю ТОВ «Горка», а також враховуючи наявність добровільної відмови останнього від права користування земельною ділянкою ( оскільки фактичне користування її частиною і частиною розташованих на ній приміщень здійснює новий власник цієї нерухомості) суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог; а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Одночасно з цих же підстав, заперечення відповідача суд оцінює критично. Також, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання Дніпровської міської ради на правову позицію Верховного Суду , викладену у наведених у відзиві на позов справах ,оскільки в цих судових рішеннях обставини відрізняються від тих , що є в цій справі.
Так , в постанові від 19.06.18 р. у справі № 922/3655/17 Верховний Суд вказує , що відчуження частини об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для внесення змін до договору оренди, зокрема в частині розміру орендної плати, зважаючи на те, що договір у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, зокрема зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому після відчуження частини об'єкта нерухомості та його державної реєстрації за іншими особами ТОВ «Офіс 2000» не повинно сплачувати орендну плату за частину земельної ділянки, користувачем якої не є. В постанові Верховного Суду від 10.04.18р. у справі №915/672/17 спір стосується розірвання договору оренди землі у зв'язку із відчуженням в цілому об'єкта нерухомості , розташованого на орендованій земельній ділянці. В постанові Верховного Суду від 05.09.18р. у справі №904/9027/17 спір стосується розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку із відчуженням в цілому об'єкта нерухомості , розташованого на орендованій земельній ділянці .
В постанові Верховного Суду від 07.11.18р. у справі № 910/20774/17 мова йде про відчуження частини нерухомого майна , розташованого на орендований кількома орендарями земельній ділянці із визначенням у договорі частки орендованої площі землі для кожного із орендарів.
В постанові Верховного Суду від 29.11.18р. у справі №915/1416/17 спір стосується відшкодування збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
В постанові Верховного Суду від 06.12.18р. у справі №902/1592/15 спір стосується скасування пункту рішення 26-ої сесії 6-го скликання Вінницької міської ради від 31.11.2012р. № 1042 та визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки .
В постанові Верховного Суду від 27.02.19р. у справі №913/661/17 спір стосується стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
В постанові Верховного Суду від 06.03.19р. у справі №914/2687/17 спір стосується визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі. В постанові Верховного Суду від 04.04.19р. у справі №910/7197/18 спір стосується припинення зобов'язань за договором оренди земельної ділянки у разі відчуження попереднім орендарем на користь третьої особи об'єкту нерухомості в цілому . В постанові Верховного Суду від 18.04.19р. у справі №913/210/18 спір стосується стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 76 307,26 грн., як розмір орендної плати за землю, який розраховано з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В постанові Верховного Суду від 04.06.19р. у справі №914/1925/18 спір стосується стягнення з збитків за несплату відповідачем позивачу орендної плати за використання земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право її оренди, та без сплати орендної плати; та зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна відповідача.
В постанові Верховного Суду від 13.06.19р. у справі №922/2427/18 спір стосується визнання права користування земельними ділянками, визнання укладеними додаткових угод.
Що стосується тверджень відповідача відносно неналежного вибору позивачем способу захисту у вигляді визнання договору оренди землі припиненим , слід вказати наступне : як вказав Верховний Суд в постанові від 28.05.20 р. у справі № 910/7164/19 : «…Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства…»
Предметом позову у цій справі по суті є визнання договору оренди земельної ділянки припиненим. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відчудив частину споруд ,належних йому на праві власності та розташованих на орендовані у відповідача земельній ділянці , на користь третьої особи ; після чого неодноразово звертався до відповідач з вимогами про унормування в установленому законом порядку права користування земельними ділянками як позивачем , так і третьою особою . Але міська рада не визнає факту припинення договору оренди земельної ділянки , що унеможливлює реалізацію позивачем та третьою особою свого законного права користування земельними ділянками , на яких розташовані належні ним об'єкти нерухомості.
Відповідачем не враховано те , що ця вимога є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку. Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Дніпровськоі міськради прийняти земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:074:0025 ,розташовану за адресою : АДРЕСА_1 слід вказати наступне : умовами п.21спірного договору оренди земельної ділянки передбачено , що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані , не гіршому порівняно з тим , у якому він одержав її в оренду .
Аналогічна вимога міститься і у ст. 34 ЗУ «Про оренду землі» : у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Оскільки суд дійшов до висновку про обґрунтованість та задовольнив позовні вимоги ТОВ «Горка» в частині визнання припиненим з 03.07.15 р. договору оренди земельної ділянки від 06.04.12р. , розташованої за адресою : АДРЕСА_1 ( кадастровий номер 1210100000:03:074:0025 ) ; а матеріали справи містять докази звернення позивача до відповідача з вимогами про прийняття за актом прийманні-передачі спірної земельної ділянки ; в одно час , відсутні докази прийняття відповідачем земельної ділянки ; а позовні вимоги про спонукання Дніпровської міськради прийняти спірну земельну ділянку є похідними від вимог про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим ; вони також підлягають задоволенню .
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача внести відповідні відомості про припинення оренди вказаної земельної ділянки до Державного земельного кадастру , суд відзначає наступне : правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлює Закон України «Про Державний земельний кадастр» , відповідно до ст.9 якого внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Оскільки Дніпровська міськрада не відноситься до цієї категорії державних органів , то позовні вимоги в цій частині не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України , а відтак - задоволенню не підлягають .Окрім того , відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині , суд враховує , що ці вимоги також заявлені позивачем передчасно , оскільки лише в разі набрання чинності рішенням у цій справі виникне законна підстава для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру .
Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності , суд вказує наступне : відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 цього Кодексу встановлено , що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В статті 261 ЦК України вказано . що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідач стверджує , що позивач дізнався про порушення свого права починаючи з 13.12.15 р. після направлення ним відповідної заяви про припинення договору оренди земельної ділянки на адресу Дніпровської міськради. Але суд не погоджується з такою правовою позицією відповідача з наступних підстав .Дійсно , позивач неодноразово ,починаючи з 2015 року звертався до Дніпровської міської ради із листами про припинення права користування земельною ділянкою ,яка розташована за адресою : АДРЕСА_1; у зв'язку з продажем частини споруд , розміщених на ній , на користь третьої особи ; та ухвалення рішення про оформлення подальших прав користування земельними ділянками власниками об'єктів нерухомого майна , розташованих на цих земельних ділянках . Але відповідь на ці звернення з відмовою була направлена на адресу позивача Дніпровською міськрадою лише 26.11.17 р. ( а.с.56 - 57) . Отже, лише з моменту отримання цієї відповіді позивач дізнався про порушення своїх прав і це відбулося не раніше 26.11.17 р. , таким чином трирічний строк позовної давності закінчується лише 26.11.20 р. З цим позовом ТОВ «Горка» звернулося до господарського суду 17.06.20 р. ( а.с.1-3) , таким чином трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено .
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.7,31 ЗУ «Про оренду землі» ; ст.ст.129, 791 Земельного Кодексу України ; ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ; ст.ст. 15,16,256,257, 261, 377 ЦК України; ст. ст. ГПК України , господарський суд ,-
1.Позовні вимоги задовольнити частково .
2. Визнати договір оренди земельної ділянки площею 3,1646 га , розташованої за адресою : АДРЕСА_1 ( кадастровий номер 1210100000:03:074:0025 ) від 06.04.12р. ( укладений між сторонами ) таким , що припинив свою дію з 03.07.15 р. .
3. Зобов'язати відповідача - Дніпровську міську раду (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Яворницького , 75 код ЄДРПОУ 26510514) після набрання цим судовим рішенням законної сили прийняти від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Горка» орендовану земельну ділянку площею 3,1646 га , розташовану за адресою : м. Дніпро , вул. Космічна , буд.20 ( кадастровий номер 1210100000:03:074:0025 ) за актом приймання-передачі.
4. Стягнути з відповідача - Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Яворницького , 75 код ЄДРПОУ 26510514) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Горка» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Космічна,буд. 20 ; код ЄДРПОУ 31509023 ): 2 102, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.
Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності .
5. В іншій частині позовних вимог -відмовити .
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 01.09.2020р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Суддя О.Ю.Васильєв