пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
01 вересня 2020 року Справа № 903/387/20
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/387/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Юрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" про стягнення 10342,59 грн.,
25.05.2020 Приватне акціонерне товариство "Юрія" надіслало на адресу суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" про стягнення 10342,59 грн., в т.ч.7110,03 грн. основного боргу, 890,99 грн. пені, 632,08 грн. 3% річних та 1709,49 грн. інфляційних втрат.
Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки №192-ПК-14 від 01.10.2014.
Ухвалою суду від 02.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
22.06.2020 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, у зв'язку повною оплатою. В підтвердження долучив платіжні доручення.
27.06.2020 Приватне акціонерне товариство "Юрія" надіслало на адресу суду додаткові пояснення, в яких вказав, що рахунок, який належав підприємству був закритий ще 10.07.2018, що підтвердив довідкою про закриття рахунків виданої 25.06.2020 АТ "ОТП БАНК".
Ухвалою суду від 20.07.2020 зобов'язано позивача подати до 03.08.2020 письмові пояснення щодо зміни розрахункових рахунків постачальника і докази повідомлення відповідача про зміну розрахункових рахунків. Зобов'язано відповідача подати до 03.08.2020 пояснення з посилання на умови договору, стосовно перерахування грошових коштів на різні розрахункові рахунки, які зазначені в платіжних дорученнях №3724 від 20.12.2017, № 38 від 25.02.2019, №2869 від 22.05.2017 та №23 від 15.02.2019.
Приватне акціонерне товариство "Юрія" 03.08.2020 подало до суду додаткові пояснення, в яких зазначило, що у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», згідно рішення загальних зборів акціонерів (протокол № 1/2018 від 18.04.2018), Публічне акціонерне товариство «Юрія» перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Юрія» (скорочена назва - ПрАТ «Юрія»). Зазначені зміни в найменуванні юридичної особи було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому Законом порядку 15.06.2018.
Відповідно до розділу XVI Закону України «Про акціонерні товариства» зміна типу товариства не є його перетворенням. Дане положення правової норми відображено в статуті ПрАТ «Юрія»:
« 1.1. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЮРІЯ" (надалі Товариство), яке у відповідності до норм Закону України "Про акціонерні товариства" в зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства з публічного на приватний змінило своє найменування з "ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЮРІЯ" на "ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЮРІЯ", являється правонаступником прав та обов'язків ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЮРІЯ»
ПрАТ «Юрія» має той же самий ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00447853, індивідуальний податковий номер 004478523011.
Так, у зв'язку з вище викладеним, та керуючись приписами пункту 20.2. «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 № 492, що діяла в редакції від 21.12.2017, поточні рахунки Позивача в банках були закриті та відкриті нові.
В тому числі, був закритий р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, що зазначений у Договорі поставки № 192-ПК-14 від 01.10.2014.
Зазначає, що 25.06.2018 в АТ «Сбербанк» (МФО 320627, код ЄДРПОУ 25959784), був відкритий р/р НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою № 50- 4/330/5/41-1 від 25 червня 2018 року виданою АТ «СБЕРБАНК».
Вказує, що копія вказаної довідки та копія повідомлення про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «Юрія» №662 від 15.06.2018 направлялись відповідачеві. Письмових доказів направлення вказаних вище документів Відповідачеві не зберіглося. Проте, фактом підтвердження поінформованості Відповідача, про зміну банківських реквізитів, може слугувати - здійснення оплати в розмірі: 6000,00 грн. на новий р/р 26008033017449, що підтверджується платіжним дорученням №38 від 25 лютого 2019 року, яке міститься у матеріалах справи, і яке було надано Суду самим Відповідачем.
У відповідності до Постанови Правління Національного банку України № 162 від 28.12.2018 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (ІВАN) в Україні» змінились формати розрахункових (поточних) рахунків.
Доводить, що присвоєння Позивачеві рахунку у форматі ІВАN підтверджується довідкою №324/5/41-1 від 30.08.2019, виданою АТ «СБЕРБАНК». В зв'язку з чим, у своїй претензії №64 від 20.01.2020 року Позивач просить Відповідача перерахувати суму заборгованості саме на р/р НОМЕР_3 .
Позивач наголошує, що не отримував коштів в рахунок оплати за поставлений товар по Договору поставки № 192-ПК-14 від 01.10.2014, згідно платіжного доручення №23 від 15.02.2019, у зв'язку з закриттям рахунку, на який здійснена оплата Відповідачем.
У відповідності до положень «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 кошти мали повернутись у банк, що обслуговує Відповідача із зазначенням причини такого повернення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" 03.08.2020 подало до суду пояснення, в яких вказало, що договір укладався у 2014 році. Пунктом 8.2.1 договору не вказано, що здійснення платежів здійснюється виключно на один якийсь чітко визначений рахунок. Вказує, що сплата коштів могла здійснюватися на різні рахунки позивача. Зміна рахунків або відкриття нових юридичною особою є звичайною практикою, тому перерахування коштів на інший ніж зазначено у реквізитах договору рахунок вважає належним доказом розрахунку. Не може вважатися належним доказом розрахунку здійснення платежу лише на такий рахунок, який не належить юридичній особі.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2014 між Публічним акціонерним товариством "Юрія" (далі - Позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» (далі - Відповідач, покупець) укладений договір поставки № 192-ПК-14 (далі- Договір, а.с.53-60).
01.10.2014 між сторонами підписано додаткову угоду до договору поставки № 192-ПК-14 від 01.10.2014 (а.с.61) та протокол розбіжностей до договору (а.с.62-66).
Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник зобов'язався поставляти і передавати у власність Відповідача товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов Договору.
Згідно п.п.2.2., 2.3. договору покупець направляє Постачальнику замовлення на підставі Специфікації (яка діє на момент направлення замовлення Покупцем), затвердженої Сторонами. Замовлення оформляється на бланку Замовлення, де вказується асортимент, кількість і ціна товару, термін і місце поставки, загальна вартість замовлення.
Пунктом 3.1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується своєчасно поставати товар до місця поставки, в кількості, якості, по цінам та в асортименті згідно з умовам и цього Договору, Специфікації замовлення.
Відповідно до п. 3.2.1 договору, покупець зобов'язується прийняти поставлений відповідно до умов цього Договору товар і сплатити його вартість відповідно до розділу 8 даного Договору.
Покупець має право у разі виникнення розбіжностей в розрахунках між Сторонами скласти акт звірки взаєморозрахунків та надати його Постачальнику. Постачальник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів провести звірку взаєморозрахунків, підписати акт звірки взаєморозрахунків та направити Покупцю поштою або вручити уповноваженому представнику Покупця (п.3.2.3 договору).
Відповідно до п.6.3 договору, фактичною датою поставки товару є дата приймання Покупцем товару в місці поставки, яка відповідає даті товарної накладної, підписаної Сторонами.
Згідно п.п.8.1.1., 8.1.3., 8.1.4. договору, ціна товару вказується у замовленні на підставі специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення. Загальна вартість замовлення вказується в замовленні. При поставці ціна товару вказується в товарних накладних, які надаються Постачальником Покупцю разом з товаром, і ця ціна повинна відповідати ціні на товар, що вказана у підписаній Сторонами та дійсній на момент поставки Специфікації (з врахуванням положень п.п. 8.1.2.). У разі наявності відхилення між ціною, зазначеною в товарній накладній, за якою поставлені товари, та ціною зазначеною в діючій Специфікації (з врахуванням положень п.п. 8.1.2.), Покупець має право оприбуткувати товар за ціною, вказаною в діючій Специфікації. В такому випадку, надання необхідних накладних здійснюється в порядку, передбаченому п.п, 3.1.5. даного Договору.
Покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних/банківських днів з моменту поставки ( п.8.2.1. договору)
Пунктом 10.5. договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати Покупцем поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.
У відповідності до п.12.2 договору, сторони визначають, що всі можливі претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 30 днів з моменту отримання претензії.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Позивач зобов'язання за договором виконав належно, що підтверджується видатковими накладними, які містять відмітки про прийняття замовлених партій товару.
Відповідач зобов'язання за договором виконав неналежно, а саме оплатив отриману продукцію не в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість станом на 31.05.2017 в сумі 24193,83 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с.74).
Позивач направив Відповідачу претензія про сплату заборгованості №811 від 01.09.2017 в сумі 24193,83 грн. (а.с.75).
Як слідує з матеріалів справи, відповідач надав відповідь на претензію №246 від 16.11.2017, в якій фактично визнавав існування заборгованості з підстав виникнення труднощів, що призвело до додаткового фінансового навантаження. Також, у своїй відповіді, Відповідач, пропонував здійснити взаємозалік, підписавши Протокол зарахування зустрічних однорідних грошових вимог (далі - Протокол) на суму 1083,81 грн. (а.с.76).
31.10.2017 між Позивачем та Відповідачем підписаний Протокол зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, та проведено взаємозалік на суму 1083,81 грн. (а.с.77), в результаті чого заборгованість Відповідача перед позивачем за Договором зменшилась на 1083,81 грн.
Згідно підписаного Протоколу, а саме п.1.1. Відповідач визнав себе боржником згідно Договору, та визнав суму боргу 24190,83 грн.
Відповідач частково погасив заборгованість перераховуючи кошти на розрахункові рахунки Позивача, в наступних розмірах:
1) 10 000,00 грн. - 20.12.2017 (а.с.111);
2) 6 000,00 грн.- 25.02.2019 (а.с.113).
Станом на 22.05.2020 заборгованість Відповідача перед Позивачем згідно Договору, складає 7110,03 грн.
Як слідує з пояснень позивача, неоплаченим лишився товар, що був поставлений згідно наступних видаткових накладних:
1.Видаткова накладна № ЦЮАБ0013059 від 19.05.2017 на суму 7417,32 грн., була частково погашена за рахунок останніх платежів Відповідача на суму 3796,16 грн., борг по даній накладній складає 3621,16 грн.
2. Видаткова накладна №ЦЮАБ0013521 від 22.05.2017 на суму 3123,47 грн. (з врахуванням акту встановлення розбіжностей кількості та якості при постачанні товару).
3. Видаткова накладна № ЦІОАБОО13522 від 22.05.2017 на суму 365,40 грн.
20.01.2020 року Позивач звернувся до Відповідача із Претензією про сплату заборгованості №64 від 20.01.2020 (а.с.78-79), однак остання залишилась без відповіді та задоволення.
Таким чином, на момент звернення до суду та на день розгляду справи заборгованість Відповідача складає 7110,03 грн.
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договорів видаткових накладних.
Суд встановив, що в даному випадку відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між ними договір поставки від 01.10.2014 недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.
Враховуючи вищевикладене, укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 7110,03 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, а також інфляційних та процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.
Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Договором (Пункт 10.5) передбачено, що в разі несвоєчасної оплати Покупцем поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.
Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 1709,49 грн. інфляційних втрат та 632,08 грн. - 3% річних, а також відповідно до п.10.5. договору пеню в розмірі 890,99 грн. (а.с.82-84).
Пеня нарахована в межах передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України 6-місячного строку, прострочка оплати для нарахування 3% річних та інфляційних втрат підтверджена матеріалами справи.
Контррозрахунку нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідачем до матеріалів справи не надано.
Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" по пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача: 1709,49 грн. інфляційних втрат, 632,08 грн. - 3% річних, а також пеня в розмірі 890,99 грн. (а.с.139-141).
Доводи відповідача, про відсутність боргу за договором поставки №192-ПК-14 від 01.10.2014 у зв'язку повною оплатою, що підтвердив платіжними дорученнями спростовуються наступним.
Як слідує з доводів позивача, кошти в якості оплати за поставлений товар, в сумі зазначеній в платіжному дорученні №23 від 15.02.2019, а саме 6000,00 грн. не надходили.
В платіжному доручені значиться номер рахунку отримувача коштів: НОМЕР_4 , який належав ПРАТ «ЮРІЯ», та обслуговувався Акціонерним товариством «ОТП БАНК». Проте, на момент здійснення Відповідачем платежу, зазначений рахунок було закрито. Факт закриття рахунку, ще 10.07.2018 підтверджується копією довідки про закриття рахунків виданої 25.06.2020 АТ «ОТП БАНК» (а.с.120).
В той період, а саме станом на 15.02.2019 ПРАТ «ЮРІЯ» мало інший розрахунковий рахунок в АТ «ОТП БАНК», а саме: НОМЕР_5.
Як вбачається з банківської виписки по рахунку НОМЕР_5 , за період з 01.02.2019 по 28.02.2019, (а.с.121-122) надходжень коштів від Відповідача не було.?
Таким чином, ПРАТ «ЮРІЯ» не отримувало коштів в рахунок оплати за поставлений товар по Договору поставки № 192-ПК-14 від 01.10.2014, згідно платіжного доручення №23 від 15.02.2019 наданого Відповідачем.
Разом з тим, як слідує із додаткових пояснень позивача (а.с.126-128), у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», згідно рішення загальних зборів акціонерів (протокол № 1/2018 від 18.04.2018 р.), Публічне акціонерне товариство «Юрія» перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Юрія» (скорочена назва - ПрАТ «Юрія»). Зазначені зміни в найменуванні юридичної особи було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому Законом порядку 15.06.2018.
Відповідно до розділу XVI Закону України « Про акціонерні товариства» зміна типу товариства не є його перетворенням. Дане положення правової норми відображено в статуті ПрАТ «Юрія»:
« 1.1. Приватне акціонерне товариство "ЮРІЯ", яке у відповідності до норм Закону України "Про акціонерні товариства" в зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства з публічного на приватний змінило своє найменування з Публічне акціонерне товариство "ЮРІЯ" на Приватне акціонерне товариство "ЮРІЯ", являється правонаступником прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «ЮРІЯ»
ПрАТ «Юрія» має той же самий ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00447853, індивідуальний податковий номер 004478523011.
Так, у зв'язку з вище викладеним, та керуючись приписами пункту 20.2. «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Правління Національного банку України 12.11,2003 № 492, що діяла в редакції від 21.12.2017, поточні рахунки Позивача в банках були закриті та відкриті нові.
В тому числі, був закритий р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, що зазначений у Договорі поставки № 192-ПК-14 від 01.10.2014.
Натомість, 25.06.2018 в АТ «Сбербанк» (МФО 320627, код ЄДРПОУ 25959784), був відкритий р/р НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою № 50- 4/330/5/41-1 від 25 червня 2018 року виданою АТ «СБЕРБАНК» (а.с.133).
Зазначає, що копія вказаної довідки та копія повідомлення про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «Юрія» №662 від 15.06.2018 направлялись Відповідачеві (а.с.132).
Фактом підтвердження поінформованості Відповідача, про зміну банківських реквізитів, може слугувати - здійснення оплати в розмірі: 6000,00 грн. на новий р/р НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням №38 від 25 лютого 2019 року, яке міститься у матеріалах справи, і яке було надано Суду самим Відповідачем (а.с.113).
У відповідності до Постанови Правління Національного банку України № 162 від 28.12.2018 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (ІВАN) в Україні» змінились формати розрахункових (поточних) рахунків.
Присвоєння Позивачеві рахунку у форматі ІВАN підтверджується довідкою №324/5/41-1 від 30.08.2019, виданою АТ «СБЕРБАНК» (а.с.131). В зв'язку з чим, у своїй претензії №64 від 20.01.2020 Позивач просить Відповідача перерахувати суму заборгованості саме на р/р НОМЕР_3 .
У відповідності до положень «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 кошти мали повернутись у банк, що обслуговує Відповідача із зазначенням причини такого повернення.
Враховуючи викладене, сплата коштів може здійснюватися на різні рахунки позивача. Зміна рахунків або відкриття нових юридичною особою є звичайною практикою, тому перерахування коштів на інший ніж зазначено у реквізитах договору рахунок вважає належним доказом розрахунку. Не може вважатися належним доказом розрахунку здійснення платежу лише на такий рахунок, який не належить юридичній особі.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором поставки №192-ПК-14 від 01.10.2014 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 10342,59 грн. заборгованості, в т.ч.: 7110,03 грн. основний борг, 1709,49 грн. інфляційні втрати, 632,08 грн. 3% річних та 890,99 грн. пеня.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" (проспект Соборності, 43, місто Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 33170637) на користь Приватного акціонерного товариства "Юрія" (вулиця Кобзарська, 108, м.Черкаси, 18030, код ЄДРПОУ 00447853) 10342,59 грн. заборгованості (десять тисяч триста сорок дві гривні п'ятдесят дев'ять копійок), в т.ч.: 7110,03 грн. основний борг, 1709,49 грн. інфляційні втрати, 632,08 грн. 3% річних, 890,99 грн. пеня та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя І. О. Гарбар