вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" серпня 2020 р. Справа № 920/135/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Калатай Н.Ф.
Дідиченко М.А.
представники сторін не викликались,
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Сумської області від 12.05.2020 р. (повний текст складено 14.05.2020 р.)
у справі № 920/135/20 (суддя - Заєць С.В.)
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради
про стягнення 11 553,41 грн.,-
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради про стягнення 11 553,41 грн., з яких: 7 194,32 грн. пені, 1 257,45 грн. 3 % річних та 3 101,64 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оплату за отриманий природний газ за договором № 5188/1617-ТЕ-29 від 12.10.2016 р. відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору, що і є підставою для нарахованих 7 194,32 грн. пені, 1 257,45 грн. 3 % річних, 3 101,64 грн. інфляційних втрат за період з 26.11.2016 р. по 17.01.2018 р., за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості.
Рішенням господарського суду Сумської області від 12.05.2020 р. у справі № 920/135/20 відмовлено у задоволенні позову.
Мотивуючи рішення, судом першої інстанції встановлено, що розрахунки за договором № 5188/1617-ТЕ-29 від 12.10.2016 р. здійснювались відповідачем через поточний рахунок із спеціальним режимом використання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 р., і відповідач не міг вплинути на порядок розрахунків з позивачем, в силу норм діючого законодавства, для проведення розрахунків за договором, а тому відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на те, що застосування постанови Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 р. до спірних відносин є неправомірним. При цьому сторонами погоджено строки та умови розрахунків за договором № 5188/1617-ТЕ-29 від 12.10.2016 р., які порушені відповідачем, і доказів прострочення строків оплати з незалежних від нього обставин подано не було, тож судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Калатай Н.Ф., Дідиченко М.А., відкрито апеляційне провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
10.08.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 12.10.2016 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради (споживач) укладено договір постачання природного газу № 5188/1617-ТЕ-29 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
За умовами пунктів 6.1, 6.2 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня.
Зі змісту пункту 8.2 договору випливає, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (пункт 10.3 договору).
Відповідно до пункту 12.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 р.) він набуває чинності з дати підписання, скріплення печатками (за їх наявністю), і діє в частині реалізації газу до 30.09.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору постачальник протягом 2016-2017 років поставив, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 419 670,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 р., 30.11.2016 р., 31.12.2016 р., 31.01.2017 р., 28.02.2017 р., 31.03.2017 р., 30.04.2017 р., 31.05.2017 р., 30.06.2017 р., 31.07.2017 р., 30.09.2017 р.
Відповідачем здійснено розрахунок за отриманий природний газ у повному обсязі на суму 419 670,70 грн., що підтверджується випискою позивача по операціям за договором № 5188/1617-ТЕ-29 від 12.10.2016 р. за період з 01.10.2016 р. по 30.09.2019 р., а також банківською випискою руху коштів по його рахунку.
Предметом спору у даній справі є право позивача на отримання штрафної санкції (пені), 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату за договором постачання природного газу.
За приписами частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається з матеріалів справи, постачальником виконано обов'язок з поставки природного газу споживачу на загальну суму 419 670,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень.
Таким чином, враховуючи умови договору відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок за отриманий ним природний газ по актам приймання-передачі природного газу до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Проте, розрахунок відповідачем здійснено з порушенням встановленого пунктом 6.1 договору строку, що підтверджується банківською випискою по руху коштів по рахунку позивача.
Водночас, відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу, шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами.
Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 р. "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ.
Відповідно до зазначеного Порядку постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.
Уповноважений банк подає Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.
Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв'язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП.
Газопостачальні підприємства інформують упродовж 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.
Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
У разі припинення (закінчення строку виконання) спеціальних обов'язків газопостачальних підприємств і оптових продавців газопостачальні підприємства і оптові продавці закривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Про закриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання уповноважений банк у дводенний строк письмово повідомляє НКРЕКП.
З матеріалів справи вбачається, що розподіл коштів від населення проведений згідно постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р., якою затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки", якою встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюються з використанням рахунків із спеціальним режимом використання, на які зараховуються кошти сплачені споживачами теплової енергії і з яких в подальшому банком відповідно до реєстру нормативів здійснюється розподіл коштів.
Отже, на виконання вказаних приписів відповідачем було відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, які надходять за спожитий природний газ від населення, і які розподіляються банком відповідно до визначеного алгоритму без участі відповідача.
Таким чином, у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, оскільки відповідач може здійснити розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, при цьому сам відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, з тих підстав, що всі кошти, які потрапляли на рахунок відповідача, банком самостійно розподіляються згідно із затвердженим постановами НКРЕКП алгоритмом та перераховуються на рахунок позивача, тобто державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі № 910/13088/18.
Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на встановлене, відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені, 3 % річних та інфляційних втрат, адже відповідач здійснював оплату за природний газ у порядку та на умовах, визначених алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Таким чином, господарський суд першої інстанції вірно вирішив господарський спір, прийняв законне рішення, а отже підстав для його скасування не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Сумської області від 12.05.2020 р. у справі № 920/135/20 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 12.05.2020 р. у справі № 920/135/20 залишити без змін.
Матеріали справи № 920/135/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 31.08.2020 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Н.Ф. Калатай
М.А. Дідиченко