1[1]
Номер справи : 761/46137/19
Номер провадження : 33/824/1321/2020
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
27 серпня 2020 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року,
Відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року,
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік.
Цією ж постановою, стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп.
Як встановлено постановою судді, ОСОБА_1 , 13.11.2019 приблизно о 03 год. 20 хв. керував автомобілем «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Данила Щербаківського, 68 в м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло, блідість шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова є не законною, не обґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а дії судді Овсеп'ян Т.В. при розгляді даної справи є упередженими та такими, що грубо порушили його права.
Зокрема, як зазначає апелянт, судом першої інстанції не встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього було складено з формальних причин, і дана формальність підтверджується поясненнями свідків, які відібрані у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та які є ідентичними між собою, складеними на бланках, які навіть не деталізовано.
Як вказує апелянт, судом першої інстанції належним чином не були досліджені і матеріали справи, так як про направлення на огляд щодо стану сп'яніння, йому стало відомо вперше лише за результатами ознайомлення з матеріалами справи в суді, і в даному направленні не зазначено дату його складання, час, результати огляду на місці, його підпис та підписи свідків, і не вказано, за допомогою чого проводився огляд та не зазначено, що його було доставлено на огляд в КМКНА «Соціотерапія» працівниками поліції, де він і відмовився від проходження такого огляду.
Просить апелянт звернути увагу на те, що він не направлявся до КМКНА «Соціотерапія» взагалі, а протокол про адміністративне правопорушення працівниками поліції було складено на місці зупинки транспортного засобу, і аналогічні пояснення з цього приводу, в судовому засіданні надав свідок ОСОБА_2 , та пояснив, крім іншого, що він також вперше бачить направлення на огляд, у зв'язку з чим, як вважає апелянт, можна вважати, що дане направлення було складено працівниками поліції значно пізніше, ніж було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Крім того, як зазначає апелянт, він 13 листопада 2019 року близько 03 год. 20 хв. їхав на замовлення по вул. Щербаківського в м. Києві, не порушуючи правил дорожнього руху, і під час руху, позаду себе він побачив ввімкнений сигнал червоного кольору, на що був змушений зупинитись, після чого до нього підійшов працівник поліції та попросив надати документи, а на його запитання з приводу причини зупинки, поліцейський йому повідомив, що транспортний засіб перебуває під «маячком», після чого, він надав всі необхідні документи, та пояснив поліцейському, що запізнюється на замовлення з проспекту Правди в аеропорт Бориспіль, і про те, що люди запізнюються на літак, але після цього працівник поліції йому сказав, що необхідно з ним проїхати до закладу охорони здоров'я з метою проходження медичного огляду на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння, на що він йому повідомив, що погоджується його пройти, проте запізнюється на замовлення, і в медичний заклад не має можливості поїхати, після чого працівник поліції почав складати протокол.
Разом з цим, вказує апелянт на те, що у присутності свідків він повідомив, що перебуває у тверезому стані, готовий пройти медичний огляд на місці, і навіть свідки та працівник поліції йому повідомив, що видно, що він тверезий, проте поліцейський зазначив, що він змушений скласти протокол.
Звертає увагу апелянт і на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення та в матеріалах справи відсутні відомості стосовно того, що йому пропонувалось на місці зупинки транспортного засобу провести огляд інспектором поліції із застосуванням технічних заходів, та про те, що він відмовився від нього, внаслідок чого йому було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
Також апелянт вказує на те, що 13.11.2019 він поїхав до Житомирського диспансеру з метою проходження медичного огляду, і в цей же день пройшов його, а наступного дня отримав сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, в якому чітко вказано, що будь-яких наркологічних показань у нього в крові не виявлено.
Крім вищеперерахованого, апелянт зазначає про те, що від керування транспортним засобом після складення протоколу про адміністративне правопорушення він не був відсторонений, що підтвердив і свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні, а також просить звернути увагу, що в матеріалах справи відсутній акт огляду на стан сп'яніння на місці.
Як вважає апелянт, судом першої інстанції передчасно та упереджено визнано його вину у вчиненні адміністративного правопорушення та порушено принцип змагальності сторін, оскільки судом в судове засідання був викликаний та допитаний лише свідок ОСОБА_2 , при тому, що до суду першої інстанції було подане клопотання про допит обох свідків та працівника поліції, яким було зупинено його транспортний засіб.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи поданої апеляційної скарги вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зокрема, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 367503 від 13 листопада 2019 року, який було складено щодо ОСОБА_1 , вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, відповідно до якого вбачається, що він дійсно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
При цьому, погоджуючись із висновками судді, який розглядав дану справу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проходження такого огляду регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735).
Як передбачено п. 12 Розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пунктом 17 Розділу ІІІІнструкції встановлено, що зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Аналіз вимог зазначеного вище нормативно-правового акту, з урахуванням відповідних норм КУпАП, дозволяє зробити висновок про те, що, у разі виявлення у водія транспортного засобу, в даному випадку ОСОБА_1 , ознак наркотичного сп'яніння, огляд останнього повинен проводитися не на місці зупинки, як безпідставно вважає скаржник, а у лікаря-нарколога у відповідному закладі охорони здоров'я.
При цьому, такий огляд ОСОБА_1 повинен був пройти не самостійно, як він це зробив після складання протоколу про адміністративне правопорушення, а в супроводі поліцейського у порядку, передбаченому Інструкцією від 09.11.2015 року № 1452/735.
З огляду на вищенаведене посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що за результатами дослідження, яке він пройшов у Житомирському диспансері 13 листопада 2019 року, в його організмі не було виявлено будь-яких наркотичних засобів, не може служити підтвердженням відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його було притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом в стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Що ж стосується інших доводів скарги ОСОБА_1 , у тому числі щодо змісту письмових пояснень свідків, що були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, то вони також не дають підстав для висновку про те, що оскаржувана постанова не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на доказах, які були зібрані під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
Більш того, за результатами перевірки доводів апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких даних, які б дозволили зробити висновок про наявність законних підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
З огляду на вищенаведене, перевіривши наявні у справі докази, вважаю, що доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не спростовують правильності та законності постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року, а тому вони не можуть бути визнані обґрунтованими та служити законними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, за наслідками розгляду цієї скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Овсеп'ян Т.В.