03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 761/10422/16
Головуючий у першій інстанції - Осаулов А.А.
Номер провадження № 22-ц/824/9405/2020
26 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування збитків у вигляді інфляційних витрат, втраченої вигоди, пені, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії, -
В березні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь 71 043,00 грн. інфляційних витрат, 27962,09 грн. втраченої вигоди, 1224729,57 грн. пені, 17400,00грн. на відшкодування моральної шкоди; притягнути відповідача до відповідальності за порушення законодавства України за ст. 23 ч. 1 п. 11 та ст. 23 ч. 1 п. 12 Закону України «Про захист прав споживачів»; зобов'язати Фонд привести процедуру складання списків по акцептованих вимогах кредиторів на отримання негарантованих вимог за вкладами; встановити причину затримки Фондом виплати грошових коштів за вкладами позивача у межах гарантованої законом суми при ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та притягнути осіб, що діяли протизаконного, до відповідальності; зобов'язати Фонд відповідати на звернення громадян на всі поставлені у них запитання і надавати відповіді по суті проблем, що потребують громадян, а не ухилятися від відповіді переписками; встановити осіб, причетних до створення способу позбавлення права власності громадян-вкладників збанкрутілих банків на ту частину коштів за вкладами, що перевищують гарантовану суму, встановити мотиви, що спонукали цих осіб до неналежного виконання закону та притягнути їх до відповідальності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 21 листопада 2014 року у ПАТ «ВіЕйБі Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію, на момент якої у банку знаходилися вклади позивача. На неодноразові звернення із заявами про виплату коштів Фонд грошових коштів не виплачував. Лише після останнього звернення із заявою від 26 серпня 2015 року у Фонді позивач отримав дозвіл на виплату гарантованої суми коштів з 22 вересня 2015 року.
ОСОБА_1 вказував, що відповідачем ігнорувалися його неодноразові звернення, а така бездіяльність відповідача призвела до несвоєчасної виплати гарантованої суми за вкладом, завдала значні матеріальні та моральні збитки, порушила права позивача.
Вказував, що поніс інфляційні втрати у сумі 71 043,00 грн. Оскільки кошти позивача у розмірі 99 874,49 грн. незаконно знаходились у відповідача з 04 лютого 2015 року по 22 вересня 2015 року, а кошти у сумі 101 025,25 грн. незаконно знаходились у відповідача з 27 березня 2015 року по 22 вересня 2015, що складає 179 днів, а банківський вклад у ПАТ «ВіЕйБі Банк» було оформлено під 25% річних, можливий прибуток (втрачена вигода) міг скласти 27 962,09 грн.
Також позивач вважає, що має право на відшкодування пені за ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка складає 1 224 729,57 грн. та зазначає, що діями Фонду йому завдано моральну шкоду, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, змусило звертатись до суду за захистом порушених прав та звільнитись з робити з 29 травня 2015 року, яку позивач оцінює у 17 400,00 грн.
Окрім того, вказував, що Фонд відмовився формулювати списки вкладників, яким необхідно провести негарантовану суму, вимагаючи при цьому підтвердити свої вимоги та встановлюючи 30 днів для подачі відповідної заяви.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої вважає, що при винесенні рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права, не повністю досліджено норми права, що були наведені позивачем в позовній заяві та відповіді на відзив, не враховано значення її верховенства по відношенню до подій, обставин справи, до яких вони були застосовані.
Апелянт вважає, що саме у відповіді на відзив ним було доведено хибність пояснень та застосованих відповідачем норм права у відзиві, а в оскаржуваному рішенні судом не було взято до уваги вказане позивачем та ніяк не обґрунтовано мотиви їх відхилення. На думку апелянта, все рішення базується на хибних твердженнях із відзиву відповідача та ніяк не спростовує тверджень ОСОБА_1 щодо незаконності дій та бездіяльності відповідача.
Апелянт вказує, що судом помилково застосовано норми права, що регулюють відносини між банком, вкладниками та кредиторами, й наголошує, що позивається не до банку, а до Фонду за невиконання вимог Закону по виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми коштів в розмірі 200 000,00 грн.
ОСОБА_1 зазначає, що виплата коштів була безпідставно затримана відповідачем, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», що діяв на той час, Фонд мав розпочати виплату відшкодування коштів вкладникам не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії, а тому Закон чітко регламентував в часі з прив'язкою до конкретної події терміни виплат. Вважає, що посилання суду на постанову НБУ від 03 жовтня 2014 року суперечить Конституції України та не може скасовувати норм Закону, адже постава НБУ є підзаконним актом.
Апелянт вважає, що недоречним є застосування судом п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо неможливості застосування до банку економічних санкцій під час здійснення тимчасової адміністрації, оскільки позивається не до банку, а до Фонду та вказане не звільняє Фонд від відповідальності за невиконання грошових зобов'язань.
Також апелянт погоджується з висновками суду щодо відмови у частині позовних вимог, що стосуються притягнення відповідача до відповідальності за порушення законодавства України за п. 11 ч. 1 ст. 23 та п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»; зобов'язання Фонду привести процедуру складання списків по акцептованих вимогах кредиторів на отримання негарантованих вимог за вкладами; встановлення причин затримки Фондом виплати грошових коштів за вкладами позивача у межах гарантованої законом суми при ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та притягнення осіб, що діяли протизаконно, до відповідальності; зобов'язання Фонду відповідати на звернення громадян на всі поставлені у них запитання і надавати відповіді по суті проблем, що потребують громадяни, а не ухилятись від відповіді переписками.
Виходячи з наведеного, апелянт просив скасувати рішення районного суду в частині, що стосується відшкодування збитків, втраченої вигоди, пені та моральної шкоди і ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
На адресу апеляційного суду надійшов відзив від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до якого заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року законним та обґрунтованим, та просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києві від 04 березня 2020 року без змін, з посиланням на наступне.
Вказує, що у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та пріоритетними відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, а тому судом першої інстанції його вірно застосовано та витлумачено в оскаржуваному рішенні.
Відповідач вказує, що позивач був повідомлений листом ПАТ «ВіЕйБі Банку» № 20-11935 від 20 травня 2015 року про те, що на підставі постанови Правління НБУ від 03 жовтня 2014 року у випадку віднесенні банку до категорії проблемних для банку встановлюються обмеження в його діяльності щодо проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. За результатами перевірки, інформація щодо позивача до бази даних про вкладників банку буде передана до Фонду після 15 червня 2015 року, після чого позивач отримає свої кошти.
Зазначає, що оскільки у Фонду відсутні будь-які первинні документи по вкладникам, а позивача ОСОБА_1 уповноваженою особою не було включено до Переліку вкладників, то й Фонд не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню його до Загального реєстру, оскільки зобов'язання Фонду перед вкладником виникає виключно після включення його до Переліку вкладників, подання щодо нього додаткової інформації та затвердження змін до Загального реєстру вкладників.
Відповідач наголошує, що заяви про виплату гарантованої суми відшкодування розглядаються у строк, що не перевищує трьох місяців. Відтак, Фонд розглянув заяву позивача від 26 липня 2015 року у строки надані йому законом та повідомив листом від 18 вересня 2015 року про можливість отримання коштів у відділенні банку, тому й відсутнє прострочення виконання зобов'язань Фонду перед позивачем ОСОБА_1 .
У відзиві також вказує щодо неможливості стягнення з Фонду інфляційних збитків, оскільки правовідносини між сторонами врегульовані спеціальними законами, що не передбачають правових підстав для нарахування та стягнення з Фонду інфляційних втрат та трьох відсотків річних, як способу захисту порушеного грошового зобов'язання через інститут цивільної відповідальності, а суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечує зокрема й проти вимог позивача щодо стягнення пені, оскільки такий вид забезпечення виконання зобов'язань може застосовуватись лише в договірних відносинах між виконавцем та споживачем, однак позивач як вкладник банку і відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - в жодні договірні відносини не вступали, Фонд не є виконавцем будь-яких робіт чи послуг, а позивач не є їх споживачем.
Також вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не довів суду з посиланням на належні та допустимі докази спричинення йому моральної шкоди відповідачем.
При апеляційному перегляді справи ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Герасименко Т.В. заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача у справі, представника відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи, встановив, що 18 лютого 2014 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір банківського вкладу «З любов'ю VAB! «Дев'яти місячний» №749008/2014 (в національній валюті України), предметом якого стало розміщення вкладником у банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «З любов'ю VAB!» в національній валюті України на строк 18 місяців з дня укладення договору коштів у сумі 9 000,00 грн. з виплатою процентів у розмірі 25% річних з першого по дев'ятий місяць вкладу, а з десятого по вісімнадцятий - 10% річних (а.с. 117).
Крім того, 18 листопада 2014 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір банківського вкладу «НВУ» №862489/2014 (в доларах США), предметом якого стало розміщення вкладником у банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «НВУ» в доларах США на строк 3 місяці з дня укладення договору коштів у сумі 10 000,00 доларів США з виплатою процентів у розмірі 5,25% річних по закінченню строку дії вкладу (а.с. 102).
20 листопада 2014 року постановою Правління Національного банку України № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних".
20 листопада 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, Україна.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Джуса Юрія Микитовича.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк" запроваджено строком на три місяці з 21 листопада 2014 року по 20 лютого 2015 року.
З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "ВіЕйБі Банк", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 35 від 17 лютого 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" до 20 березня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни до 20 березня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно.
Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач не довів незаконність дій відповідача, при виконані ним функції наданих Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не довів позивач спричинення відповідачем моральної шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідача, які це спричинили.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне.
Так, частиною першою статті 15 ЦК України та частиною першою статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Преамбула Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 цього Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
Отже, з наведеного випливає, що банк в якому було розміщено вклад несе відповідальність за неналежне виконання депозитного договору, у тому числі й відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Разом з тим, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, правила Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним, цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 36 Закону № 4452-VI врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Згідно з частиною п'ятою, пунктом 1 частини шостої статті 36 статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом № 4452-VI.
Зазначений правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15, від 13 червня 2016 року у справі № 6-1123цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-350цс17.
Статтею 49 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці. Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. Фонд зобов'язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 757/2216/15 зазначила, що "після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов'язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною Законом, відповідати за зобов'язаннями по договорам банківського вкладу. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову позивача до Фонду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки ці вимоги заявлено поза процедурою, визначеною Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Посилання апелянта на порушення відповідачем норми Закону України «Про захист право споживачів» є безпідставними, оскільки між позивачем і відповідачем будь яких правочинів не укладалося і відповідач послуг у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» позивачу не надавав, тому і підстав для покладення на нього відповідальності за порушення вказаного Закону не вбачається.
З врахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права з дотриманням норм процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних вище висновків суду першої інстанції те не можуть бути підставною для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв