Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/8963/20
14.08.2020 місто Київ
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7, стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київ, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, має 3 групу інвалідності, пенсіонер за інвалідністю, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, перебуває під вартою в Київському СІЗО,
про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020100070000797 від 04.03.2020 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч. 4 ст. 301, ч. 5 ст. 301, ч. 3 ст. 303 КК України, -
Слідчий у кримінальному провадженні - слідчий СВ Подільського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_4 , як слідчий групи слідчих у кримінальному провадженні, звернулася до районного суду з клопотанням, погодженим з процесуальним керівником - прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_3 , що входить в групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, в якому просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч. 4 ст. 301, ч. 5 ст. 301, ч. 3 ст. 303 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні слідчого відділу Подільського УП ГУ НП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12020100070000797, дані щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2020 р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч. 4 ст. 301, ч. 5 ст. 301, ч. 3 ст. 303 КК України. Так, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, а саме у розбещенні малолітньої особи, тобто вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи; ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України, а саме у розповсюдженні серед неповнолітніх зображень порнографічного характеру; ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.301 КК України, а саме у виготовленні зображень порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, з метою їх розповсюдження, розповсюдженні зображень порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, та примушуванні неповнолітніх до участі у створенні зображень порнографічного характеру; ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 301 КК України, а саме у виготовленні зображень порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, з метою їх розповсюдження, та примушуванні неповнолітніх до участі у створенні зображень та відеопродукції порнографічного характеру, вчинених повторно; ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303 КК України, а саме у втягненні особи в зайняття проституцією, вчиненого щодо неповнолітньої, на що вказують зібрані у справі докази. 29.05.2020 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч.4 ст. 301, ч.5 ст. 301, ч.3 ст. 303 КК України. Під час проведення слідчих (розшукових) дій по вказаному кримінальному провадженні, здобуто достатньо даних підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч.4 ст. 301, ч.5 ст. 301, ч.3 ст. 303 КК України, що підтверджується зібраними у справі доказами. 29.05.2020 ухвалою Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі строком на 60 днів, тобто 27.07.2020 включно. 20.07.2020 ухвалою Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі строком 20.08.2020 включно. 16.07.2020 постановою керівника Київської місцевої прокуратури №7 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 29.08.2020 р. Зазначає, що відносно ОСОБА_6 необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ризики передбачені ст. 177 КПК України не відпали та актуальні по теперішній час, та які вказують на те, що підозрюваний буде: впливати на потерпілих, законних представників та свідків по кримінальному провадженню; вчиняти інші кримінальні правопорушення; переховуватися від органу досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме вживати заходи, спрямовані на недопущення виявлення та фіксації інших епізодів злочинних дій, а також знищувати докази. А відтак, слідчий просила продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , у зв'язку з чим звернулась з відповідним клопотанням до суду.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання за вищевказаними підставами, вказавши, що з часу обрання підозрюваному запобіжного заходу вищенаведені ризики не зменшилися та наявні до цього часу в повному обсязі, оскільки в ході досудового розслідування з моменту обрання запобіжного заходу під час проведення слідчих дій не здобуто підстав для можливої зміни раніше повідомленої підозри з кваліфікацією статті, санкція якої передбачає менш тяжке покарання, ніж те, яке передбачено на цей час, у разі визнання підозрюваного винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, а тому у органу досудового розслідування виникає необхідність у продовженні строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, більш м'які запобіжні заходи призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органу досудового розслідування і суду, впливати на потерпілих, законних представників, свідків та на розслідування кримінального провадження. Характер вчинених злочинних дій свідчить про зневажливе ставлення до норм моралі, норм закону, а також до цінності людського життя, її недоторканості, зокрема, статевої недоторканості малолітньої особи. Вказаним ризикам може запобігти тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий в судовому засідання просила клопотання задовольнити з підстав, наведених у ньому, зазначила, що підозрюваний не одружений, дітей не має, не працює, а відтак, не маючи міцних соціальних зв'язків, усвідомлюючи наслідки покарання, може намагатись перешкодити слідству, в тому числі і переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Захисник в судовому засіданні просив обрати відносно підзахисного цілодобовий домашній арешт, з огляду на те, що ОСОБА_6 хворіє.
Підозрюваний в судовому засіданні просив звільнити його з-під варти, пояснивши, що не буде переховуватися від слідства та суду, не буде впливати на потерпілих та свідків, буде з'являтись за першим викликом до слідчого. Додав, що є непрацездатним, оскільки має інвалідність ІІІ групи, винним у злочинах, у вчиненні яких він підозрюється, себе не визнає. Стверджував, що в даній кримінальній справі він є потерпілим, це його шантажували неповнолітні потерпілі, він же сам не вживає алкогольних напоїв та хотів лише допомогти неповнолітнім дівчатам.
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим відділом СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100070000797, розпочате 04.03.2020 р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч. 4 ст. 301, ч. 5 ст. 301, ч. 3 ст. 303 КК України.
На підставі зібраних доказів 29.05.2020 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч.4 ст. 301, ч.5 ст. 301, ч.3 ст. 303 КК України.
Відповідно до Рішень Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування проведеними слідчими діями здобуто достатньо даних підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч. 2 ст. 301, ч.4 ст. 301, ч.5 ст. 301, ч.3 ст. 303 КК України, що підтверджується зібраними доказами по справі.
29.05.2020 ухвалою Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі строком на 60 днів, тобто 27.07.2020 включно.
20.07.2020 ухвалою Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі строком 20.08.2020 включно.
16.07.2020 постановою керівника Київської місцевої прокуратури №7 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 29.08.2020.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України є тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 303 КК України є тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 301 КК України є тяжким злочином та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 301 КК України є тяжким злочином та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які має вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому у провину кримінальних правопорушень.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість підозри.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що досліджені в судовому засіданні додані до клопотання документи, на даний час, свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні інкримінованих йому у провину кримінальних правопорушень, оскільки в розпорядженні слідчого є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується йому органом досудового розслідування.
Слідчий суддя, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, долучені до клопотання, вважає встановленою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованих злочинів, в межах розслідування яких ставиться питання про подальше тримання підозрюваного під вартою, що спростовує доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред'явленої підозри.
При цьому, як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України").
А відтак, вимоги ст. ст. 177, 178 КПК України передбачають, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину повинна бути підтверджена вагомими доказами, які являють собою досить переконливі факти, та в сукупності наданої ним розумної оцінки надають підстави вважати причетність особи до вчинення злочину достатньо вірогідною.
Між цим, Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" вказав, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»).
Таким чином, зі спливом такого часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного від органів досудового розслідування залишається актуальним, оскільки вивченням даних про особистість підозрюваного встановлено, що він не одружений, дітей не має, а тому не має стійких соціальних зв'язків. Між тим, суд не приймає до уваги факту того, що стороною захисту наголошується на те, що підозрюваний є хворим, та не може утримуватись в СІЗО, оскільки такі доводи в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, на вказані обставини стороною захисту не надано жодного документального підтвердження. А тому є достатня вирогідність того, що під важкістю відповідальності за ряд тяжких злочинів, які інкримінуються стороною обвинувачення, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування, оскільки усвідомлюючи невідворотність реального покарання за злочини, підозрюваний може намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду. Отже, даний ризик не зменшився.
Актуальність ризику впливати на потерпілих, законних представників та свідків по кримінальному провадженню залишається, оскільки досудове розслідування ще не закінчено. Крім цього, зважаючи на те, що останні є малолітніми і щодо них підозрюваним вчинено злочини сексуального характеру, поєднані із застосуванням психологічного впливу та тиску, вони є більш психологічно вразливими, ніж звичайні повнолітні громадяни, та обидві малолітні потерпілі є єдиними безпосередніми очевидцями вчинення кримінальних правопорушень. Тим паче, підозрюваний знає де проживає малолітні потерпілі, йому відомий їх уклад життя, тобто графік відвідування нею навчального закладу та коло осіб з якими вони спілкується. Крім цього, підозрюваному відомо як виглядають законні представники малолітніх потерпілих, оскільки як відомо з матеріалів кримінального провадження підозрюваний неодноразово намагався спілкуватись із законним представником малолітньої потерпілої, вчиняючи тиск на останню з метою зміни показань відносно нього. Також, підозрюваний маючи психологічний вплив на малолітніх потерпілих неодноразово намагався впевнити останніх, що його тривалі злочинні дії не носять кримінальний характер, та вони самі бажали настання таких дій та наслідків. Підозрюваний знає номери мобільних телефонів як потерпілих, так і законних представників, та може впливати на них, в т.ч. і за допомогою дзвінків, що він може здійснювати навіть в умовах цілодобового домашнього арешту.
Ризик того, що підозрюваний вчинятиме інші кримінальні правопорушення характеризується особливою суспільною небезпекою, злочини він вчинив щодо малолітньої особи, дії підозрюваного є триваючими, зі схильністю до злочинних дій сексуального характеру. Суд також приймає до уваги те, що дії підозрюваного є триваючими, чітко спланованими, вчинялися протягом декількох місяців, та кожного дня підозрюваний вчиняв дії, спрямовані на розбещення малолітніх потерпілих, які знаходились в залежності від нього. Враховуючи вказані обставини, характер інкримінованих злочинів, є всі підстави вважати, що останній може продовжити злочинну діяльність.
Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду також, не відпав на що вказує те, що, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, підозрюваний намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду. Підозрюваний не одружений, офіційно не працює, дітей не має, та в нього відсутні стабільні соціальні зв'язки, які утримують останнього від спроби втечі.
Крім цього, ризик недопущення виявлення та фіксації інших епізодів та знищення доказів кримінальних правопорушень підтверджується тим, що на даний час ще встановлюються всі епізоди злочинної діяльності підозрюваного та надається правова оцінка останніх з метою кваліфікації відповідно чинного кримінального законодавства, а враховуючи той факт, що підозрюваним розбещення вчинялось в тому числі за допомогою електронних засобів, зокрема мобільного телефону та ноутбуку та мережі-інтернет, перебування на волі надасть можливість підозрюваному вчинити дії, спрямованні на унеможливлення фіксації злочинів, а саме знищення інформації, електронних засобів за допомогою яких можливе зібрання доказів та встановлення інших епізодів кримінальних правопорушень.
В зв'язку з чим, прокурором доведена наявність ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
Тим самим, ризики, що були враховані при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились.
Наданими слідчим документами кримінального провадження підтверджена необхідність виконання органом досудового розслідування слідчих та процесуальних дій протягом 1 місяця.
В судовому засіданні достеменно встановлена відсутність обставин, які б свідчили про те, що зазначені стороною обвинуваченням ризики зменшились, а також встановлена неможливість завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді щодо строку тримання підозрюваного під вартою (до 20.08.2020 р.).
Слідчий суддя вважає, що з урахуванням встановлених обставин, даних про особистість підозрюваного та тяжкості кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення та наслідків, характеру дій, суспільної небезпеки, враховуючи сексуальний характер вчиненого кримінального правопорушення відносно малолітньої особи, застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим.
Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на малолітніх потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, а також достатні підтвердження необхідності зібрати додаткові докази в кримінальному провадженні, що може бути виконано до 29.08.2020 р.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статі 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Окрім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що існує презумпція на користь звільнення з під варти, доводи за та проти такого звільнення не повинні бути загальними та абстрактними (Рішення «Смірнова проти Росії» заява №№46133/99 та 48183/99, рішення від 24/07/2003).
ЄСПЛ вказує, що національні органи мають досліджувати можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Однак, у той же час має бути вмотивований відступ від поваги до особистості.
Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення «Jecius проти Литви» заява №34578/97 рішення від 31/07/2000).
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу. Безперервне тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка має переважне значення порівняного із вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У практиці ЄСПЛ сформульовано чотири базових причини для відмови у звільнені особи з під варти: 1. ризик того, що обвинувачений не з'явиться у судове засідання; 2. ризик того, що обвинувачений вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; 3. скоїть інші правопорушення; 4. стане причиною порушення громадського порядку.
Судом враховується наявність пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні злочину проти сексуальної волі особи.
На даний час заявлені раніше ризики та обставини, які приймались до уваги при обранні та продовженні відносно підозрюваного даного виду запобіжного заходу не змінилися, не зменшилися та продовжують мати місце.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Приймаючи таке рішення, суд враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
На думку слідчого судді конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад, спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме: найвища соціальна цінність - людина, її життя та здоров'я, що закріплено в ст.3 ч.1 Конституції України (оскільки злочин вчинено проти здоров'я людини), та спрямованих на захист громадського порядку та громадської безпеки (оскільки злочин вчинено проти громадського порядку).
Отже тримання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо підозрюваного, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Строк досудового розслідування цього кримінального провадження постановою Київської місцевої прокуратури № 7 від 16.07.2020 р. продовжений до 3-х місяців, тобто до 29.08.2020, отже, саме в цих часових межах можливе продовження строку тримання під вартою.
Частиною 3 статті 183 КПК передбачено, що слідчий суддя під час вирішення питання про тримання особи під вартою визначає розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ноймайстер проти Австрії» сума застави визначається з огляду на ступінь вірогідності того, що можлива втрата застави є достатньо стримуючим фактором, щоб утриматись підозрюваним від дій, спрямованих на переховування від суду.
Отже, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК, слідчий суддя вважає за необхідне зменшити ОСОБА_6 , з урахуванням тяжкості вчинення ним кримінального правопорушення, та матеріального становища, заставу до розміру 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що, на думку, слідчого судді, достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 182, 183, 193, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання сторони обвинувачення - задовольнити.
Продовжити застосування міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 3 (трьох) місяців, тобто до 29 серпня 2020 р. включно.
Одночасно визначити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у межах дев'яноста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 189 180 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по батькові платника застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
В разі звільнення, при внесенні застави, на підставі ч 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов'язки:
-з'являтися до слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві, прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 або Подільського районного суду м.Києва (залежно від стадії кримінального провадження) за першим викликом на визначений посадовою особою час;
-не відлучатися м.Києва без дозволу слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві, прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 або Подільського районного суду м.Києва (залежно від стадії кримінального провадження);
-повідомляти слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві, прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 або Подільський районний суд м.Києва про зміну свого місця проживання (залежно від стадії кримінального провадження);
-здати на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд із України.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Подільського районного суду м.Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали скерувати слідчому у кримінальному провадженні - начальнику відділення СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 та начальнику Київського СІЗО - для виконання, прокурору та захиснику - для відома.
Копію ухвали вручити підозрюваному.
Строк дії ухвали - по 29 серпня 2020 р. включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Cлідчий суддя ОСОБА_1