Справа № 361/4949/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5328/2020
26 серпня 2020 року м. Київ
колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Поліщук Н.В.,
при секретарі Маштаковій Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Петришин Н.М.,-
встановила:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Просив визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ОСОБА_2 у своєму письмовому зверненні від 18 червня 2018 року, а саме: про поведінку ОСОБА_1 в Броварській міській раді, безпідставність звинувачення позивача у діях щодо «сумнівної доцільності існування однойменної фракції в Броварській міській раді», в грубих образах позивача «бандитом, який в 90-ті роки займався звичайним рекетом», в звинуваченні позивача у незаконних діях щодо створення комунального підприємства «Муніципальна варта» у вигляді «кишенькової армії», та у самоправстві висловлювати від імені всіх мешканців міста думку шляхом приниження позивача, а саме: «Це просто сором та повне нехтування інтересів кожного мешканця нашого міста»; зобов'язати ОСОБА_2 протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішення законної сили спростувати інформацію у спосіб, яким вона була поширена, а саме - на ім'я Голови фракції Самопоміч у Верховній Раді України ОСОБА_3 та Голови Київської обласної організації політичної партії «Об'єднання «Самопоміч» ОСОБА_4 , скласти письмове звернення від власного імені із спростуванням наступного змісту: «Спростування: інформація, поширена мною, ОСОБА_2 , у моєму зверненні від 18 червня 2018 року (вихідний № 0375.10.18/1) про ганебну поведінку ОСОБА_1 в Броварській міській раді, безпідставність звинувачення ОСОБА_1 в діях щодо «сумнівної доцільності існування однойменної фракції в Броварській міській раді», в грубих образах ОСОБА_1 , а саме: «бандит, який в 90-ті роки займався звичайним рекетом», в звинуваченні в незаконних діях щодо створення комунального підприємства «Муніципальна варта» у вигляді «кишенькової армії», в неправдивості висловленої від себе, ОСОБА_2 думки, як від всіх мешканців міста, а саме: «Це просто сором та повне нехтування інтересів кожного мешканця нашого міста», - є недостовірною та не підтвердилася за результатами її перевірки компетентними органами»; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову шкоду) у розмірі 25 000 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 у зверненні від 18 червня 2018 року Голові фракції «Самопоміч» у Верховній Раді України ОСОБА_3 та Голові Київської обласної організації політичної партії «Об'єднання «Самопоміч» ОСОБА_4 поширена неправдива інформація.
Поширена інформація є недостовірною, має на меті довести до відома необмеженої кількості осіб викривлену інформацію про діяльність позивача, як громадянина і як депутата міської ради, перекрутити зміст виступів позивача, створити враження про вчинення позивачем злочинів, а отже є неправдивою.
Поширена інформація не є оціночним судженнями відповідачки, та принижує честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації позивача.
Відповідачка свою думку стосовно позивача свідомо та умисно висловила в брутальній, принизливій та непристойній формі, чим завдала моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 25 000 грн 00 коп.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2020 року в задоволенні названого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали.
Представник ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що висловлювання відповідачки у її зверненні до політичних діячів та народних депутатів України, було реалізоване в рамках конституційних прав на звернення та свободу думки, та не мало на меті розповсюдження недостовірної інформації щодо позивача.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що ОСОБА_1 є депутатом Броварської міської ради та членом політичної партії «Об'єднання «Самопоміч».
18 червня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Голови фракції Самопоміч у Верховній Раді України ОСОБА_3 та Голови Київської обласної організації політичної партії «Об'єднання «Самопоміч» ОСОБА_4 із письмовим зверненням.
У зверненні ОСОБА_2 просила розглянути питання про дисциплінарну відповідальність депутата ОСОБА_1 та ініціювати процедуру відклику його з числа депутатів Броварської міської ради.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 у зверненні від 18 червня 2018 року поширена неправдива інформація, яка спростовується відповідними доказами. Інформація є неправдивою, не є оціночними судженнями, а поширення такої інформації принижує честь, гідність позивача та завдає шкоди діловій репутації.
Поширення ОСОБА_2 інформації негативно вплинуло на можливість повторно балотуватися в депутати міської ради, бути обраним на посаду мера та до Верховної Ради України, поширення даної інформації суттєво перешкоджає та впливає на ділову репутацію, подальший кар'єрний зріст та соціальний статус позивача як громадянина України і публічної особи, а також негативно вплинуло на порушення відносин з виборцями, з колегами по роботі, поширення щодо позивача недостовірної інформації шляхом грубих образ завдало позивачу сильних переживань, що призвели до погіршення стану здоров'я.
Відповідачка свою думку стосовно позивача свідомо та умисно висловила в брутальній, принизливій та непристойній формі, чим завдала моральної шкоди. Поширення недостовірної інформації частково порушило нормальні життєві зв'язки, створило для позивача стресовий стан.
Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Згідно ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_2 від 18 червня 2018 року містить інформацію щодо створення КП «Муніципальна варта». У зверненні викладені сумніви, переконання та особиста думка ОСОБА_2 стосовно депутата ОСОБА_1 .
Метою звернень було інформування відповідних посадових осіб та громадських організацій про проведення перевірки, та розгляд питання про дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1 , та ініціювання процедури відклику його з числа депутатів.
Крім того, звернення відповідачки було направлено до компетентних посадових осіб, оскільки і позивач, і відповідні посадові особи належать до однієї політичної партії, і відповідно до Статуту цієї партії - уповноважені розглядати та проводити перевірку за такими зверненнями.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 реалізувала своє право на звернення до органів державної влади, а тому факти, викладені у зверненні, не можна вважати поширенням недостовірної інформацією у розумінні ст. 277 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно роз'єднано позовні вимоги в самостійні провадження, колегія суддів відхиляє, оскільки ухвала суду від 13 вересня 2018 року про роз'єднання позовних вимог обґрунтована та відповідає вимогам законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що у рішенні суд першої інстанції зазначив про письмові пояснення відповідачки, однак жодних пояснень відповідачки в суді не було, колегія суддів не приймає, оскільки матеріали справи містять відзив на позовну заяву, підписаний та поданий адвокатом відповідачки у межах його повноважень. Крім того матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 , в якій остання зазначає, що позовну заяву не визнає повністю, підтримує підстави та аргументи для відмови у задоволенні позову, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях адвоката, та просить проводити розгляд справи без її участі,
Відповідно до положень ч. 1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
У суді першої інстанції ОСОБА_2 брала участь у судовому процесі через представника - адвоката Голосія Т.А., повноваження якого підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 01 листопада 2018 року, ордером № 85763 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
Враховуючи вищенаведене посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка фактично обмежила свого представника у праві наводити саме її доводи та міркування з усіх питань, що виникають в ході процесу, адже міркування це результат роздумів саме відповідачки, і фізично не може бути перекладений на адвоката та бути його обов'язком, адвокат не визначений законом як сторона у справі, ЦПК України не містить правил, за якими адвокат замінює сторону у справі є необґрунтованими та суперечать самому інституту представництва.
Доводи апеляційної скарги про те, що інформація поширена у зверненні відповідачкою не є оціночними судженнями, колегія суддів бере до уваги, проте підставою для відмови в позові стало те, що відповідачка мала право звертатися до компетентних органів із заявою про проведення відповідної перевірки певних обставин.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про те, що висловлювання відповідачки у зверненні не були цілеспрямованими діями з метою принизити честь, гідність та ділову репутацію позивача є незаконним так як позивача у заяві відповідачка обізвала бандитом та звинуватила в злочинах, вчинених у 90-ті роки, колегія суддів відхиляє, оскільки право громадян звертатись із зверненнями до органів влади забезпечено положеннями Конституції України та відповідними законами.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права щодо прийняття відзиву на позовну заяву, колегія суддів бере до уваги, проте такі порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 15 січня 2020 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2020 року.
Головуючий Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Н.В. Поліщук