справа № 756/7279/19 головуючий у суді І інстанції Гаврилова О.В.
провадження № 22-ц/824/7009/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
26 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 03 листопада 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, актовий запис № 2194; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн. щомісячно з моменту звернення до суду з цим позовом, до досягнення дітьми повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03 листопада 2006 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбу, від якого мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З березня 2019 року шлюбні відносини фактично припинені, сторони проживають окремо, шлюб носить формальний характер, примирення та збереження сім'ї є неможливим. Діти проживають з позивачем, відповідач матеріально не допомагає, участі у вихованні дітей не приймає. Позивач не має можливості самостійно утримувати дітей, через що постійну допомогу отримує від своїх батьків. Між сторонами не досягнуто згоди щодо матеріального утримання дітей. Відповідач є приватним підприємцем, його дохід становить понад 80 000 грн. на місяць, а також має доходи з неофіційних джерел. Під час спільного проживання сторони витрачали на забезпечення і утримання дітей понад 35 000 грн. на місяць. Донька ОСОБА_4 починає навчання у загальноосвітній школі. Крім того, діти потребують оздоровлення влітку та в зимовий період, внаслідок чого витрати на дітей будуть збільшуватися. Відповідач не має іншої родини та інших утриманців.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 03 листопада 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, актовий запис № 2194 розірвано. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 грн. щомісячно, починаючи з 28 травня 2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття (тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_6 ); доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 4 000 грн. щомісячно, починаючи з 28 травня 2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття (тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_7 ); доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 4 000 грн. щомісячно, починаючи з 28 травня 2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_5 повноліття (тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_8 ). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення та стягнення аліментів через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин та невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі по 2 500 грн. щомісячно на утримання кожної дитини.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд не навів у рішенні жодного належного обґрунтування та посилання на докази при прийнятті ним рішення в частині стягнення аліментів. Матеріали справи не містять жодних доказів, що мати дітей витрачає на їх утримання 12 000 грн. щомісячно. З наданих суду квитанцій вбачається, що дійсні витрати на продукти харчування дітей є незначними та не становлять навіть 2 000 грн. в місяць. Проте, дана обставина залишилася судом поза увагою. З поданням позовної заяви ОСОБА_2 не подавала жодних доказів, що підтверджували б її витрати на утримання дітей, жодних клопотань про неможливість зібрання доказів та клопотань щодо їх витребування не заявлялося. Жодного клопотання про поважність неподання позивачем відповідних клопотань про витребування доказів, а також про поновлення строку для подання цих же клопотань сторона позивача не заявляла. Проте, суд долучив такі докази до справи, задовольнив клопотання про витребування доказів, витребував докази та прийняв їх до уваги як належні та допустимі. Водночас, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення йому строків на подання заперечень у справі із відповідними доказами на спростування доводів позивача, зазначених у відповіді на відзив та відмовив у прийнятті заперечень відповідача, у долученні кредитного договору. Суд порушив принцип змагальності сторін та фактично поклав обов'язок матеріального утримання дітей виключно на відповідача, тоді як позивач є молодою, фізично здоровою особою та працездатною людиною. Розмір аліментів у сумі 12 000 грн. щомісячно позбавить відповідача можливості додатково брати участь у культурному вихованні своїх дітей, можливості забезпечити їм зі своєї сторони належний соціальний розвиток. Відповідач також вказує, що він є дійсно фізичною особою-підприємцем, здійснює оптовий продаж зоотоварів та має мінливий, нестабільний дохід. Крім доходів, відповідач має ще ряд кредитних зобов'язань, а також вимушений орендувати житло. ОСОБА_1 зазначає, що він не відмовлявся та не ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків. На даний час відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі по 2 500 грн. на кожну дитину щомісячно. У разі забезпечення позивачем зі своєї сторони аналогічної суми на кожну дитину, загальне щомісячне забезпечення та утримання тільки однієї дитини становитиме 5 000 грн., на трьох - 15 000 грн. щомісячно, що є абсолютно достатньою сумою, яка надасть можливість забезпечити дітям гармонійний та повноцінний розвиток та не порушуватиме прав ні відповідача, ні позивача щодо рівності обов'язків обох батьків щодо своїх дітей.
Отже, рішення суду першої інстанції переглядається в частині визначення розміру аліментів.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 03 листопада 2006 року між сторонами було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.12, Т.1).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх доньок: ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13-15, Т.1).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем.
За відомостями Новомиргородської державної податкової інспекції Новоукраїнського Управління ГУ ДПС у Кіровоградській області, згідно поданої декларації платника єдиного податку розмір виручки ОСОБА_1 за січень-жовтень 2019 року склав 348 696 грн. (а.с.193-194, Т.1; а.с.77-79, Т.2).
Відповідно до довідки, виданої 27 вересня 2019 року АТ «Таскомбанк», між банком та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: № ID5636249 від 22 листопада 2018 року, за яким станом на 27 вересня 2019 року заборгованість за тілом кредиту складає 58 330 грн., заборгованість за комісіями - 1 750 грн.; № ID5987030 від 18 лютого 2019 року, за яким станом на 27 вересня 2019 року заборгованість за тілом кредиту складає 70 831 грн., заборгованість за комісіями - 1 990 грн. (а.с.197, Т.1).
На виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року, надані виписки по рахункам на ім'я ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» (а.с.1-76, Т.2, продубльовані а.с.123-213, Т.2) та АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.77-120, Т.2, продубльовані а.с.214-249, Т.2).
Ухвалюючи рішення в частині визначення розміру аліментів, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням положень ст. 182, 184 СК України, враховуючи як матеріальне становище позивача, так і матеріальне становище відповідача, розмір аліментів, який буде стягуватись на утримання трьох дітей, повинен бути встановлений у розмірі 4 000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення ними повноліття. При визначенні розміру аліментів суд виходив із засад розумності та справедливості, враховував можливість відповідача надавати допомогу в зазначеному розмірі, якої буде достатньо, з урахуванням подальшого утримання дітей з боку позивача, для забезпечення належного матеріального утримання дітей та їх гармонійного розвитку.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом статті 182 СК України при визначені розміру аліментів суд, враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З матеріалів справи вбачається, що сторони мають від шлюбу трьох дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживають разом з матір'ю. Відповідач зобов'язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила стягнути на її користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що достатнім для кожного з дітей буде розмір аліментів у 4 000 грн. щомісяця та стягнув їх на користь позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі відповідач просить стягнути з нього аліменти у розмірі 2 500 грн. на кожного з дітей та вказує на те, що він хоч і є фізичною особою-підприємцем, здійснює оптовий продаж зоотоварів та має мінливий, нестабільний дохід, проте, крім доходів, відповідач має ще ряд кредитних зобов'язань, а також вимушений орендувати житло. Розмір аліментів у сумі 12 000 грн. щомісячно позбавить відповідача можливості додатково брати участь у культурному вихованні своїх дітей, можливості забезпечити їм зі своєї сторони належний соціальний розвиток.
Судом встановлено, що згідно поданої декларації платника єдиного податку розмір виручки ОСОБА_1 за січень-жовтень 2019 року склав 348 696 грн. Тобто, середньомісячний заробіток відповідача становить 34 869 грн. 60 коп. (348 696/10). Розмір аліментів, які визначені оскаржуваним рішенням, становить 12 000 грн., що складає 34,4 % від середньомісячного доходу відповідача, а, отже, дозволяє останньому сплачувати аліменти у такій сумі. Наявність у відповідача зобов'язань за кредитними зобов'язаннями та договором оренди (якщо останній має місце) також не свідчить про неможливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.
Сума коштів, яка залишатиметься у відповідача після відрахування аліментів, становить 22 869 грн. 60 коп., що є значно більшим від встановленого прожиткового мінімуму та буде достатнім для понесення ОСОБА_1 інших витрат, в тому числі, і витрат з обслуговування кредиту, який був взятий останнім з очевидним усвідомленням того, що в нього на утриманні перебуває троє малолітніх дітей.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що матеріали справи не містять жодних доказів, що позивач витрачає на утримання дітей 12 000 грн. щомісячно. З наданих суду квитанцій вбачається, що дійсні витрати на продукти харчування дітей є незначними та не становлять навіть 2 000 грн. в місяць. З поданням позовної заяви ОСОБА_2 не подавала жодних доказів, що підтверджували б її витрати на утримання дітей, жодних клопотань про неможливість зібрання доказів та клопотань щодо їх витребування не заявлялося.
Разом з тим, у силу вимог закону той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися з позовом про стягнення аліментів з другого з батьків і чинним законодавством не передбачено обов'язку для того, хто звернувся з таким позовом, надавати докази на підтвердження витрат, понесених на утримання дітей.
Оскаржуючи рішення, ОСОБА_1 посилається на процесуальні порушення, допущені судом під час розгляду справи. Відповідач вказує, що після отримання від відповідача відзиву та після рекомендацій головуючого судді позивач звернулася до суду з клопотанням про витребування доказів та долучення доказів. Проте, жодного клопотання про поважність неподання позивачем відповідних клопотань про витребування доказів, а також про поновлення строку для подання цих же клопотань сторона позивача не заявляла. Однак, суд долучив такі докази до справи, задовольнив клопотання про витребування доказів, витребував докази та прийняв їх до уваги як належні та допустимі. Водночас, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення йому строків на подання заперечень у справі із відповідними доказами на спростування доводів позивача, зазначених у відповіді на відзив та відмовив у прийнятті заперечень відповідача, у долученні кредитного договору.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. В даному випадку судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, порушення норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено, а відтак, зазначені доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Крім того, відповідач вважаючи, що суд необґрунтовано відмовив йому у задоволенні певних клопотань, не був позбавлений права заявити їх у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 31 серпня 2020 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.