19 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СГ ГСУ Національної поліції України ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на:
- 15 недопалків з-під сигарет «MARVELL»;
- мобільний телефон «APPLEiPhone» |ME| НОМЕР_1 та SIM-карту НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон «Xiaomi» |ME| 1: НОМЕР_3 , |ME| 2: НОМЕР_4 ,та SIM-карту НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон «Xiaomi» |ME| 1: НОМЕР_6 , |ME| 2: НОМЕР_7 ,та SIM-карту НОМЕР_8 ;
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.
В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6 , просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити. Так, апелянт зазначає, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали не містять будь яких підтверджень тощо, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та може бути використане як доказ злочину. Також, представник вказує про незаконність вилучення такого майно, оскільки воно прямо не зазначено в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку.
Крім того, апелянт вважає, що слідчий суддя безпідставно не повідомив їх про дату розгляду клопотання про арешт майна, у зв'язку з чим вказує на своєчасність оскарження постановленої ухвали, оскільки її копію вони отримали 06 березня 2020 року.
Учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна ОСОБА_5 та його представника, адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів, виходячи з положень ч. 3 ст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянта щодо своєчасного оскарження ухвали слідчого судді.
Що стосується посилань апелянта на незаконність і необґрунтованість рішення суду, то колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Слідчий суддя, на даній стадії кримінального провадження, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100010006084 від 22 червня 2015 року за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 361-1, ч.ч. 1, 2 ст. 209 КК України, та за фактами вчинення невстановленими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 361, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 343 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що на початку 2015 року ОСОБА_8 , маючи відповідні знання та практичні навички роботи з державної реєстрації речових прав на рухоме та нерухоме майно, обтяжень на нього, у зв'язку із попереднім перебуванням на посаді державного виконавця на протязі 2006-2009 років, маючи мету незаконного збагачення шляхом несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислюваних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, вирішив створити злочинну організацію для несанкціонованої зміни даних про речові права та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за незаконну грошову винагороду.
Діючи на виконання розробленого злочинного плану на початку 2015 року ОСОБА_8 за невстановлених обставин залучив до участі у злочинній організації ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які мали виконувати конкретні ролі, спрямовані в цілому на реалізацію виконання плану, відомого усім учасникам та розподілив ролі між ними.
З метою реалізації злочинного плану за невстановлених досудовим розслідуванням обставин ОСОБА_5 отримав для подальшого незаконного розповсюдження шкідливі програмні засоби - Mimikatz, Team Viewer, TeamSpy, LiteManader, Punto Switcher (кейлоггер), VBA.Trojan-Downloader.Agent.dmb, RDP Wrapper, Eltima USB Network Gate, ie64.EXE, ChromePass.exe, rdp_64.exe, Ammyy Admin 3, основним функціональним призначенням яких є несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерів, автоматизованих систем. Після цього, останній завантажив та зберіг ці шкідливі програмні засоби на комп'ютерній техніці, яку використовували учасники злочинної організації.
У подальшому, з метою розповсюдження шкідливих програмних засобів, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 використовуючи комп'ютерну техніку підключену до мережі Інтернет створили електронні поштові скриньки, серед яких: apelsudkiev@i.ua, kiev_sud@ukr.net, info.ch.informjusk@ukr.net, np.in@ukr.net, notariat.od@ukr.net, nais_dp@i.ua тощо, до яких долучили листи, що містили електронні файли з прихованим шкідливим програмним засобом Mimikatz, Team Viewer, TeamSpy, LiteManader, Punto Switcher (кейлоггер), VBA.Trojan-Downloader.Agent.dmb, RDP Wrapper, Eltima USB Network Gate, ie64.EXE, ChromePass.exe, rdp_64.exe, Ammyy Admin 3, які у продовж 2015 року - 24 вересня 2019 року відправляли на електронні поштові скриньки приватних нотаріусів України.
Після інфікування комп'ютера однією з цих шкідливих програм, ОСОБА_5 викрадав пароль і електронний цифровий ключ доступу державного реєстратора для несанкціонованого втручання в роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та передавав до панелі керування бот-мережею шкідливого програмного забезпечення.
Надалі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та інші невстановлені особи, діючи відповідно до досягнутої домовленості, підшукували осіб, яким необхідно незаконно зняти обтяження з майна, проводили з ними перемовини та після отримання грошової винагороди передавали замовлення ОСОБА_8 .
У цей же час, з метою забезпечення конспірації та уникнення виявлення незаконних дій сторонніми особами, ОСОБА_9 передавала ОСОБА_8 та ОСОБА_5 заздалегідь придбані нею сім-карти оператора мобільного зв'язку, які ОСОБА_8 та ОСОБА_5 використовували для підключення комп'ютерного обладнання до мережі Інтернет.
У наслідок таких незаконних дій учасників злочинної організації незаконно знято заборону з понад 150 об'єктів нерухомого майна та більше 75 транспортних засобів, чим завдано збитків інтересам фізичних та юридичних осіб, у яких це майно перебувало в іпотеці, на суму більше 50 млн. грн.
24 вересня 2019 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , перебуваючи в лісосмузі біля с. Новосілки Вишгородського району Київської області, вчинили несанкціоноване втручання в роботу Державних реєстрів, а після усвідомлення того, що їх злочинні дії виявлено, вчинили опір працівникам правоохоронного органу та з місця вчинення злочину, разом із одним із знарядь злочину - ноутбуком, зникли, залишивши біологічні сліди у вигляді недопалків з-під сигарет «MARVELL». У зв'язку з переховуванням від органів досудового розслідування їх було оголошено у розшук.
Того ж дня складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361-1, ч. 2 ст. 209 КК України, яке відповідно до ст. 278 КПК України вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
25 вересня 2019 року ОСОБА_5 оголошено у розшук.
26 вересня 2019 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва надано дозвіл на затримання ОСОБА_5
11 січня 2020 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
06 лютого 2020 року за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2020 року, проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено:
- 15 недопалків з-під сигарет «MARVELL»;
- мобільний телефон «APPLEiPhone» |ME| НОМЕР_1 та SIM-карту НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон «Xiaomi» |ME| 1: НОМЕР_3 , |ME| 2: НОМЕР_4 ,та SIM-карту НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон «Xiaomi» |ME| 1: НОМЕР_6 , |ME| 2: НОМЕР_7 ,та SIM-карту НОМЕР_8 ;
Вказане майно, постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_14 від 06 лютого 2020 року, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12015100010006084.
Звертаючись до суду з клопотанням про арешт вилученого майна слідчий зазначив, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речових доказів.
Встановивши вказані обставини, слідчий суддя прийшов до висновку з приводу наявності підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що надані слідчим матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вилучене, в ході обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_5 майно може зберігати на собі сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на його відповідність критеріям ст. 98 КПК України.
Таким чином, посилання апелянта на відсутність у арештованого майна ознак речового доказу спростовуються вище наведеними обставинами.
Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і посилання апелянта про незаконність вилучення майна. Так, обшук житла ОСОБА_5 проводився на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2020 року, відповідно до якої надавався дозвіл на вилучення і носіїв інформації.
Крім того, у відповідності до положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі і документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Також, слід зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою його забезпечення.
У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого СГ ГСУ Національної поліції України ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на:
- 15 недопалків з-під сигарет «MARVELL»;
- мобільний телефон «APPLEiPhone» |ME| НОМЕР_1 та SIM-карту НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон «Xiaomi» |ME| 1: НОМЕР_3 , |ME| 2: НОМЕР_4 ,та SIM-карту НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон «Xiaomi» |ME| 1: НОМЕР_6 , |ME| 2: НОМЕР_7 ,та SIM-карту НОМЕР_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
757/5769/20-к
Справа № 11-сс/824/1998/2020 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_15
Доповідач: ОСОБА_1