печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38337/18-ц
26 вересня 2019 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Шило А.М.,
за участю:
позивача: Власюк К.П. ,
представника відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Власюк Катерини Петрівни до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором та штрафу, -
Власюк Катерина Петрівна (далі - позивач, Власюк К.П. ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість за Договором про надання юридичних послуг № 1452 від 17.10.2017 року та Додатковою угодою № 1 до Договору про надання юридичних послуг № 1452 від 17.10.2017 року у розмірі 1 300 416,00 грн. та штраф у розмірі 130 041,00 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 9 691,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між адвокатом Власюк К.П. та ОСОБА_3 було укладено Договір № 1452 від 17.10.2017 року про надання юридичних послуг (надалі за текстом - Договір) предметом якого було вирішення спорів про визнання місця проживання дітей, стягнення аліментів та поділу майна подружжя. Позивач, діючи в установленому порядку, розробила стратегію захисту порушених прав відповідача та зібрала для цього відомості про всі факти, що можуть бути використані як докази у спорах відповідача з її колишнім чоловіком. За результатами проведеної позивачем професійної роботи та з урахуванням всіх наявних на той час чинників, що стосувались, зокрема, налагодження контакту з колишнім чоловіком відповідача, залучення його до переговорів, правового статусу виявленого спільного майна (рухомого, нерухомого, часток статутного капіталу) та грошових коштів, аналізуючи реалістичність поділу цього майна та коштів, тривалість виконання судових рішень, позивачем було надано професійну правову допомогу найвищої якості, про що свідчить остаточне врегулювання спорів з колишнім чоловіком відповідача. Підтвердженням належного виконання позивачем, як адвокатом, умов укладеного Договору є те, що спори про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів та поділу майна подружжя за професійної підтримки позивача, тобто ті спори, що були предметом Договору та підлягали вирішенню, були вирішені у найкоротший строк (за 2,5 місяці). До того ж, колишнім чоловіком відповідача чітко виконуються домовленості - спільне майно поділене, кошти на утримання дітей перераховуються. Відповідно до п. 9.1 Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання та укладений строком до 31.01.2019 року; згідно з п. 9.2 Договору зміни та доповнення до Договору оформляються додатковими угодами. Тобто, внесення змін в п. 9.1 Договору, що стосується строку дії Договору, так само як і його розірвання, має бути здійснено сторонами за домовленістю та, виключно, шляхом укладення додаткової угоди, натомість повідомлення відповідача про розірвання договору не вважається розірванням Договору. У відповідності до умов укладеного Договору, вартість наданих позивачем юридичних послуг визначена не шляхом множення погодинної ставки на кількість витрачених позивачем годин за надання правової допомоги та добового проміжку надання, а виключно як гонорар у фіксованому розмірі. В силу п. 6.4 Договору надання рахунку для оплати є достатнім для здійснення розрахунку. Згідно додаткової угоди № 1 до Договору вартість юридичних послуг (гонорар за правову допомогу) визначається в розмірі 70 000,00 доларів США та додатково щомісячно 1 000,00 доларів США. В день підписання Договору відповідачем було здійснено оплату у розмірі 20 000,00 доларів США, що згідно курсу НБУ на 17.10.2017 року становить еквівалент 530 800,00 грн. 30.12.2017 року на наступний день після укладення договорів, мирової угоди та подання певних заяв до суду відповідачем було сплачено 10 000,00 доларів США, що згідно курсу НБУ на 30.12.2017 року становить еквівалент 280 700,00 грн. Отже, станом на серпень 2018 року відповідачем не виконано наступні зобов'язання: не оплачено гонорар у розмірі 40 000,00 доларів США та 8 000,00 доларів США щомісячних платежів. До того ж у п. 6.4 Договору передбачено відповідальність за порушення умов розрахунків, що полягає у сплаті штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості, отже загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 1 430 457,60 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2018 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом адвоката Власюк Катерини Петрівни до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором та штрафу та підготовче засідання призначено на 14.11.2018 року.
14.11.2018 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що гонорар адвоката, який передбачений Додатковою угодою № 1 до Договору, сплачується позивачу виключно за наявності позитивного вирішення справи (під позитивним вирішенням справи мається на увазі відсудження на користь відповідача 70 % частки всього майна колишнього чоловіка відповідача). Проте, відповідачем не отримано 70 % майна колишнього чоловіка і рішень про присудження такої кількості майна на користь відповідача немає. Натомість підписання мирової угоди з колишнім чоловіком свідчить про те, що позитивне вирішення справи на користь відповідача не відбулося. Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Тобто, для того аби в судовому порядку вимагати стягнення грошових коштів за позитивне вирішення справи на користь позивача в Договорі № 1452 від 17.10.2017 року обов'язково має міститися пункт, яким сторони вказаного договору визначили для себе поняття «позитивне вирішення справи на користь клієнта». Щодо розірвання договору в односторонньому порядку, то твердження позивача про неможливість такого розірвання спростовуються тим, що відповідно до пп. 3.1.8 п. 3.1 Договору, клієнт має право розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши про такі дії адвоката за один місяць до дати припинення Договору. Крім того, згідно з п. 9.1 Договору, договір може бути розірваний кожною із сторін достроково з попередженням другої сторони за один місяць до бажаної дати розірвання у письмовій формі. Отже, одностороннє розірвання Договору № 1452 від 17.10.2017 року прямо допускається його умовами. 18.01.2018 року відповідач направила на адресу позивача повідомлення про розірвання договору та вимогу про вчинення дій. Твердження позивача про те, що договір не можна розірвати, оскільки він є виконаним, спростовуються тим, що позитивного результату для відповідача не досягнуто, а, отже, повне виконання договору не відбулося. Щодо сплати відповідачем 8 000,00 доларів США на поточні витрати та супровід справи, то оплата таких послуг має здійснюватися на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, проте, з моменту підписання Договору і до його припинення позивачем жодного разу не надавалися акти наданих послуг, рахунки на оплату, звіти про надані послуги тощо. Щодо стягнення з відповідача штрафу, то, відповідно до п. 6.4 Договору, у випаду не виконання п. 5.1 Договору, клієнт оплачує адвокату штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості, починаючи з четвертого дня після виставлення рахунку або передачі акта наданих послуг. Оскільки ані актів, ані рахунків відповідач не отримував, то і підстав для сплати штрафу немає.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2018 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом адвоката Власюк Катерини Петрівни до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором та штрафу та справу призначена до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 30.01.2019 року.
11.12.2018 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій Власюк К.П. зазначає, що позивачем та відповідачем не погоджувався до виплати гонорар успіху, умови його отримання не встановлювались, натомість, встановлювався гонорар за позитивне вирішення справи, що і відбулося: між відповідачем та її колишнім чоловіком було укладено договір про визначення місця проживання дітей, участь у вихованні та утриманні дітей від 29.12.2019 року та договір про виділ майна дружині зі складу усього майна подружжя від 29.12.2017 року. Також у Договорі № 1452 від 17.10.2017 року сторони не домовлялись про погодинну оплату та не було прив'язки до результату (переліку майна), яке має отримати відповідач.
27.12.2018 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі, у яких останній зазначає, що позитивне вирішення справи не відбулося, оскільки ані в Договорі № 1452 від 17.10.2017 року, ані в додатковій угоді № 1 до Договору не визначено поняття «позитивне вирішення справи», отже відсутні правові підстави вважати, що справа вирішена позитивно для відповідача, відтак позовні вимоги Власюк К.П. не підлягають задоволенню.
Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2019 року задоволено клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи копії договору № 68 про надання послуг від 28.12.2018 року (проведення експертизи/комплексного науково-експертного дослідження) та висновку № 2-01/19 науково-експертного дослідження в галузі права від 28.01.2019 року, та у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, відповідно до ст.. 240 ЦПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 11.03.2019 року.
07.03.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшли пояснення у справі, у яких останній зазначає, що долучений до матеріалів справи висновок № 2-01/19 науково-експертного дослідження у галузі права від 28.01.2019 не може вважатися висновком в галузі права, оскільки жодним чином не стосується обставин, зазначених у ч. 1 ст. 114 ЦПК України.
11.03.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності останнього.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2019 року, відповідно до ст.. 240 ЦПК України, у справі оголошено перерву до 11.04.2019 року.
11.04.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, справу було знято зі складу та призначено в судове засідання на 27.05.2019 року.
27.05.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, справу було знято зі складу та призначено в судове засідання на 05.06.2019 року.
03.06.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, у якому представник відповідача зазначила, що ОСОБА_4 було передано заяву (афідевіт), у якій він виклав обставини розірвання шлюбу із відповідачем. Так, із ОСОБА_5 вбачається, ще до офіційного розірвання шлюбу були досягнуті домовленості між відповідачем та її колишнім чоловіком щодо утримання дітей, визначення місця проживання дітей та поділ майна подружжя. Отже, позитивний результат був досягнутий між відповідачем та її колишнім чоловіком без допомоги позивача.
05.06.2019 року, у зв'язку із колегіальним розглядом кримінальної справи, справу було знято зі складу та призначено в судове засідання на 03.07.2019 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.07.2019 року, відповідно до ст.. 240 ЦПК України, у справі оголошено перерву до 11.07.2019 року.
11.07.2019 року, у зв'язку із колегіальним розглядом кримінальної справи, справу було знято зі складу та призначено в судове засідання на 26.09.2019 року.
В судовому засіданні 26.09.2019 року позивач просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.09.2019 року щодо задоволення позову заперечувала та просила в позові відмовити.
Вислухавши вступне слово позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що між адвокатом Власюк Катериною Петрівною та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання юридичних послуг № 1452 від 17.10.2017 року, за умовами якого адвокат зобов'язується надавати юридичні послуги клієнту з приводу вирішення спорів про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів та поділу майна подружжя, а також пов'язані з даними питаннями справи, в тому числі подача заяв до органів МВС та прокуратури, а клієнт зобов'язується прийняти та оплачувати надані послуги відповідно до умов договору.
17.10.2017 року між адвокатом Власюк Катериною Петрівною та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання юридичних послуг № 1452, відповідно до якої сторони домовились, що згідно п. 5.1 Договору оплата за цим Договором становить: 1) 20 000,00 доларів США - плата за вступ у справу, підготовку заяв, позовів, запитів, супровід справи у всіх інстанціях - клієнт сплатив на момент підписання даної додаткової угоди; 2) з січня 2018 року щомісяця сплачується сума у розмірі 1 000,00 доларів США - поточні витрати на супровід справи; 3) у разі позитивного вирішення справи на користь клієнта сплачується адвокатський гонорар у розмірі 50 000,00 доларів США.
Пунктом 2.1 Договору № 1452 від 17.10.2017 року передбачено, що адвокат зобов'язується надавати юридичні послуги клієнту з приводу вирішення спорів про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів та поділу майна подружжя, а також пов'язані з даними питаннями справи, в тому числі подача заяв до органів МВС та прокуратури, а клієнт зобов'язується прийняти та оплачувати надані послуги відповідно до умов Договору.
У п. 2.2 Договору сторони погодили, що юридичні послуги, що надаються на підставі цього Договору, можуть мати одноразовий чи систематичний характер і складаються із комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої клієнтом.
29.12.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір між батьками про визначення місця проживання дітей, участь у вихованні та утриманні дітей, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою О.Є. за реєстровим № 2280.
Пунктом 1 договору між батьками про визначення місця проживання дітей, участь у вихованні та утриманні дітей від 29.12.2017 року передбачено, що до досягнення повноліття діти проживатимуть з матір'ю, ОСОБА_3 .
Як встановлено п. 4 договору між батьками про визначення місця проживання дітей, участь у вихованні та утриманні дітей від 29.12.2017, починаючи з дати укладення цього договору та до 07.10.2010 року батько зобов'язується щомісячно сплачувати матері аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі в розмірі 100 000 грн. на місяць.
Відповідно до п. 5 договору між батьками про визначення місця проживання дітей, участь у вихованні та утриманні дітей від 29.12.2017, починаючи з дати укладення цього договору та до досягнення ОСОБА_7 18 років, батько зобов'язується щомісячно сплачувати матері аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 100 000 грн. на місяць.
29.12.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено мирову угоду по справі № 757/64397/17-ц (справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю, збільшення розміру частки, розподіл майна). Вказана мирова угода була затверджена ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.03.2018 року у справі № 757/64397/17-ц, яка набрала законної сили 20.06.2018 року.
Відповідно до положень мирової угоди від 29.12.2017 року, а саме п. 3, сторони домовились розподілити спільне майно подружжя, залишивши ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль Lexus, модель LX570, 2016 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 ; автомобіль Lexus, модель LX570, 2011 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 .
29.12.2017 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 було укладено договір про виділ майна дружині зі складу усього майна подружжя, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою О.Є.
Пунктом 3 договору про виділ майна дружині зі складу усього майна подружжя від 29.12.2017 року передбачено, що за взаємною домовленістю сторін за цим Договором, з моменту його укладення, в особисту приватну власність ОСОБА_3 виділяються квартира АДРЕСА_1 ; автомобіль Lexus, модель LX570, 2016 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 ; автомобіль Lexus, модель LX570, 2011 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 .
При цьому, суд звертає увагу, що Договором № 1452 від 17.10.2017 року не конкретизовано форм надання юридичних послуг адвокатом, зокрема, чи то досягнення мирного врегулювання спору з колишнім чоловіком відповідача, чи то довготривалі судові процеси спрямовані на досягнення чітко визначеного відповідачем результату тощо.
Взяті на себе зобов'язання адвокатом Власюк К.П. фактично були виконанні шляхом супроводження процедур укладення договору між батьками про визначення місця проживання дітей, участь у вихованні та утриманні дітей від 29.12.2017 року, мирової угоди від 29.12.2017 року та договору про виділ майна дружині зі складу усього майна подружжя від 29.12.2017 року.
Ані договір між батьками про визначення місця проживання дітей, участь у вихованні та утриманні дітей від 29.12.2017 року, ані ухвала Печерського районного суду м. Києва від 26.03.2018 року про затвердження мирової угоди від 29.12.2017 року, ані договір про виділ майна дружині зі складу усього майна подружжя від 29.12.2017 року не оскаржувалися ОСОБА_3 у встановленому порядку, що спростовує твердження відповідача про те, що зазначені документи укладені під тиском з боку позивача.
На виконання положень п. 5.1 Договору, 17.10.2017 року між адвокатом Власюк К.П. і ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання юридичних послуг № 1452, відповідно до умов якої сторони домовились, що згідно з п. 5.1 Договору оплата за цим Договором становить: 20 000,00 доларів США - плата за вступ у справу, підготовку заяв, позовів, запитів, супровід справи у всіх судових інстанціях - клієнт сплатив на момент підписання даної додаткової угоди; з січня 2018 року щомісяця сплачується сума у розмірі 1 000,00 доларів - поточні витрати на супровід справи; у разі позитивного вирішення справи на користь клієнта сплачується адвокатський гонорар 50 000,00 доларів США.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, 20 000,00 доларів США за вступ у справу та 10 000,00 доларів США було оплачено відповідачем.
02.07.2018 року ОСОБА_3 була адресована вимога про сплату заборгованості за Договором № 1452 від 17.10.2017 року, згідно з якою адвокат Власюк Катерина Петрівна вимагає відповідача виконати взяті на себе грошові зобов'язання за Договором в термін до 13.07.2018 року, а саме, сплатити за надані належним чином юридичні послуги шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 40 000,00 доларів США на поточний рахунок позивача. Зазначена вимога була відправлена відповідачу цінним листом № 0100411427832 від 02.07.2018 року.
Проте, вимога адвоката Власюк К.П. залишилась без виконання.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Аналізуючи матеріали справи та беручи до уваги той факт, що відповідачем не оскаржується у судовому порядку Договір № 1452 від 17.10.2017 року та додаткова угода № 1 до Договору, суд вважає, що сторони при укладенні Договору і додаткової угоди до нього добровільно реалізували право на укладення договору та визначення його умов, зокрема, і суми гонорару (винагороди адвоката). Оскільки в подальшому відповідачем було сплачено на користь адвоката Власюк К.П. частину гонорару (винагороди) у розмірі 10 000 доларів США, то відповідач фактично погодилась з умовами та розміром гонорару (винагороди) адвоката, а отже ОСОБА_3 зобов'язана доплатити адвокату Власюк К.П. решту суми гонорару (винагороди) за надані послуги в погодженому розмірі.
Аналогічного висновку у схожих правовідносинах дійшов і Верховний Суд, що викладено у його постанові від 25.01.2018 року у справі № 750/3888/16-ц (провадження № 61-1811св18).
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 20.01.2016 року у справі № 6-29021ск15 зазначила, що договір про надання правової допомоги укладався за взаємною згодою та вільним волевиявленням сторін, відповідач підписуючи його, погодилася з умовами і розміром гонорару адвоката, правочин недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, питання про його розірвання позивач не порушувала та умови не оспорювала, вказаний правочин є дійсним, доказів на підтвердження виплати позивачу гонорару за надані ним послуги не надала, за таких обставин суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення грошової суми за договором.
Верховний Суд України у своїй постанові від 28.11.2011 року у справі № 6-55цс11 погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що відповідно до принципу свободи договору, закріпленого в ст. 627 ЦК України, сторони добровільно уклали договір про надання послуг за плату та самостійно визначили її розмір і порядок розрахунків. Чинне законодавство не містить заборони на визначення розміру плати (гонорару) за надані послуги (правова допомога) у вигляді відсотків від досягнутого кінцевого результату (фактично стягнутої заборгованості).
Аналізуючи викладене, суд вважає, що Договір № 1452 від 17.10.2017 року та додаткова угода № 1 до нього були укладені добровільно, оскільки протилежного не встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, вказані Договір і додаткова угода у судовому порядку не оскаржувались, а, отже, визначена сторонами сума гонорару, частина з якого (10 000,00 доларів США) вже оплачена, є такою, що підлягає оплаті позивачу у разі позитивного вирішення справи на користь клієнта.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Аналізуючи умови Договору № 1452 від 17.10.2017 року та додаткової угоди № 1 до Договору № 1452 від 17.10.2017 року, не вбачається положень щодо розширеного трактування поняття «позитивне вирішення справи на користь клієнта», зокрема, клієнтом чітко не обумовлено який розмір аліментів мав бути погоджений на її дітей, щоб це вважалося позитивним вирішенням справи, яка кількість майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, мала бути виділена відповідачу, щоб це вважалося позитивним вирішення справи тощо.
Задля з'ясування питання чи можливо вважати послуги, надані адвокатом Власюк К.П., «позитивним вирішенням справи для клієнта», позивачем було надано висновок № 2-01/19 науково-експертного дослідження.
Експерти у висновку № 2-01/19 від 28.01.2019 року виклали загальний висновок науково-експертного дослідження вказавши, що «так, укладення клієнтом з колишнім чоловіком «мирової угоди щодо поділу майна, нотаріальної угоди щодо поділу майна, нотаріальної угоди щодо сплати аліментів та визначення місця проживання дітей» є позитивним вирішенням спорів про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів та поділу майна подружжя».
Відповідно до ст. 73 ЦПК України, як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом.
Як визначено у ч. 1 ст. 114 ЦПК України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
Оскільки зміст запиту, поданого позивачем до Науково-експертного центру Київського університету ім. Бориса Грінченка, не стосується застосування аналогії права чи аналогії закону або змісту норм іноземного права, а висновок № 2-01/19 від 28.01.2019 року, у свою чергу, надається з питань, не передбачених ч. 1 ст. 114 ЦПК України, то такий експертний висновок не покладається судом в основу судового рішення.
Аналізуючи комплексно всі матеріали справи, суд приходить до висновку, що в силу сформульованого предмету Договору № 1452 (послуги клієнту з приводу вирішення спорів про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів та поділу майна подружжя) адвокат Власюк К.П. вчинила дії, покликані на врегулювання спорів з колишнім чоловіком позивача у тій частині, як того вимагав Договір № 1452, а саме, за підготовки та супроводження позивача було 1) укладено мирову угоду від 29.12.2017 року, якою виділено відповідачу певне майно, 2) посвідчено нотаріальний договір між батьками про визначення місця проживання дітей, участь у вихованні та утриманні дітей, за яким місце проживання дітей визначено з відповідачем, що є позитивним результатом для відповідача, аліменти встановлено на кожну дитину у розмірі по 100 000 грн., 3) посвідчено нотаріальний договір про виділ майна дружині зі складу усього майна подружжя від 29.12.2017 року.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що додаткова винагорода адвоката за досягнення позитивного вирішення справи за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги), а є платою за сам результат (позитивне вирішення), досягнення якого не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, наявності чи ні судового рішення і взагалі судового процесу тощо.
Схожого висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 12.06.2018 року у справі № 462/9002/14-ц (провадження № 61-9880св18).
Численні твердження відповідача про те, що факту позитивного вирішення справи на користь ОСОБА_3 не відбулося оскільки вона не отримала 70% майна колишнього чоловіка спростовуються тим, що ані в Договорі № 1452 від 17.10.2017 року, ані в додатковій угоді № 1 до Договору не вказується про те, що позитивним вирішенням справи є присудження або виділення на користь клієнта ( ОСОБА_3 ) 70% майна колишнього чоловіка. Навпаки, предметом Договору визначено вирішення спорів, тобто суперечок, що стосувались поділу майна та аліментів на утримання дітей між колишнім подружжям. Предмет Договору не містив такої обов'язкової складової як ведення судових процесів з вказаних питань або виділення конкретного відсотку майна відповідачу з усього майна колишнього подружжя тощо.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 40 000,00 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 8 000,00 доларів США щомісячних платежів, то суд зазначає наступне.
З умов додаткової угоди № 1 до Договору № 1452 від 17.10.2017 року вбачається, що з січня 2018 року клієнтом щомісяця сплачується сума у розмірі 1 000,00 доларів США у якості поточних витрат на супровід справи.
Матеріалами справи підтверджується, що договір між батьками про визначення місця проживання дітей, участь у вихованні та утриманні дітей, договір про виділ майна дружині зі складу усього майна подружжя та мирова угода були укладені 29.12.2017 року, тобто, фактично позивачем надано послуги відповідно до предмету Договору № 1452 від 17.10.2017 року вкінці 2017 року і надалі супроводження справ клієнта ( ОСОБА_3 ) не здійснювалося.
Зазначене підтверджується і відповіддю Власюк К.П. на повідомлення та вимогу про погашення заборгованості від 12.02.2018 року, у якій адвокат зазначила, що, виходячи з умов договору та поставленого завдання, Власюк К.П. , як адвокатом, було добросовісно та в повному обсязі вчинено всі необхідні та достатні дії, результатом яких стали підписані ОСОБА_3 угоди (грудень 2017 року). Власюк К.П. підкреслила, що зобов'язання, які було покладено на неї в рамках Договору, виконані, а тому Договір не підлягає розірванню.
Отже, цим самим підтверджується, що з січня 2018 року, тобто з місяця початку нарахування щомісячних платежів у сумі 1 000,00 доларів США, послуги позивачем відповідачу не надавалися, а тому правові підстави для стягнення сум щомісячних платежів за період з січня 2018 року по серпень 2018 року відсутні.
До того ж, 18.01.2018 року ОСОБА_3 було адресовано позивачу повідомлення про розірвання Договору та вимогу про вчинення дій, у якій ОСОБА_3 просить розірвати договір в односторонньому порядку, припинити представництво та захист її інтересів. Зазначена вимога була одержана Власюк К.П. особисто 31.01.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0102415038078.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Так, пп. 3.1.8 п. 3.1 Договору № 1452 від 17.10.2017 року передбачено, що клієнт має право розірвати Договір у односторонньому порядку, попередивши про такі дії адвоката за один місяць до дати припинення Договору.
Згідно з п. 9.1 Договору № 1452 від 17.10.2017 року даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і укладений на строк до 31.01.2019 року. Договір може бути розірваний кожною із сторін достроково з попередженням другої сторони за один місяць до бажаної дати розірвання в письмовій формі.
Отже, право розірвання договору в односторонньому порядку передбачено умовами Договору № 1452 від 17.10.2017 року.
Враховуючи той факт, що з січня 2018 року супроводження справ ОСОБА_3 не відбувалося та, беручи до уваги волевиявлення ОСОБА_3 щодо припинення представництва її інтересів адвокатом Власюк К.П., суд доходить до висновку, що правові підстави для стягнення 8 000,00 доларів США щомісячних платежів відсутні.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, то суд зазначає наступне.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Приписами ч. 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 6.4 Договору № 1452 від 17.10.2017 року, у випадку невиконання п. 5.1 Договору клієнт оплачує адвокату штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості, починаючи з четвертого дня після виставлення рахунку або передачі акту наданих послуг.
Отже, пункт 6.4 Договору прямо передбачає можливість нарахування штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості починаючи з четвертого дня від виставлення рахунку або передачі акту наданих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що ним виставлялися на користь відповідача рахунки або передавались акти наданих послуг.
За таких обставин, відсутність підтвердженого факту виставлення рахунку та не підтвердження факту надання відповідачу акту наданих послуг є абсолютною підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення штрафу.
Отже, позовні вимоги Власюк К.П. підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 40 000,00 доларів США.
При цьому, суд звертає увагу, що надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, він застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу позову до Печерського районного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 8 810,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1101585210.1 від 06.08.2018 року.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 6 536,28 грн.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 627, 629, 651, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 77, 78, 80, 81, 82, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Власюк Катерини Петрівни заборгованість за Договором про надання юридичних послуг № 1452 від 17.10.2017 року та Додатковою угодою № 1 до Договору про надання юридичних послуг № 1452 від 17.10.2017 року в розмірі 964 800 (дев'ятсот шістдесят чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Власюк Катерини Петрівни витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 536 (шість тисяч п'ятсот тридцять шість) гривень. 28 копійок.
Позивач: Власюк Катерина Петрівна (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Святошинським РВ ГУ ДМС України в м. Києві 28.05.2013 року).
Відповідач: ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 22.10.2019 року.
Суддя І.В. Григоренко