Справа №755/14253/19
Апеляційне провадження №22-ц/824/9044/2020
14 серпня 2020 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Гуля В.В., Суханової Є.М., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у місті Києві за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
04 вересня 2019 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором, яка, станом на 29 липня 2019 року, складає 19 627,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 608,05 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 4 881,93 грн, нарахована пеня за прострочене зобов'язання - 8 126,59 грн, нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 600 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф ( фіксована частина ), 910,83 грн - штраф (процентна складова).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20 травня 2011 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач не виконує належним чином умов укладеного правочину,
що спричинило виникнення зазначеної заборгованості.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня
2020 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.
На обґрунтування ухваленого судового рішення районний суд зазначив, що позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.
Таким чином, позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог.
Приймаючи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні
їм правовідносини, належність та допустимість і достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов до висновку
про необґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та необхідність відмови у задоволенні позову.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись
на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин,
що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права при його ухваленні.
Просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами,
що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Судом встановлено, що підтверджується і матеріалами справи, 20 травня 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_1 підписали анкету-заяву
( а.с. 8 ).
Ця анкета-заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, із якими він ознайомлений,
як зазначено в анкет-заяві, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Заборгованість відповідача за кредитом, як зазначає позивач, станом
на 29 липня 2019 року, складає 19 627,40 грн. ( а.с. 4-7 ), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 608,05 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 4 881,93 грн, нарахована пеня за прострочене зобов'язання - 8 126,59 грн, нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 600 грн та 1 410,83 грн. - штрафи ( фіксована та процентна складова ).
При цьому, 04 вересня 2019 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», звернулося до суду із названим позовом ( а.с. 1-3 ).
На підтвердження заявлених позовних вимог надало зазначені докази
по справі.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня
2020 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовлено з посиланням на необґрунтованість заявлених позовних вимог ( а.с. 45-48 ).
Вирішуючи справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», суд апеляційної інстанції, не погоджується із висновками місцевого суду та вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з точки зору другої інстанції, факт виконання позивачем своїх зобов'язань за правочином підтверджується наданими доказами, зокрема, анкетою-заявою б/н від 20 травня 2011 року, розрахунками заборгованості, виписками по рахунку, довідкою банку про видачу карток та їх строк дії, згідно яких вбачається, що відповідач отримав та користувався кредитними коштами
( а.с. 4-9, 58-66 ).
Будь-яких доказів, які б свідчили про неправомірність укладеного між сторонами правочину матеріали справи не містять і відповідач їх не надав
ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції та не звернувся до суду
з вимогами про визнання його недійсним.
Також, місцевий суд не звернув уваги на те, що матеріали справи
не містять будь-яких доказів на спростування заборгованості щодо суми кредиту за вказаним правочином і таких не надав відповідач до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач повинен був довести ті обставини, на які б він посилався, як на підставу своїх заперечень.
Разом з тим, ОСОБА_1 не звільнений від обов'язку доказування за позовом згідно положень ст. 82 ЦПК України.
Відтак, на переконання апеляційного суду, укладений між сторонами кредитний договір є правомірним відповідно до положень ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.
А тому, за положеннями правочину відповідач має нести цивільно-правову відповідальність у відповідності до норм ст.ст. 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України за невиконання умов правочину щодо тіла кредиту.
Проте, щодо позовних вимог з приводу стягнення пені за даним кредитним договором, а також штрафів, то апеляційний суд вважає ці вимоги необґрунтованими, враховуючи наступне.
Витяг тарифів обслуговування кредитних карт і витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/,
які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому
їх не можна розцінювати як частину зазначеного кредитного договору,
що укладений між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відтак, позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафів,
за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов,
є неправомірними.
Зазначений висновок повністю узгоджується з викладеними висновками
в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17-ц.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі
9 489,98 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції, неповно з'ясував обставини,
що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які судом не доведені, зробив висновки, які
не відповідають матеріалам справи, і, без додержання зазначених норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 204, 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263 ЦПК України, помилково ухвалив рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному розмірі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», на переконання апеляційного суду, знайшли своє часткове підтвердження, унаслідок чого рішення районного суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог
у відповідності до ст. 376 ЦПК України та названих положень матеріального
і процесуального права за їх обґрунтованістю та доведеністю у зазначеній апеляційним судом частині.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути
із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір ( а.с. 33, 67 ) пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 321,80 (( 9 489,98 : 19 627,40 х
( 1 921 + 1 921 х 150 : 100 )) грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 9 489,98 грн. та судовий збір - 2 321,80 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: В.В. Гуль
Є.М. Суханова