печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12376/20-ц
31 серпня 2020 рокуПечерський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. при секретарі Топал А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська 45/9, ЄДРПОУ: 02910019), Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ЄДРПОУ: 40108583), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ЄДРПОУ: 37993783) про відшкодування шкоди,
установив:
У березні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся із позовом до відповідачів, просить стягнути з Державного бюджету України майнову шкоду у розмірі 350 873,23 грн, моральну шкоду у розмірі 350 000,00 грн, заподіяну незаконними діями слідчого слідчого відділу Подільського Управління поліції Головного управлінняНаціональної поліції у м. Києві та прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 Олексюком В.С. у кримінальному провадженні № 42012100000000006 від 20.11.2012 р. за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що слідчим відділом Подільського Управління поліції Головного управлінняНаціональної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42012100000000006 від 20.11.2012 р. за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 Олексюк В.С. 07.03.2013 р. в ході обшуку під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні у нього було вилучено: рушницю HEYM калібру 30-06, рушницю ВУЛКАН ТК калібру 5,45, рушницю Браунінг 12 калібру, рушницю Rizzini AL12 12 калібру, рушницю Guerini 12 калібру, газовий пістолет ПГШ-790 9 калібру, ухвалами слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2019 р. у справі № 752/4290/18, від 27.03.2019 р. у справі № 752/4290/18 зобов'язано слідчого провернути йому мисливську та газову зброю.
Ухвалою суду від 25.03.2020 р. відкрито провадження у справі.
Відповідачем Головним управлінням Національної поліції у м. Києві подано відзив на позовну заяву.
Відповідачем Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві подано відзив на позовну заяву.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступних висновків.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись у травні 2020 р. із вимогами про стягнення з Державного бюджету України майнову шкоду в розмірі 350 873,23 грн, моральну шкоду в розмірі 350 000,00 грн, свої вимоги обґрунтовує Конституцією України, статтями 22, 23 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України.
У відповідності до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно положень статті 1176 ЦК України, якою врегульоване питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Загальні підстави відшкодування шкоди завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені нормами статей 1173, 1174 ЦК України (правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 р. у справі № 6-440цс16).
Згідно статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Такі способи захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб'єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі. Також відповідно до статтей 1173-1175 ЦК України така шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб), і у таких справах суд, по-перше, має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам; по-друге, встановити, чи порушуються суб'єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Статтею 10 Закону України «Про міліцію» (Закон втратив чинність 07.11.2015 р.) було визначено, що міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана, зокрема, приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, рішення слідчого судді, суду.
Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності (пункт 6 частини першої статті 23 Закону).
Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (частина третя статті 19 Закону).
Статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» (втратив чинність частково) були визначені функції прокуратури, і згідно означеної норми прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Згідно статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
У відповідності до положень статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, предметом доказування у даній справі є неправомірна бездіяльність посадових осіб відповідачів: Прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції у м. Києві при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42012100000000006 від 20.11.2012 р., факт нанесення такою неправомірною бездіяльністю відповідачів матеріальної шкоди позивачу у розмірі 350 873,23 грн, наявність причинно-наслідкового зв'язку між нанесеною шкодою та бездіяльністю відповідачів, оскільки підставами відповідальності за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, є шкода, незаконні дії, причинний зв'язок між незаконними діями та шкодою.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частина перша статті 1167 ЦК України визначає загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов'язання. До них належать: моральна (немайнова) шкода, протиправна дія (бездіяльність), причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою, вина.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 означеної постанови Пленуму Верховного Суду України).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Надані позивачем ОСОБА_1 докази свідчать про те, що 07.03.2013 р. обшук будинку АДРЕСА_2 проводився слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області, що речі, предмети, документи, зброя та набої, вилучені під час обшуку, опечатані печаткою, направлені на зберігання до кімнати речових доказів прокуратури Київської області (протокол обшуку від 07.03.2013 р.), що досудове розслідування кримінального провадження № 42012100000000006 від 20.11.2012 р. триває, втім доказів, які б відповідали вимогам, визначеним статтями 76, 77 ЦПК України, допущеної бездіяльності при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42012100000000006 від 20.11.2012 р. з боку посадових осіб Прокуратури міста Києва та Головного управління Національної поліції у м. Києві позивачем не надано. Дійсно, ОСОБА_1 надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 62020100000000472 від 28.02.2020 р., який свідчить про те, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві, здійснюється досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 із правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 382 КК України, втім не доведено, що при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42012100000000006 від 20.11.2012 р. службовими особами слідчого відділу Подільського Управління поліції Головного управлінняНаціональної поліції у м. Києві, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 Олексюком В.С., який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні, була допущена бездіяльність в частині нездійснення ними процесуальних дій, які, зокрема, слідчий зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, до того ж досудове розслідування кримінального провадження № 62020100000000472 від 28.02.2020 р. за заявою ОСОБА_1 триває.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, на підтвердження заявлених позовних вимог про стягненняз Державного бюджету України майнову шкоду у розмірі 350 873,23 грн, моральну шкоду у розмірі 350 000,00 грн ОСОБА_1 надано суду в якості письмових доказів копії: протоколу обшуку від 07.03.2013 р., двох дозволів на право зберігання та носіння зброї, ухвал слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2019 р. у справі № 752/4290/17, від 27.03.2019 р. у справі № 752/4290/17, клопотання від 20.12.2019 р. до прокурора Київської місцевої прокуратури № 7, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, накладної, чеків, опису вкладення, звернення від 14.01.2020 р. до Генерального прокурора, листа прокуратури міста Києва № 04/2/2-р-20 від 17.01.2020 р., роздруківки з сайтів, сторінок паспорту, картки платника податків, листа Київської місцевої прокуратури № 7 № 10-37-45-3541вих-20 від 09.06.2020 р., витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 62020100000000472 від 28.02.2020 р., листа Київської місцевої прокуратури № 7 № 10.37-45-4282вих-20 від 08.07.2020 р.
Надані позивачем до позовної заяви з метою доведення бездіяльності посадових осіб Прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції у м. Києві копії листів, адресованих органам прокуратури, відповіді цих органів на відповідні звернення не є належними та допустимими доказами у відповідності до положень статтей 76, 77 ЦПК України бездіяльності посадових осіб Прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції у м. Києві при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42012100000000006 від 20.11.2012 р., та, відповідно, не приймаються судом, як такі, крім того встановлення правомірності та/або неправомірності дій та/або бездіяльності органів досудового розслідування у кримінальному провадженні у порядку, визначеному ЦПК України, не передбачено.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України майнову шкоду у розмірі 350 873,23 грн, моральну шкоду у розмірі 350 000,00 грн не знайшли свого підтвердження належними доказами. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 22.05.2019 р. у справі № 686/20012/18, то суд відмічає, що зазначене рішення не підтверджують неправомірність дій Прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Керуючись статтею 56 Конституції України, статтями 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 352, 353, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська 45/9, ЄДРПОУ: 02910019), Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ЄДРПОУ: 40108583), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ЄДРПОУ: 37993783) про відшкодування шкоди.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Суддя Волкова С.Я.