печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36535/20-к
27 серпня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на незаконне затримання,
установив:
Слідчий слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києвіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100060002623 від 24.08.2020р. за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 9, 24.08.2020 р. приблизно о 17:20 год. з метою протиправного збагачення з корисливих спонукань зайшли до ресторану «LUCKE», який знаходиться у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, та, бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, скориставшись тим, що за їх діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та не може завадити вчиненню протиправних дій, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , знаходячись поруч ОСОБА_9 , який сидів за столом спиною до них, ОСОБА_5 витягнув із задньої кишені штанів ОСОБА_9 гаманець, в якому знаходилися грошові кошти у сумі 6 000,00 грн та особисті речі, при цьому ОСОБА_8 стояв спиною, чим своїми діями приховував злочинні дії останнього. З метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер свої дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, та, бажаючи їх настання, діючи з корисливих спонукань, утримуючи при собі викрадені речі, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вийшли з приміщення ресторану «LUCKE», який знаходиться у магазині «GOOD WINE», що за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 9, та покинули місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.
Адвокат ОСОБА_4 звернувся зі скаргою в інтересах ОСОБА_5 на незаконне затримання, посилаючись на те, що будь-які підстави для затримання особи, передбачені ст. 208 КПК України, відсутні.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на незаконне затримання.
Слідчий суддя, перевіряючи скаргу на незаконне затримання, заслухавши адвоката, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 42 КПК України підозрюваний має права вимагати перевірки обґрунтованості затримання.
Згідно п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Протокол затримання ОСОБА_5 складений відповідно до вимог КПК України, містить посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді відповідно до положень ст. 208 КПК України, істотних порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу слідчим суддею не встановлено, отже не встановлено обставин, для задоволення скарги.
Стосовно клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , є нетяжким злочином, за який передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк. Метою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 згідно ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив його задовольнити.
У судовому засіданні підозрюваний, його захисник заперечували проти задоволення клопотання.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, вислухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків.
25.08.2020 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Слідчий суддя, перевіряючи обґрунтованість підозри, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, зокрема, протоколом від 24.08.2020 р. прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протоколом від 24.08.2020 р. огляду місця події, протоколом від 24.08.2020 р. допиту потерпілого ОСОБА_9 , рапортом від 24.08.2020 р., протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , протоколом затримання в порядку 208 КПК України, іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні, та доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення. Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певними злочинами, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, за якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамедова проти Росії» посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в противагу чому сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували доводи, зокрема, ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний вчинив нетяжке кримінальне правопорушення, може здійснити спроби до переховування від слідчого, прокурора та суду з метою уникнення настання кримінальної відповідальності, міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та проживання у ОСОБА_5 немає; незаконно впливати на потерпілого та свідків шляхом погроз, умовляння, залякування чи підкупу з метою зміни чи дачі неправдивих показів такими особами; ОСОБА_5 , не маючи ніякого джерела доходу, міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання на території України, може продовжити вчиняти нові корисливі злочини з метою покращення свого матеріального стану.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість злочину, характер вчиненого кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_5 , вік та стан здоров'я підозрюваного, його соціальні зв'язки, майновий стан, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді дійти висновку про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Так, згідно пункту 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає пункту 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії».
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 20 270 (двадцять тисяч двісті сімдесят) гривень, здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, що застава у зазначеному розмірі на думку слідчого судді не є надмірно обтяжливою, та такою, що не виправдує мету застосування запобіжного заходу.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на незаконне затримання - відмовити.
Клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 22 жовтня 2020 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12020100060002623 від 24.08.2020 р.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої визначити у 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 20 270 (двадцять тисяч двісті сімдесят) гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_5 в разі внесення застави виконувати процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні або суду;
не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:
Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО: 820172
Банк: Державна казначейська служба України, м. Київ
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Термін дії обов'язки, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 22 жовтня 2020 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12020100060002623 від 24.08.2020 р.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки піозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення».
Слідчий суддя ОСОБА_1