Провадження № 2/582/183/20
Справа № 585/725/20
Копія
"31" серпня 2020 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Жмурченка В.Д.,
за участю секретаря - Коваль В.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт. Недригайлів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)», с. Перехрестівка Роменського району Сумської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права засудженого на таємницю кореспонденції, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та позовні вимоги мотивує тим, що згідно вироку Апеляційного суду Черкаської області від 24.03.2004, він засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі, яке відбуває в ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» з 04.05.2005.
04.04.2017 ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» вручила йому лист судді Роменського міськрайонного суду Сумської області Машини І.М. від 24.03.2017 № 585/438/17. Даний лист ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» зареєструвала у журналі обліку вхідної кореспонденції ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» 04.04.2017 за № 1069 у відкритому вигляді (без конверта), про що свідчить штемпель колонії з відповідним реєстраційним індексом на цьому листі. Вказує, що даний лист був адресований ОСОБА_1 . Зазначає, що кореспонденція із суду повинна направлятися засудженому у конверті та в такому вигляді передаватися засудженому. Відкриття листа само по собі достатньо для встановлення втручання заявника на повагу до таємниці кореспонденції. Не зважаючи на те, що даний лист адресувався засудженому, працівники ДУ «Роменська виправна колонія (№56)», не будучи представником засудженого, безпідставно отримали за нього кореспонденцію. Таким чином, колонія своїми діями порушила його право на таємницю кореспонденції, внаслідок чого, призвела його до відчаю, посилили його душевні страждання, що негативно вплинуло на стан його здоров'я. Просив стягнути з ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» на його користь моральну шкоду у сумі 1000 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач, Державна установа «Роменська виправна колонія (№56)», повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, не забезпечила явку свого представника в судове засідання, надала відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнала та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивувала тим, що працівником канцелярії було отримано нарочно у відкритому вигляді кореспонденцію з Роменського міськрайонного суду Сумської області. Серед отриманої вхідної кореспонденції був лист від 24.03.2017 за № 585/438/17. Довіреність на отримання кореспонденції не вимагалася. Тому зазначеного вище листа було зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції Роменської виправної колонії (№56) за 2017 рік за вхідним № 1069, та 04.04.2017 було вручене позивачу. Зазначає, що установа була стороною по справі № 585/438/17 та володіла інформацією про перебіг даної справи, а отже, на його думку, поняття таємниці кореспонденції, про яку стверджує ОСОБА_1 , не існувало. Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, вважає, що підстави для її стягнення на користь позивача відсутні, оскільки позивач не надав належних доказів про спричинення йому діями відповідача моральної шкоди.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, доходить такого висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений до довічного позбавлення волі і відбуває покарання у ДУ «Роменська виправна колонія № 56».
04.04.2017 ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» вручила ОСОБА_1 лист судді Роменського міськрайонного суду Сумської області Машини І.М. від 24.03.2017 № 585/438/17. Даний лист ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» зареєструвала у журналі обліку вхідної кореспонденції ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» 04.04.2017 за № 1069 у відкритому вигляді, про що свідчить штемпель колонії з відповідним реєстраційним індексом на цьому листі, який було адресовано засудженому ОСОБА_1 та який було передано позивачу відкритим.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка 17.07.1997 року була ратифікована Україною і є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно з статтею 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
08.04.2014 року на підставі Закону України № 1186-VII «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів» внесено зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України, зокрема до частини четвертої статті 113 цього кодексу, згідно з якою кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
Аналогічна норма зазначена в абзаці 7 пункту 1 Розділу XII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань від 29 грудня 2004 року № 2186/5.
Крім того, абз. 2 п. 4 Розділу 1 Інструкції з організації та перегляду кореспонденції (листування), осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2013 року № 1304/5 (далі - Інструкція № 1304/5) передбачено, що кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається адресату протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені та особи взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
Згідно з п. 5 Розділу II Інструкції №1304/5 кореспонденція, що надійшла від зазначених в абзаці 2 пункту 4 цієї Інструкції органів (осіб), засудженим (особам, узятим під варту) вручається протягом доби у запечатаному вигляді (конверті). Зазначена вхідна кореспонденція у закритому вигляді реєструється в Журналі з приміткою Закритий конверт.
Отже, законодавством встановлено, що перегляду не підлягає кореспонденція, яку засуджені адресують, у тому числі до суду і отримують із суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказане свідчить, що працівниками ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» порушено положення статті 113 Кримінально-виконавчого кодексу України та пунктів 4, 5 Інструкції, оскільки кореспонденція із суду повинна передаватися засудженому у закритому вигляді, що у силу презумпції знання закону працівники колонії не могли не знати, однак судом було встановлено, що лист із суду ОСОБА_1 був вручений у відкритому вигляді.
Крім того, представник ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» не мав повноважень на отримання кореспонденції із суду, оскільки не є стороною у справі або представником позивача (ч. 5 ст. 74 ЦПК України 2004 року). Вказане також свідчить про порушення порядку вручення повісток, встановленого ч. 6 ст. 76 ЦПК України 2004 року.
Крім того, Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, неодноразово встановлював порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно перегляду кореспонденції осіб, що тримаються під вартою, як під час досудового тримання під вартою, так і впродовж відбування покарання за вироком суду, зокрема, у справах: «Сергій Волосюк проти України» від 12.03.2009 року, «Бєляєв та Дігтяр проти України» від 16.02.2012 року, «Вінтман проти України» від 23.10.2014 року.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини завдавача шкоди.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, в даному випадку, доведеною вину ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» в порушенні нею, щодо засудженого ОСОБА_1 , права на повагу до свого приватного життя, кореспонденції та таємниці листування, та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позову ОСОБА_1 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди в сумі 200,00 грн., що підлягає стягненню з ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» на користь позивача.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з майновою вимогою та був звільнений від сплати судового збору, то пропорційно до задоволених позовних вимог з Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)» на користь держави підлягає стягненню 168,16 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 137, 141, 206, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка 17.07.1997 була ратифікована Україною і є частиною національного законодавства, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Роменського міськрайонного суду Сумської області, м. Ромни Сумської області, Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)», с. Перехрестівка Роменського району Сумської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права засудженого на таємницю кореспонденції, - задовольнити частково.
Стягнути з Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)», 42073, с. Перехрестівка, Роменського району Сумської області, вул. Вишнева, 19, код ЄДРПОУ 08565078, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код відсутній, 200 (двісті) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині відмовити.
Стягнути з Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)», 42073, с. Перехрестівка, Роменського району Сумської області, вул. Вишнева, 19, код ЄДРПОУ 08565078, на користь держави 168 (сто шістдесят вісім) гривень 16 копійок судового збору за розгляд справи в суді.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.п. 5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України від 15.12.2017, до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд Сумської області.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя : В. Д. Жмурченко