про залишення позовної заяви без руху
31 серпня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/2402/20
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
26 серпня 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегоінальнго управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у якому просить визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовом та доданими до нього документами, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України ( надалі - КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною третьою статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Отже, у даній категорії справ відповідачами є органи державної виконавчої служби, що виключає можливість участі державного виконавця, як відповідача у таких справах.
З огляду на вказане, слід визначитись з належним відповідачем у даній справі та надати суду відповідну заяву.
Крім того, частиною 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивача з посиланням на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 589/6044/2013 зазначає про відсутність необхідності у сплаті судового збору.
Суд звертає увагу, що у даному судовому рішенні зазначено, що ні розділом VII ЦПК України, ні Законом України «Про судовий збір» (ч. 1 ст. 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, тому за подання скарги судовий збір не сплачується.
Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовом в порядку, встановленому статтею 287 КАС України, а не із скаргою на рішення державного виконавця щодо неналежного виконання рішення місцевого загального суду.
Крім того, суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому, частиною другою цієї ж статті визначено вичерпний перелік заяв, позовних заяв та клопотань, за подання яких судовий збір не справляється.
Натомість, у даному переліку відсутні позовні заяви щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби ( стаття 287 КАС України), а тому за подання такої позовної заяви судовий збір сплачується на загальних підставах.
З огляду на вказане та враховуючи, що Закон України «Про судовий збір» не передбачає звільнення від сплати судового збору за звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження рішень державного виконавця, відповідно судовий збір за звернення до суду з даним позовом сплачується на загальних підставах.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2102 гривень.
Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем заявлено вимогу визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, що є взаємопов'язаними вимогами немайнового характеру.
Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 840,80 грн. та надати суду документ про його сплату.
Також суд зазначає, що відповідно до п.11 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте, позовна заява за своїм змістом не містить таких відомостей.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 287 КАС України позовна заява у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подана у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 61399516 від 27.02.2020 р., щодо виконання Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року, а до суду звернувся 26.08.2020 року.
Відповідно до вимог ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, в порушення вищезазначеної норми, позивачем не надано суду заяви про поновлення пропущеного строку та не зазначено причин поважності його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищенаведені обставини, позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/2402/20 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Д.К. Василяка