19 серпня 2020 р. Справа № 480/3964/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Яценка Д.І.,
представника відповідача - Арістархової Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанська митниця Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС України (далі - відповідач), в якій просила:
1) визнати протиправним і скасувати рішення Сумської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів UА 805180/2019/000195/2 від 05.07.2019;
2) визнати протиправним і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Сумської митниці ДФС України UА 805180/2019/00428 від 05.07.2019.
Свої вимоги мотивувала тим, що 03.07.2019 подала у зоні митного контролю митного поста «Центральний» Сумської митниці ДФС митну декларацію для здійснення митного оформлення товару легковий автомобіль, що був у користуванні, марки BMW, модель Х5. Для митного оформлення були надані всі визначені Митним кодексом України документи, зокрема, договір купівлі-продажу від 01.07.2019, рахунок-фактуру GRО/175/19 від 01.07.2019 та квитанцію про оплату серії ВLC № 18550097 від 01.07.2019, що підтверджує готівковий розрахунок за товар, останній містить реквізити продавця та покупця, назву та ідентифікаційні номери придбаного товару, а також суму оплати в розмірі 3300 євро, які заплатила позивач.
Однак, відповідачем поставлено під сумнів митну вартість товару у зв'язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 Митного кодексу України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
Наголошує, що розрахунок за товар проводився позивачем у готівковій формі безпосередньо продавцю, цей факт не може бути підтверджений банківськими документами. Вважає, що відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, не доведена.
Відмічає, що зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митним органом, в порушення п.п.2, 4 ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, що в ньому не зазначено щодо неможливості застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості з посиланням на інформацію щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим, а тільки посилання на резервний метод врахування. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відсутні. Сумською митницею не виконано обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Таким чином, стверджує, що ще наведення Сумською митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані позивачем як декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 04.11.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.11.2019 (а.с.2), яке у за клопотанням представника відповідача було відкладено на 04.12.2019 (а.с.55).
Представником Сумської митниці ДФС було подано відзив на позовну заяву з доказами на обґрунтування своїх заперечень (а.с.57-60), в якому просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що після направлення декларантом позивача до АСМО митної декларації відбулось спрацювання системи управління ризиками за кодом, зокрема, 105-2 «Можливе заниження митної вартості товару. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Вартість МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - ЕUR вартість-6756,00», відповідно до якого системою проінформовано інспектора митниці про те, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів і що можливе заявлення недостовірної інформації про транспортний засіб бувший у використанні, що впливає на базу його оподаткування.
За результатами перевірки товаросупровідних документів, які надіслано до АСМО декларантом позивача, інспектором митниці встановлено факт відсутності документального підтвердження заявлених відомостей про митну вартість автомобіля.
Крім того, в ході виконання митної формальності щодо перевірки поданих документів виявлено також і такі розбіжностей у відомостях, що зазначені у рахунку №GRO/175/19, наданого під час митного оформлення автомобіля, продавцем та власником транспортного засобу зазначено юридичну особу - «UAB «BVN GROUP», в той час, як в технічному паспорті № НОМЕР_2 власником транспортного засобу зазначено фізичну особу ОСОБА_2 .
Також, було встановлено, що виходячи із того, що на момент вивезення автомобіля із країни відправлення (Литва) його вартість вже була сплаченою і право власності на нього мав позивач, тому при здійсненні декларування цього транспортного засобу разом із митною декларацією мали подаватись банківські платіжні документи. Однак, в порушення вимог пункту 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України будь-які платіжні документи на підтвердження ціни, що була сплачена за автомобіль, декларантом позивача до митниці не подано.
При цьому, представник Сумської митниці у відзиві зауважив, що придбання позивачем автомобіля здійснено у підприємства UAB «BVN GROUP», а не у фізичної особи. Тому підприємство мало виписати покупцю квитанцію про оплату або інший документ на підтвердження отримання готівкових коштів від покупця.
Відтак, стверджує, що Сумською митницею ДФС, діючи на підставі пунктів 1 та 2 частини 5 статті 54 та частини 3 статті 53 Митного кодексу України, враховуючи відсутність документального підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований транспортний засіб, а також з метою виявлення можливості для визнання заявленої митної вартості, було направлено декларантові електронне повідомлення щодо необхідності додаткового надання документів згідно статті 53 Митного кодексу України, на яке декларантом витребуваних документів не було подано.
Враховуючи відсутність документального підтвердження складових митної вартості задекларованого транспортного засобу та не подання декларантом або уповноваженою ним особою документів, представник вважає, що Сумською митницею ДФС використано інформацію щодо ідентичного товару, яка міститься в інформаційній базі митниці, та у відповідності до ч.1 ст.55 Митного кодексу України 05.07.2019 прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
В підготовчих засіданнях 04.12.2019 та 18.12.2019 оголошувалася перерва з метою витребування додаткових доказів у позивача та надання часу позивачу для підготовки та подання ОСОБА_1 доказів у справі (а.с.72,74).
Представник Сумської митниці ДФС подала до суду додаткові пояснення у справі (а.с.76-81), в яких зазначила, що згідно пояснень позивача в підготовчих засіданнях нею здійснювалося страхування транспортного засобу, а тому відповідно до ч.ч.4,5,10 ст.58 Митного кодексу України зазначене страхування автомобіля мало б обов'язково включатися до митної вартості товару, та страхові документи в обов'язковому порядку повинні були надаватися до митниці для підтвердження заявленої декларантом митної вартості. Однак, всупереч зазначеним вище нормам митного законодавства України, декларантом позивача не подано страхових документів ані під час подання митної декларації, ані на запит посадової особи митниці стосовно надання додаткових документів. Також, в графі 22 поданої декларантом позивача декларації митної вартості відсутня будь-яка інформація щодо страхування транспортного засобу.
23.01.2020 представником позивача було подано клопотання про виключення як доказу страхового полісу (а.с.83-85), однак, у його задоволенні було відмовлено, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 19.08.2020.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 29.01.2020, Сумську митницю ДФС було замінено належним відповідачем на - Слобожанську митницю Держмитслужби (далі - відповідач, Слобожанська митниця Держмитслужби), та у зв'язку з чим підготовче засідання відкладено на 13.02.2020 (а.с.131), яке за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 13.02.2020 також було відкладено на 04.03.2020 (а.с.135).
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засіданні від 04.03.2020, підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2020 (а.с.146).
Судові засідання відкладались за клопотанням представників сторін. Судове засідання призначено на 19.08.2020 (а.с.159).
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні було встановлено, що 05.07.2020 з метою митного оформлення транспортного засобу - легкового автомобіля, що був у користуванні: марки BMW; модель Х5; ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 ; календарний рік виготовлення: 04/2005; модельний рік: 2005; колір - коричневий; тип двигуна - дизельний; робочий об'єм циліндрів - 2993 cm3; кількість місць для сидіння включно з місцем для водія - 5; тип кузова - універсал, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; відповідає екологічним нормам не нижче «ЄВРО-3», декларантом позивача було подано Сумської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA205160/2019/018854, згідно з якою митну вартість товару визначено у розмірі 3300,00євро (а.с.81).
Разом з митною декларацією декларантом до Сумської митниці ДФС були надані наступні товаросупровідні документи, що стосуються транспортного засобу: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205160/2019/003322 від 03.07.2019 (а.с.18-19); рахунок-фактура GRO/175/19 від 01.07.2019 (а.с.22,91-92), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 10.06.2019 (а.с.27,97-101), квитанція про оплату серії BLC №18550097 від 01.07.2019 (а.с.22,93-94), квитанцію про сплату коштів № 184610026 від 01.07.2019 (а.с.28), сертифікат відповідності (а.с.21); паспорт громадянки України НОМЕР_5 , виданий ОСОБА_1 Буринським РВ УМВС України в Сумській області від 19.07.2005 з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні (а.с.31-32); а також договір про надання послуг митного брокера №1174 від 01.07.2019.
За результатами здійснення митного контролю щодо правильності визначення митної вартості, у зв'язку із спрацюванням програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за кодом, зокрема, 105-2 «Можливе заниження митної вартості товару. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Вартість МВ за VIN-кодами: НОМЕР_3 валюта - ЕUR вартість- 6756,00», відповідно до якого системою проінформовано інспектора митниці про те, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів і що можливе заявлення недостовірної інформації про транспортний засіб бувший у використанні, що впливає на базу його оподаткування.
У зв'язку з вказаним, 05.07.2019 інспектором митниці направлено декларантові електронне повідомлення, в якому вказувалось, що «у відповідності до вимог статей 53 та 368 Митного кодексу України необхідно надати документи, що підтверджують вартість транспортного засобу, зазначеному в касових або товарних чеках, ярликах, інших банківських платіжних документах, які містять відомості щодо вартості таких транспортних засобів» (а.с.62), у відповідь на яке уповноваженою особою позивача 05.07.2019 направлено до Сумської митниці ДФС лист №2433, в якому повідомлялось, що інші документи, ніж у митній декларації, відсутні (а.с.34,65).
Враховуючи ненадання жодного документа, Сумською митницею ДФС 05.07.2019 прийнято рішення №UА805180/2019/000195/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.16), згідно з яким митна вартість «легкового автомобіля, що був у використанні марки BMW; модель Х5; ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 ; календарний рік виготовлення: 04/2005; модельний рік: 2005; колір - коричневий; тип двигуна - дизельний; робочий об'єм циліндрів - 2993 cm3; кількість місць для сидіння включно з місцем для водія - 5; тип кузова - універсал, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; відповідає екологічним нормам не нижче «ЄВРО-3», визначена за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів в сумі 6757,00євро. Підставою для визначення такої митної вартості митний орган зазначив: інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року, випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу . Також наявна інформація в ЄАІС ДФС щодо митного оформлення ідентичного транспортного засобу: №UА100210/2019/096218 від 19.04.2019 (а.с.61).
05.07.2019, у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, Сумською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805180/2019/00428 (а.с.15).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача про подання митному органу достатніх документів для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля, відсутності у відповідача права вимагати надання додаткових документів під час його митного оформлення та, як наслідок протиправності оскаржуваних рішень, з наступних підстав.
Статтею 246 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Митний кодекс України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, частина 3 вказаної статті (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування (ч.3 ст.54).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч.6 ст.54 Митного кодексу України).
Згідно зі ст. 55 Митного кодексу України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) та рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України).
В свою чергу, єдиний підхід до здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками встановлено Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 N 684, відповідно до пунктів 1,2,3, розділу VII якого за результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками (далі - СУР), що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митні органи обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей.
В судовому засіданні встановлено, що під час митного контролю, системою управління ризиками за МД від 05.07.2019 №UА805180/2019/018854 було сформовано митні формальності за наступними кодами класифікатору :
- 101-1 «Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів - «по агенту з митного оформлення (гр.54МД) відсоток відмовлених та/або відкликаних митних декларацій складає 20% за останній місяць. Звернути уваги на правильність заповнення митної декларації та відповідність задекларованих відомостей щодо фактичних даних про вантаж»;
- 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби» - «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначання митної вартості. Валюта EUR. Вартість 6756».
- 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»,
- 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (а.с.63).
Як встановлено судом, під час митного оформлення вказаного транспортного засобу, ввезеного на митну територію України, на підтвердження заявленої митної вартості в сумі 3300євро представником позивача 05.07.2019 Сумській митниці ДФС були надані, зокрема, рахунок-фактуру №GRO/175/19 (а.с.91-92), квитанцію про прийом грошей від 01.07.2019 (а.с.93-94), технічний паспорт автомобіля (а.с.97-101). При цьому, відповідно до поданої квитанції та рахунку-фактури власником транспортного засобу зазначено юридичну особу - «UAB «BVN GROUP» (ЗАТ «БВР ГРУП»), однак, в технічному паспорті № НОМЕР_2 власником транспортного засобу зазначено фізичну особу ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ). Будь-якого обґрунтованого пояснення з приводу даного факту позивач не могла надати і в судовому засіданні.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач, крім іншого, здійснила страхування придбаного автомобілю, про що надала страховий поліс. Вартість страхування за полісом складала 11євро (а.с.86-88). Представник позивача стверджує, що даний доказ не повинен був надаватись під час митного оформлення, оскільки відповідно до ч.ч.1,2 ст. 368 Митного кодексу України, згідно якої для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Посилаючись на вказані норми, та зазначаючи, що ОСОБА_1 одноосібно переміщувала транспортний засіб, вартість страхові документи не повинні братись до уваги.
Суд не погоджується з даними доводами, оскільки норми статті 368 Митного кодексу України, яка регулює порядок визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, не звільняє позивача чи його представника від виконання обов'язку, визначеного ст.53 Митного кодексу України, за приписами якої декларант повинен для митного оформлення товару подати, документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, зокрема, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Однак, такі документи для митного оформлення подані не були. В судовому засіданні представник позивача та позивач визнали той факт, що ціна страхування не була включена в 3300євро, як ціна транспортного засобу у поданій митній декларації (а.с.81).
За наведених обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача про: достатність поданих нею документів для митного оформлення за основним методом - ціною договору та про відсутність у митного органу обґрунтованих сумнівів в заявленій митній вартості та правових підстав для витребування додаткових документів і застосування другорядних методів.
Ненадання представником позивача на запит митного органу витребуваних документів, зокрема документів, що підтверджують вартість транспортного засобу, зазначену в касових чеках, ярликах, інших банківських документах, які містять відомості щодо вартості таких транспортних засобів (а.с.62), зумовило неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів і на відмову у прийнятті поданої митної декларації.
Посилання позивача та його представника на постанови Верховного суду України від 31.03.2015 у справі 21-127а15, від 30.06.2015 у справі №21-591а15 (814/283/14), постанови Верховного Суду від 20.08.2019 у справі №826/12825/15, щодо безпідставності витребування митного органу додаткових документів, не можуть братись судом до уваги, оскільки позивач зазначає висновки щодо встановлених певних обставин у конкретній справі. Висновки ж Верховного Суду стосовно застосування норм права до спірних правовідносин, викладені у згаданих постановах, повністю узгоджуються з висновками суду щодо застосування цих норм у даній справі.
Обґрунтовуючи свою позицію, позивач стверджує, що відповідачем визначено митну вартість заявленого позивачем товару за резервним методом на підставі мережі Інтернет, без будь-яких інших посилань на раніше визнані органом доходів і зборів митних вартостях та в ньому не зазначено неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості.
Вказані доводи є необґрунтованими, оскільки як встановлено в судовому засіданні митна вартість ввезеного транспортного засобу була визначена митним органом за другорядним методом - «за ціною договору щодо ідентичних товарі», а не резервним, як стверджує позивач.
При цьому, як зазначалось раніше відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, є такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Враховуючи, що митним органом було визначено митну вартість товару за методом «за ціною договору щодо ідентичних товарів», про що, зокрема, вказано у рядку 32 оскаржуваного рішення, посилання позивача на необхідності зазначення у рішенні неможливості застосування всіх наступних методів (третього-п'ятого), є безпідставним.
Окремо варто відмітити, що порядок визначення митної вартості товарів за другорядними методами, зокрема, за ціною договору щодо ідентичних товарів, встановлений статтею 59 Митного кодексу України, на яку безпосередньо йде посилання в оскаржуваному рішенні. Так, відповідно до приписів вказаної норми, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що при коригуванні митної вартості товару, посадовою особою митниці, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального була використана цінова інформація в ЄАІС ДФС щодо митного оформлення ідентичного транспортного засобу: митна декларація UA100210/2019/096218 від 19.04.2019 (а.с.61). При порівнянні даної декларації та декларації, яка була подана представником позивача (а.с.81), характеристики легкового автомобілю, митне оформлення якого здійснювалось в квітні 2019р., та ціна якого була взята за основу для коригування митної вартості товару позивача, повністю співпадають: легковий автомобіль, що був у користуванні: марка BMW; модель Х5; календарний рік виготовлення: 2005; модельний рік: 2005; тип двигуна - дизельний; робочий об'єм циліндрів - 2993 cm3; кількість місць для сидіння - 5; тип кузова - універсал, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; відповідає екологічним нормам не нижче «ЄВРО-3», код товару 87033390300, код країни походження 00, країна відправника Литва.
При цьому ціна транспортного засобу за митною декларацією UA100210/2019/096218 від 19.04.2019 (а.с.61) складала 6757євро (204009,79грн./30,19236200(курс валют). За вказаною ціною було визначено вартість транспортного засобу позивача оскаржуваним рішенням (а.с.16).
Відтак, посилання позивача на те, що митну вартість товару було визначено на підставі даних мережі Інтернет не відповідає дійсності та спростовується зазначеними вище обставинами справи.
Враховуючи те, що у відповідності до пункту 2 частини шостої ст. 54 Митного кодексу України (неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари) органом доходів і зборів було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості UА 805180/2019/000195/2 від 05.07.2019, інформація, зазначена у графах 43, 44, 45, 46 та 47 МД від 05.07.2019 не могла бути підставою для оформлення товару за основним методом визначення митної вартості товару, який обрав декларант, а тому доводи представника позивача про протиправність картки відмови також не приймається судом до уваги.
Вирішуючи спір, суд враховує, що у митниці виникли сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару. При цьому суд враховує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митний орган вправі вимагати, а особа (декларант) має надати належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
В даному випадку, у зв'язку з виявленими розбіжностями у наданих декларантом документів, у відповідача не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, у зв'язку із чим для визначення митної вартості застосований метод, передбачений пп. «а» п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.
Відтак, приймаючи до уваги те, що Сумською митницею ДФС було надано можливість позивачу підтвердити вказану в декларації митну вартість товару та надати додаткові документи на її підтвердження, однак, декларантом не надано витребуваних митним органом документів, враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методу за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), митна вартість імпортованого товару була правомірно встановлена Сумською митницею з використанням другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів, що закріплений у ст. 59 Митного кодексу України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Сумської митниці ДФС відповідають критеріям правомірності, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Буринським РВ УМВС України в Сумській області 19.07.2005) до Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, Харківська область, м.Харків, вул.Короленка, буд.16Б, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 31.08.2020.
Суддя І.Г. Шевченко