Справа № 420/3787/20
31 серпня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Слободянюка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування індексації грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 встановити місяць обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) з січня 2016 року по лютий 2018 року, лише січень 2008 року;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити належну індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, вважаючи місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) лише січень 2008 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 22.03.2019 року по день фактичного розрахунку.
Ухвалою від 12.05.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
18.05.2020 року (вх. № 19082/20) позивачем до канцелярії суду подано заяву про залучення документів до матеріалів справи.
29.05.2020 року (вх. № 20638/20) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 02.07.2020 року залучено військову частину НОМЕР_2 до участі у справі, як другого відповідача по справі.
06.07.2020 року позивачем до канцелярії суду подано заяву про залучення документів до матеріалів справи.
24.07.2020 року (вх. № 28951/20) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що останні діяли у межах наданих їм повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2018 року №606, був звільнений з військової служби та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2019 року № 70 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 18-19).
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, індексація грошових доходів ОСОБА_1 за період січня 2016р. по лютий 2018р. не нараховувалась та не виплачувалась.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Частинами 1 та 5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
В силу положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції від 28.12.2014 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Згодом Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII у частині першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 15, ст. 111) цифри "101" замінено цифрами "103".
Приписами ч. 2 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції від 28.12.2014 року) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року N 2148-VIII у Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" у статті 5, зокрема у частині шостій слова "бюджету Пенсійного фонду України" та "інших" виключено.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 (в редакції від 29.01.2014 року) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. N 77 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 і від 9 грудня 2015 р. N 1013" в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078, цифри "101" замінено цифрами "103".
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Твердження відповідача, що відповідно до положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік, суд вважає необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", на яку посилається відповідач, не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного суду від 19 червня 2019 року по справі №825/1987/17 (адміністративне провадження №К/9901/50622/18).
Також посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації, суд вважає безпідставними, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Таким чином суд зазначає, що вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Як зазначалось вище, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок № 1078.
Згідно п. 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Позивач просить визначити йому базовий місяць для нарахування індексації січень 2008 р. та березень 2018 р., оскільки пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.07.2007, яка набрала чинності 01.01.2008 р., затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних ставок), тобто січень 2008 р. є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців. А 01.03.2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.
Суд погоджується з даним обґрунтуванням позивача, що підставою для встановлення "базового" місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.
Тобто, точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. Цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Проте, коли настане право на індексації грошового забезпечення, а також яким буде коефіцієнт поточної індексації, залежить від розміру приросту індексу споживчих цін.
Згідно з ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним протягом 2016-2018 років надсилались до відповідного органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Крім того, акцентує увагу на тому, що 29.05.2020 року (вх. № 20638/20) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому наголошено на тому, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року у військовій частині НОМЕР_1 відсутня, оскільки військова частина перебувала на балансі військової частини НОМЕР_2 .
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_2 встановити місяць обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) з січня 2016 року по лютий 2018 року, лише січень 2008 року; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року; зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити належну індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, вважаючи місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) лише січень 2008 року.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 22.03.2019 року по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ,закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно ч.1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП), законодавство про працюрегулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Положеннями ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у статті 116 Кодексу Законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення не нарахована та не виплачена відповідачем на час звільнення позивача, на теперішній час відсутня визначена сума, яка має бути виплачена позивачу до повного розрахунку з ним відповідачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 22.03.2019 року по день фактичного розрахунку, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування індексації грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 встановити ОСОБА_1 місяць обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) з січня 2016 року по лютий 2018 року, лише січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з січня 2016 року по лютий 2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, вважаючи місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) лише січень 2008 року
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2020р.
Суддя О.М. Тарасишина
.