Справа № 420/8111/20
31 серпня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133), Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про стягнення середньої заробітної плати, моральної шкоди,-
До суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, в якому позивач просить:
- стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на її користь моральну шкоду в сумі 70000 грн;
- стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення по справі № 815/6708/14 про поновлення на роботі (з 01.11.2018 року по 01.09.2020 року) у розмірі 169 579,70 грн;
- зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (в.о. Голови ДАБІУ Федоренко Богдан Олександрович) ( АДРЕСА_1 ) видати наказ про поновлення ОСОБА_1 з 31.10.2014 року на посаді в Департаменті ДАБІ в Одеській області, яка аналогічна той, що вона що вона займала до звільнення в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області.
Позивач зазначила, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року (справа №815/6708/14) визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області №133 «ОС» від 31.10.2014 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 з 31.10.2014 року на роботі в Інспекції ДАБК в Одеській області на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, зобов'язано Інспекцію ДАБК в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31.10.2014 року по день поновлення на посаді, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року залишено без змін.
Позивач вказує, що на даний час постанова Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 по адміністративній справі №815/6708/14 в частинах поновлення ОСОБА_1 з 31.10.2014 року на роботі на посаді головного державного інспектора та нарахування і виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 31.10.2014 року по день поновлення на посаді - не виконана.
Також позивач зазначила, що в Постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 по справі 420/6014/18 зазначено, що «внаслідок чого, покладений у справі № 815/6708/14 процесуальний обов'язок на Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про поновлення ОСОБА_1 на службі має бути виконаний саме Державною архітектурно-будівельною інспекцією України».
Тому позивач просить зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію видати наказ про поновлення ОСОБА_1 з 31.10.2014 на посаді в Департаменті ДАБІ в Одеській Області, яка аналогічна той, що вона займала до звільнення в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року стягнуто з Державної архітектурно-будівельної інспекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі за період з 23 грудня 2014 року по 01 листопада 2018 року в сумі 203 458 грн 10 коп.
Позивач з посиланням на ст.236 КЗпП України та у зв'язку з невиконанням Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року по справі №815/6708/14 просить стягнути середний заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі з 01.11.2018 року по 01.09.2020 року, а також моральну шкоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 2 ч.1 ст.170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду.
Дослідивши позов та надані до нього докази суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі, оскільки рішення від 22.12.2014 року по справі № 815/6708/14 між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав набрало законної сили. Рішення суду від 22.12.2014 року по справі №815/6708/14 не виконано.
Незважаючи на це, позивач ініціювала інший процес у порядку позовного провадження про справі №420/6014/18 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення суду від 22.12.2014 року, стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2020 року рішення суду першої інстанції скасовано. Стягнуто з ДАБІ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 23.12.2014 року по 01.11.2018 року у сумі 76833,30грн. В решті позовних вимог провадження у справі закрито згідно з п.4 ч.1 ст.238 КАС України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі якщо є такою, що набрала законної сили, постанова суду у справі між ти самими сторонами, про той самий предмет і тих самих підстав.
Постановою Верховного Суду від 12.12.2019 року постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2020 року скасована в частині стягнення та направлена на новий апеляційний розгляд.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 року рішення суду першої інстанції від 05.02.2019 року скасовано. Стягнуто з ДАБІ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 23.12.2014 року по 01.11.2018 року у сумі 203 458,10грн.
25.08.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов даний позов по справі 420/8111/20.
Вимога позивача про зобов'язання Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (в.о. Голови ДАБІУ Федоренко Богдан Олександрович) ( АДРЕСА_1 ) видати наказ про поновлення ОСОБА_1 з 31.10.2014 року на посаді в Департаменті ДАБІ в Одеській області, яка аналогічна той, що вона що вона займала до звільнення в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області стосується безпосередньо виконання рішення суду від 22.12.2014 року по справі № 815/6708/14. Увага позивача у рішеннях судів зверталась на те, що нове позовне провадження з вказаного питання не є належним способом захисту порушених прав, які вже захищені рішенням суду від 22.12.2014 рооку.
Крім того, суд вважає, що вимоги позивач про стягнення з ДАБІ України на її користь моральної шкоди в сумі 70000 грн та середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення по справі №815/6708/14 про поновлення на роботі з 01.11.2018 року по 01.09.2020 року у розмірі 169 579,70 грн не можуть бути розглянуті в окремому позовному провадженні по даній справі, оскільки стосуються спірних правовідносин по справі №815/6708/14, а виконання рішення суду за практикою Європейського суду з прав людини є складовою частиною судового розгляду справи.
У рішенні від 27.11.2008 року у справі «Крутько проти України» (№2), Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (no.1) (GC), no. 36813/97, п.197 ЄСПЛ 2006). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Джорж Естіма проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998*II, п.35, та «Сіка проти Словакії» (Sica v. Slovakia), №2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).
За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
17.07.1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.
Статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
У справі «Горнсбі проти Греції (від 19.03.1997 року, заява №18357/91, п.40) Суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. У вказаній справ визначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важно уявити ситуацію, щоб п.1 ст.6 Конвенції докладно описував процедурні Гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення ст.6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду ї проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації несумісних із принципом верховенства права.
Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обовязкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії», №59498/00, ECHR 2002-III). Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів.
Суд вважає, ініціювання зі сторони позивача нових справ у порядку позовного провадження по спірним правовідносинам, які вирішені судом, при залишенні рішення суду не виконаним, не відповідає принципу верховенства права. Проте позивач не ініціює у порядку встановленому законодавством питань щодо виконання рішення суду. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. На застосування вказаної статті КАС України вказувалось позивачу у рішеннях суду.
Крім того, ОСОБА_1 має права ініціювати встановлення судового контролю за виконаням рішення суду у порядку ст.382 КАС україни.
Суд вважає, що питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду може виришуватися лише при його виконанні та період затримки є періодом від наступного дня після постановлення рішення суду про поновлення на службі до видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі.
Позивач (стягувач) є зацікавленою особою у виконанні рішення суду, яке прийняте на його користь.
Вирішення питань стягнення середнього заробітку за час затримки рішення суду без його фактичного виконання порушує положення та висновки Європейського суду з прав людини про цілісність процесу вирішення спору судом та його виконання та робить ілюзорним звернення до суду ОСОБА_1 по поновлення її прав щодо поновлення на роботі, оскільки його виконання для позивача становиться не бажаним, так як вона отримує середній заробіток за час вимущеного прогулу без поновлення на роботі та здійснення посадових обов'язків.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини по даній справі є такими, що вирішені рішенням суду, яке набрало законної сили, та стосуються виконання вказаного рішення суду, а тому суд вважає необхідним відмовити у відкритті провадження по даній справі.
Керуючись п.2 ч.1 ст.170,248 КАС України,-
Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133), Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про стягнення реденьї заробітної плати, моральної шкоди.
Адміністративний позов з додатками повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що його спірні правовідносини повинні розглядатися у встановленому законодавством порядку щодо виконання рішення суду по справі №815/6708/14.
Ухвала суду може бути оскаржена у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва