Справа № 369/4650/20
Провадження № 2/369/3059/20
Іменем України
31.08.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Дубас Т.В.
за участю секретаря Мазурик Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поді майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 серпня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції Київської області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 104 (свідоцтво про одруження Серія НОМЕР_1 від 07 серпня 2004 року).
Від даного шлюбу мають спільного сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у сторін відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Сторони втратили почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем спільного господарства не ведуть.
За весь час проживання у шлюбі сторонами придбане таке майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 6,1 кв.м. розташоване за адресою- АДРЕСА_1 . Вартість даного приміщення відповідно до п.4 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17 липня 2017 року укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_4 в інтересах якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_5 становить 15 107,16 грн. Кошти на придбання даного майна були надані позивачу її мамою ОСОБА_6 , а тому вважаю, що дане майно не є спільною сумісною власністю подружжя і належить позивачу особисто. Двокімнатна квартира АДРЕСА_2 . Вартість даної квартири відповідно до п.4 договору купівлі-продажу квартири від 07 червня 2018 року укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_4 в інтересах якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_5 становить 188050,00 грн. Дана квартира є спільною сумісною власністю.
Для придбання вказаної квартири 06 липня 2017 року між позивачем та АТ «Ощадбанк» було укладено договір про споживчий кредит (під іпотеку) №3187_01 на підставі якого було видано кредит в сумі 480 000,00 грн строком на 240 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 11% річних. Даний договір було укладено в інтересах сім'ї та за згодою чоловіка.
Окрім того, під час шлюбу 26.07.2019 р. за згодою чоловіка ОСОБА_2 , позивачем було укладено договір про споживчий кредит №3513_01 на підставі якого остання отримала кошти в сумі 170 000,00грн. строком на 60 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 11% річних, а з 01.02.2020 р. розмір відсотків збільшився та становить 19 % річних. Відповідно до п. 2.4.1. 01.01.2021 р. відсотки по даному кредиту становитимуть 56% річних. Дані кошти були витрачені в інтересах сім'ї. На даний час позивач здійснює обслуговування даних кредитів самостійно без фінансової участі ОСОБА_2 .
Тому позивач з врахуванням уточненої позовної заяви просила розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 серпня 2004 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції Київської області актовий запис № 104. .
Визнати за ОСОБА_1 , право особистої приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 6,1 кв.м. розташоване за адресою АДРЕСА_1 ;
Визнати за ОСОБА_1 , право особистої приватної власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка відповідно до положень ст. 60 СК України належить ОСОБА_2 , та в якості компенсації не присуджувати йому сплачувати 1/2 частину заборгованості по кредитному договору №3187_01 від 06 липня 2017 року та 1/2 частину заборгованості по кредитному договору №3513_01 від 26.07.2020р., визнавши за позивачем обов'язок сплачувати заборгованість по вказаним кредитним договорам в повному обсязі.
Позивач направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги позову підтримала та просила їх задоволити.
Відповідач направив о суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення вимоги позову не заперечував. Також відповідач подав до суду заяву про визнання позову.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
07 серпня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції Київської області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 104 (свідоцтво про одруження Серія НОМЕР_1 від 07 серпня 2004 року).
Від даного шлюбу мають спільного сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли різні погляди на життя, вони тривалий час проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбних стосунків, сім'я фактично розпалась, її збереження недоцільне.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Крім того, ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.».
Згідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
З врахуванням того, що жоден з подружжя не бажає примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що збереження їх сім'ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін.
Суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу, укладеного між сторонами, є неможливим, оскільки сторони не мешкають разом, не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, строк для примирення нічого не змінить.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність розірвати шлюб, укладений між сторонами.
За весь час проживання у шлюбі сторонами придбане наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 6,1 кв.м. розташоване за адресою- АДРЕСА_1 . Двокімнатна квартира АДРЕСА_2 .
В силу ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Частина 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до п.п. 22, 23, 24, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року за № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
За змістом ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Для придбання вказаної квартири 06 липня 2017 року між позивачем та АТ «Ощадбанк» було укладено договір про споживчий кредит (під іпотеку) №3187_01 на підставі якого було видано кредит в сумі 480 000,00 грн строком на 240 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 11% річних. Даний договір було укладено в інтересах сім'ї та за згодою чоловіка.
Окрім того, під час шлюбу 26.07.2019 р. за згодою чоловіка ОСОБА_2 , позивачем було укладено договір про споживчий кредит №3513_01 на підставі якого остання отримала кошти в сумі 170 000,00грн. строком на 60 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 11% річних, а з 01.02.2020 р. розмір відсотків збільшився та становить 19 % річних. Відповідно до п. 2.4.1. 01.01.2021 р. відсотки по даному кредиту становитимуть 56% річних. Дані кошти були витрачені в інтересах сім'ї. На даний час позивач здійснює обслуговування даних кредитів самостійно без фінансової участі ОСОБА_2 .
Стаття 206 ЦПК України визначає що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи що відповіачем визнано вимоги позову і сторони розділили майно за взаємною згодою, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 110-112 Сімейного Кодексу України, ст.ст.12,13, 81, 206, 141263, 265, 273, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 серпня 2004 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції Київської області актовий запис № 104.
Прізвище сторін залишити без змін.
Визнати за ОСОБА_1 , право особистої приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 6,1 кв.м. розташоване за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , право особистої приватної власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка відповідно до положень ст. 60 СК України належить ОСОБА_2 ,
Покласти обов'язок по сплаті заборгованості по кредитному договору №3187_01 від 06 липня 2017 року та заборгованості по кредитному договору №3513_01 від 26.07.2020р., в повному обсязі на ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Т.В. Дубас