вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" серпня 2020 р. Справа № 911/1374/20
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№119)»
про стягнення 693433,06 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, НАК «Нафтогаз України») з позовною заявою від 29.04.2020 № 14/4-2887-20 до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№119)» (далі - відповідач, ДП «Підприємство ДКВС України (№119)») про стягнення 693433,06 грн, з яких: 468547,99 грн основного боргу, 50014,26 грн пені, 43696,49 грн 3% річних та 131174,32 грн інфляційних втрат.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу від 21.09.2016 № 1577/1617-ТЕ-17 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), щодо надіслання відзиву на позовну заяву.
При цьому суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103273129034.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом враховано той факт, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, яким розділ X «Прикінцеві положення» ГПК України доповнено пунктом 4 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», із змінами і доповненнями, та постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641, дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, продовжено з 22.05.2020 до 31.08.2020.
17.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 № 731-IX яким пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України викладено у новій редакції такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.».
Водночас згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, встановлений ухвалою Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі строк на подання відзиву, сплинув 06.08.2020.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ДП «Підприємство Бориспільської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№119)» (споживач) 21.09.2016 укладено договір постачання природного газу № 1577/1617-ТЕ-17 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України) (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 219 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. м): жовтень - 4; листопад - 35; грудень - 47; січень - 55 лютий - 39; березень - 39.
Згідно з п. 3.4. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. метрів газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.
Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. Договору).
Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).
Між сторонами 30.01.2017 укладено додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до п. 1 якої погодили по тексту договору слова «Державне підприємство «Підприємство Бориспільської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№119)» замінити словами «Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№119)».
На виконання умов Договору постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 584850,12 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 30.11.2016 на суму 167557,52 грн; від 31.12.2016 на суму 206455,02 грн; від 31.01.2017 на суму 210837,58 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.
Наявні у матеріалах справи копії банківських виписок по рахунку НАК «Нафтогаз України» свідчать про те, що споживачем здійснено дві оплати в рахунок погашення заборгованості за договором № 1577/1617-ТЕ-17 від 21.09.2016, а саме: 96302,13 грн - 29.12.2016; 20000,00 грн - 31.03.2017.
Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що станом на 12.03.2020 у відповідача наявна сума боргу за використаний природний газ, яка складає 468547,99 грн.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що господарські правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 1577/1617-ТЕ-17 від 21.09.2016.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем з оплати вартості поставленого природного газу, строк виконання якого настав, і яке відповідачем не виконане, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 468547,99 грн є доведеною, обгрунтованою, відповідачем не спростованою, а отже підлягає задоволенню.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості природного газу позивач нарахував та заявив до стягнення з ДП «Підприємство ДКВС України (№119)» 50014,26 грн пені, 43696,49 грн 3% річних та 131174,32 грн інфляційних втрат за загальний період з 27.12.2016 по 12.03.2020.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ за договором постачання природного газу № 1577/1617-ТЕ-17 від 21.09.2016 підтверджено матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони дійшли згоди, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2. Договору).
Умови Договору щодо обмеження розміру пені не більше подвійної облікової ставки Національного банку України кореспондуються з приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
В силу приписів ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника зі сплати отриманого природного газу, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.
Судом здійснено перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» і встановлено, що під час його проведення позивачем вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо) з урахуванням двох часткових оплат, які зараховано за зобов'язаннями листопада 2016 року. Перевіркою виконаного позивачем розрахунку порушень норм чинного законодавства та умов Договору судом не встановлено. Відповідачем вірність розрахунку не заперечено, власного контррозрахунку не надано.
За таких обставин нараховані позивачем та заявлені до стягнення 50014,26 грн пені, 43696,49 грн 3% річних та 131174,32 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи встановлені обставини, надання правової оцінки судом зібраним у справі доказам, відсутність жодних спростувань відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат, відсутність доказів, які б спростовували наявність заборгованості зі сплати використаного природного газу та підстави нарахування відповідних сум і їх стягнення з відповідача, який допустив порушення строків оплати за поставлений йому природний газ, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№119)» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, буд. 1; код ЄДРПОУ 08680201) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720): 468547 (чотириста шістдесят вісім тисяч п'ятсот сорок сім) грн 99 коп. основного боргу, 50014 (п'ятдесят тисяч чотирнадцять) грн 26 коп. пені, 43696 (сорок три тисячі шістсот дев'яносто шість) грн 49 коп. 3% річних, 131174 (сто тридцять одну тисячу сто сімдесят чотири) грн 32 коп. інфляційних втрат та 10401 (десять тисяч чотириста одну) грн 49 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін