ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2020Справа № 910/751/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО»
про стягнення 426 581,47 грн
Представники сторін:
від позивача Доброва К.Ю. (довіреність № б/н від 13.01.2020, адвокат)
від відповідача не з'явились
У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» (далі - ТОВ «Комплекс Інвестмент Менеджмент», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (далі - ТОВ «ГІППО», відповідач) про стягнення 426 581,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем, як особою, яка замінила боржника у зобов'язанні на підставі договору про заміну сторони у зобов'язаннях від 22.07.2019, його обов'язку оплатити товар, поставлений позивачем на виконання умов договору поставки № 010714-02/1п від 01.07.2014.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 426 581,47 грн, з яких: 293 780,44 грн - основний борг, 122 094,32 грн - пеня, 10 706,71 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/751/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.02.2020.
25.02.2020 судом відкладено розгляд справи на 17.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 повідомлено ТОВ «ГІППО», як відповідача, про наступне судове засідання, призначене на 17.03.2020.
10.03.2020 до суду надійшли подані позивачем додаткові пояснення щодо розміру заявлений позовних вимог.
17.03.2020 до суду надійшли подані позивачем та відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.
17.03.2020 судом відкладено розгляд справи на 09.04.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 повідомлено ТОВ «Комплекс Інвестмент Менеджмент», як позивача, та ТОВ «ГІППО», як відповідача, про наступне судове засідання, призначене на 09.04.2020.
24.03.2020 до суду надійшли подані позивачем додаткові письмові пояснення щодо розміру заявлений позовних вимог.
07.04.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання, призначене на 09.04.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 повідомлено ТОВ «Комплекс Інвестмент Менеджмент», як позивача, та ТОВ «ГІППО», як відповідача, про наступне судове засідання, призначене на 12.05.2020.
08.05.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.
12.05.2020 судом відкладено розгляд справи на 28.05.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 повідомлено ТОВ «ГІППО», як відповідача, про наступне судове засідання, призначене на 28.05.2020.
22.05.2020 та 25.05.2020 (повторно) до суду надійшло подане позивачем клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеонфереції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів, яке було задоволено ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020.
26.05.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.
28.05.2020 судом відкладено розгляд справи на 23.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 повідомлено ТОВ «Комплекс Інвестмент Менеджмент», як позивача, та ТОВ «ГІППО», як відповідача, про наступне судове засідання, призначене на 23.06.2020.
05.06.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеонфереції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів, яке було задоволено ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020.
23.06.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.
23.06.2020 судом відкладено розгляд справи на 07.07.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 повідомлено ТОВ «Комплекс Інвестмент Менеджмент», як позивача, та ТОВ «ГІППО», як відповідача, про наступне судове засідання, призначене на 07.07.2020.
03.07.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.
06.07.2020 та 15.07.2020 (повторно) до суду надійшло подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, в якому сторона також просила надати можливість приймати участь у наступному судовому засіданні в режимі відеонфереції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 судом було задоволено вищевказане клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеонфереції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів.
07.07.2020 судом відкладено розгляд справи на 06.08.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 повідомлено ТОВ «Комплекс Інвестмент Менеджмент», як позивача, та ТОВ «ГІППО», як відповідача, про наступне судове засідання, призначене на 06.08.2020.
31.07.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.
05.08.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеонфереції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів, яке було задоволено судом.
У судовому засіданні 06.08.2020 представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 06.08.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
01.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» (як покупцем) був укладений договір поставки № 010714-02/1п (далі - договір поставки).
Згідно з п. 1.1 договору поставки постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.
Пунктом 1.2 договору поставки передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі накладної(их) згідно замовлення покупця, яка(і) є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 4.3 договору поставки передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.
Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривня, у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 30 календарних днів після його реалізації (п. 5.4 договору поставки в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015).
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору поставки № 010714-02/1п від 01.07.2014 позивач передав Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» товар загальною вартістю 307 493,84 грн, що підтверджується прибутковими накладними № 38874078 від 19.12.2018 (до видаткової накладної № 4086 від 14.12.2018) та № 38775399 від 12.12.2018 (до видаткової накладної № 4022 від 10.12.2018), а також видатковими накладними № 4021 від 10.12.2018, № 3822 від 26.11.2018, № 3668 від 19.11.2018, № 3667 від 19.11.2018, № 3541 від 12.11.2018, № 3480 від 05.11.2018, № 3378 від 29.10.2018, № 3299 від 22.10.2018, № 3199 від 12.10.2018, № 3128 від 08.10.2018, № 3023 від 01.10.2018, № 2966 від 24.09.2018, № 2816 від 10.09.2018, № 2672 від 27.08.2018, № 2496 від 13.08.2018, № 2381 від 06.08.2018, № 2314 від 30.07.2018, № 2052 від 16.07.2018, № 1984 від 11.07.2018, № 1858 від 04.07.2018, № 1807 від 02.07.2018, № 1721 від 18.06.2018, № 1710 від 18.06.2018.
В оплату поставленого позивачем товару на розрахунковий рахунок останнього надійшли грошові кошти в загальному розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписами від 19.09.2019 та 03.09.2019, при цьому згідно з письмовими поясненнями, наданими позивачем, в оплату товару поставленого за вищевказаними спірними накладними надійшла частина зазначеної суми в розмірі 13 713,40 грн. Відповідач доказів протилежного суду не надав.
Таким чином, неоплаченим за вищевказаними спірними накладними залишився товар на суму 293 780,44 грн (307 493,84 грн - 13 713,40 грн).
22.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» (як покупцем, сторона-1), Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (як новим покупцем, сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» (як постачальником, сторона-3) був укладений договір про заміну сторони у зобов'язаннях (в договорі поставки № 010714-02/1п від 01.07.2014) та про внесення змін (далі - договір про заміну сторони) .
Згідно з п. 1 договору про заміну сторони його сторони дійшли згоди щодо заміни в договорі поставки сторони-1 на сторону-2 з дати підписання даного договору.
Відповідно до п. 2 договору про заміну сторони сторона-2 приймає на себе права та виконання всіх обов'язків, що виникатимуть перед стороною-3 за договором поставки з дати підписання даного договору.
Пунктом 3 договору про заміну сторони передбачено, що сторона-2 приймає на себе виконання обов'язків по оплаті поставленого до дати підписання даного договору стороні-1 товару, на користь сторони-3 у встановлені договором поставки строки (по мірі реалізації товару).
Шляхом підписання даного договору, сторони погоджують, що на момент підписання вказаного договору стороною-3 було здійснено поставки товару для сторони-1 на загальну суму 313 780,44 грн строк оплати якого на момент підписання даного договору ще не настав (п. 4 договору про заміну сторони).
Згідно з п. 5 договору про заміну сторони сторона-3 зобов'язана виконувати всі обов'язки, що виникатимуть за договором поставки з дати підписання даного договору на користь сторони-2.
Відповідно до п. 6 договору про заміну сторони для максимально ефективного виконання стороною-2 та стороною-3 договору поставки, сторона-1, сторона-2 та сторона-3 прийшли до згоди рахувати внесеними дати підписання даного договору такі зміни до договору поставки: даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору (п. 9.4).
Таким чином, умови договору про заміну сторони також свідчать про те, що неоплаченим за вищевказаними спірними накладними залишився товар на суму 293 780,44 грн (313 780,44 грн заборгованості, вказаної у п. 4 договору - 20 000,00 грн зазначеної вище часткової оплати).
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Положеннями ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 293 780,44 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 122 094,32 грн
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 8.2.1 договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермірування.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивачем в порушення приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нараховано вказану штрафну санкцію за період, що перевищує шість місяців.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 2.5 Постанови Пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013, необхідно мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що її розмір становить 52 664,20 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем правомірно та обґрунтовано, проте підлягає задоволенню у розмірі, визначеному судом, а саме у розмірі 52 664,20 грн.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 10 706,71 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд встановив, що їх розмір становить 10 775,98 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню у розмірі визначеному позивачем, а саме у розмірі 10 706,71 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 293 780,44 грн, пені в розмірі 52 664,20 грн та 3% річних в розмірі 10 706,71 грн. В іншій частині позовні вимоги пред'явлено необґрунтовано.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 5 357,27 грн.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, кабінет 33, ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 39, корпус Е, кабінет 26, ідентифікаційний код 35696771) основний борг у розмірі 293 780,44 грн (двісті дев'яносто три тисячі сімсот вісімдесят грн 44 коп.), пеню в розмірі 52 664,20 грн (п'ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят чотири грн 20коп.), 3% річних в розмірі 10 706,71 грн (десять тисяч сімсот шість грн 71 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 357,27 грн (п'ять тисяч триста п'ятдесят сім грн 27 коп.).
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 31.08.2020.
Суддя О.Г. Удалова