ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.08.2020Справа № 910/5422/20
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Акку - Енерго»
до Фізичної особи - підприємця Бричника Сергія Васильовича
про стягнення 396006,16 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Акку-Енерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Бричника Сергія Васильовича про стягнення 396006,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за Договором №ГЛ/12/03/18 від 12.03.2018 з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 333000,00 грн, 3% річних у розмірі 19312,27 грн, втрати від інфляції у розмірі 43693,89 грн.
Ухвалою суду від 28.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/5422/20, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01054 7338340 0 отримав ухвалу суду від 28.04.2020 про відкриття провадження у справі 07.05.2020 проте не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 28.04.2020 про відкриття провадження у справі № 910/5422/20.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 та статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
12.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акку - енерго» та Фізичною особою - підприємцем Бричником Сергієм Васильовичем було укладено договір поставки № ГЛ/12/03/18.
Відповідно до п.1.1. договору, продавець продає і зобов'язується передати покупцю, а покупець купує, і зобов'язується прийняти і оплатити тягові акумуляторні батареї та інше електротехнічне обладнання за ціною, кількістю і номенклатурі згідно зі специфікаціями до даного договору, які є невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до п. 2.1. - 2.5. договору, загальна вартість даного договору складається з суми поставок продукції згідно зі специфікаціями. Ціна за одиницю продукції включає вартість з'єднувачів, тари, упаковки, маркування. Самовивіз зі складу продавця. Умови оплати узгоджуються сторонами і вказуються в специфікаціях до даного договору. Допускається часткова оплата за продукцію. Ціна за одиницю продукції узгоджується в специфікаціях і після узгодження зміні не підлягає.
Відповідно до п. 3.2. - 3.3. договору, датою поставки продукції вважається дата прийомки продукції покупцем. Сторони допускають можливість дострокової поставки і повною попередньої оплати партії продукції.
Відповідно до п. 6.5. - 6.6. договору, відмова від продукції (в письмовій формі) можлива протягом 5 робочих днів від дати підписання специфікації. У випадку несвоєчасної відмови покупець зобов'язаний прийняти і оплатити продукцію відповідно до специфікації.
Відповідно до п. 8.1. договору, строк дії договору з моменту підписання по 31.12.2018, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
До матеріалів справи додано специфікацію № 1 от 12.03.2018 до договору поставки № ГЛ/12/03/18. У даній специфікації визначено найменування товару та вартість одиниці товару. Загальну вартість товару визначено в розмірі 583000,00 грн в т.ч. ПДВ. За текстом специфікації, сторони дійшли згоди, що покупець сплачує повну вартість даної специфікації платежами в гривнях на основі рахунків - фактур продавця протягом 60 днів з моменту поставки продукції.
До матеріалів справ додано видаткову накладну № РН - 0315012 від 15.03.2018, яка містить підписи та печатки сторін. Відповідно до накладної, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товару загальною вартістю 583000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Накладна містить посилання на рахунок на оплату № СФ- ГЛ/03186 від 15.03.2018, який також додано до матеріалів справи. Асортимент та вартість товару у рахунку на оплату № СФ- ГЛ/03186 від 15.03.2018 та видатковій накладній № РН - 0315012 від 15.03.2018 є повністю ідентичними.
Позивачем до матеріалів справи додано оборотно - сальдову відомість по рахунку 361 за період з 01.06.2015 по 17.02.2020, відповідно до якої відповідач частково оплатив поставлений за видатковою накладною № РН - 0315012 від 15.03.2018 товар на суму 250000,00 грн. Відповідно до відомості, відповідач виконав часткову оплату 20.03.18 на суму 50000,00 грн., та 21.05.2018 на суму 200000,00 грн.
В підтвердження часткової оплати до матеріалів справи також додано платіжне доручення № 82 від 21.05.2018 на суму 200000,00 грн., та платіжне доручення № 68 від 20.03.2018 на суму 50000,00 грн. Призначення обох платежів : « Часткова оплата за товар по договору № ГЛ12/03/18 від 12.03.2018 згідно рах. № СФ - ГЛ/03186 від 15.03.2018».
До матеріалів справи додано претензії № 0820/18-03 від 20.08.2018 та № 0212/19-02 від 12.02.2019. Даними претензіями позивач повідомляє відповідача про наявну в нього заборгованість з оплати товару за договором № ГЛ/12/03/18 від 21.02.2018 у розмірі 333000,00 грн. Докази направлення та отримання претензій відповідачем в матеріалах справи відсутні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконано свої зобов'язання з оплати товару за Договором № ГЛ/12/03/18 від 21.02.2018, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача розмір основної заборгованості у розмірі 333000,00 грн., 3% річних у розмірі 19312,27 грн., та втрат від інфляції у розмірі 43693,89 грн.
Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України відзив на позовну заяву до суду не подав, в спростування наведених позивачем обставин доказів додано не було. Доказів погашення заборгованості до матеріалів справи не додано також.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу й інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Дослідивши укладений між сторонами договір, суд дійшов висновку що даний договір є договором поставки.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1, ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1, ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
До матеріалів справи додано специфікацію № 1 от 12.03.2018 до договору поставки № ГЛ/12/03/18. За текстом специфікації, сторони дійшли згоди, що покупець сплачує повну вартість даної специфікації платежами в гривнях на основі рахунків - фактур продавця протягом 60 днів з моменту поставки продукції.
Відповідно до п. 3.2. договору, датою поставки продукції вважається дата прийомки продукції покупцем.
Зважаючи на те, що товар передбачений специфікацією № 1 від 12.03.2018 був поставлений за видатковою накладною № РН - 0315012 від 15.03.2018 і мав бути оплачений до 14.05.2018 включно.
Відповідач лише частково виконав оплату поставленого позивачем товару, про що свідчать платіжні доручення № 82 від 21.05.2018 на суму 200000,00 грн., та № 68 від 20.03.2018 на суму 50000,00 грн. Доказів щодо інших оплат з боку відповідача на користь позивача до матеріалів справи не додано.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що обставини щодо поставки товару та щодо оплати отриманого товару не у повному обсязі підтверджений матеріалами справи та не заперечений та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 333000,00 грн основного боргу.
Щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції за період з червня 2018 року по березень 2020 у розмірі 43693,89 грн та 3% річних за період з 15.05.2018 по 15.04.2020 у розмірі 19312,27 грн.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснив перерахунок 3% річних, з урахуванням здійснених відповідачем оплат та визначених позивачем періодів нарахування. Згідно розрахунку суду, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 19304,35 грн.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 19304,35 грн.
Суд здійснив перерахунок втрат від інфляції, з урахуванням здійснених відповідачем оплат та визначених позивачем періодів нарахування. Згідно розрахунку суду, з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 34001,76 грн.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 34001,76 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акку - енерго» задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бричника Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку - енерго" (04209, м. Київ, вул. Полярна, будинок 12 - А; ідентифікаційний код 31902769) суму основного боргу у розмірі 333000 (триста тридцять три тисячі) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 19304 (дев'ятнадцять тисяч триста чотири) грн. 35 коп., 34001 ( тридцять чотири тисячі одна) грн. 76 коп. втрат від інфляції та судовий збір у розмірі 5794 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 60 коп..
3. В частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Бричника Сергія Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акку - енерго" 3% річних у розмірі 7,92 грн., та втрат від інфляції у розмірі 9692,13 грн. - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Усатенко