ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.08.2020Справа № 910/12008/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика»
про видачу судового наказу про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чжунмань Юкрейн» заборгованості у розмірі 8 311,11 грн та 2 493,33 грн штрафу за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-010158 від 21.12.2018
Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» (далі - заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чжунмань Юкрейн» (далі - боржник) про стягнення заборгованості у розмірі 8 311,11 грн та 2 493,33 грн штрафу за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-010158 від 21.12.2018.
Розглянувши заяву та подані Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» докази, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про видачу судового наказу з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до пункту 4 частини 1, 2, 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Положеннями статей 147-148 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статті 148 Господарського процесуального кодексу України. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті.
Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
До заяви про видачу судового наказу було додано копію Договору на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-010158 від 21.12.2018, відповідно до умов якого Експедитор за оплату та за рахунок Замовника надає Замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника (надалі іменованих «Вантажі») і вантажів Замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі й збірних вантажів (надалі іменованих «Контейнери з вантажами») від місця, зазначеного Замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту (п.1.1 Договору).
Пунктом 4.4. Договору передбачено, що після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів на виконані послуги, Експедитором складається Акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження надання послуг, їх кількості та вартості.
На підтвердження своєї позиції заявник додав Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №443 від 24.01.2019, рахунок на оплату №347 від 24.01.2019, товарно-транспортну накладну від 22.01.2019.
Суд зазначає, що наданий Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №443 від 24.01.2019 підписаний лише зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика», а тому не є належним доказом підтвердження надання послуг, їх кількості та вартості за Договором, в розумінні п. 4.4. останнього.
Таким чином, ТОВ «ДСВ Логістика» до заяви не додано доказів на підтвердження надання послуг за Договором, у зв'язку із чим із поданої заяви не вбачається виникнення та порушення права грошової вимоги заявника на підставі поданих документів, наявності та безспірності грошової заборгованості за вищевказаним договором у заявленому розмірі, що є обов'язковим для задоволення судом заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи у сукупності все викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» про видачу судового наказу на підставі п.8 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо вимоги про стягнення 2 493,33 грн штрафу, нарахованого за порушення зобов'язання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, штраф за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує, у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань.
Разом з тим, вимоги про стягнення штрафних санкцій (пеня і штраф) хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням і боргом за договором.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення 2 493,33 грн штрафу.
У п. 3 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За змістом ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків. Крім того, заявник може звернутися до суду з такими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження з додержанням при цьому вимог ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. 76-78, 86, 150, 152, 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» у видачі судового наказу про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чжунмань Юкрейн» заборгованості у розмірі 8 311,11 грн та 2 493,33 грн штрафу за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-010158 від 21.12.2018
2. Згідно частини 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 25.08.2020 та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов