номер провадження справи 15/121/20
26.08.2020 Справа № 908/1777/20
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Стахування", 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34
про стягнення коштів
за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І.
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору
13.07.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Стахування", м. Київ до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.19.2478464 від 03.08.2019 в розмірі 19 600,01 грн, з яких: страхове відшкодування в сумі 17 850,77 грн, пеня в розмірі 1201,76 грн, суму інфляційного збільшення боргу в розмірі 341,17 грн, 3% річних в розмірі 206,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 03.08.2019 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Експрес Страхування» було укладено договір № 202.19.2478464 добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом KIA Sportage, д.р.н. НОМЕР_1 . 03.09.2019 по вул. Харківська, 201 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода при якій водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Volkswagen Golf, д.р.н. НОМЕР_2 , допустив зіткнення з автомобілем KIA Sportage, д.р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 04.10.2019 по справі № 753/17700/19 ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. 04.09.2019 до ТДВ «Експрес Страхування» звернувся страхувальник ОСОБА_1 з повідомленням про подію та із заявою про виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО ТОВ "Автоцентр на Харківському" для відновлювального ремонту автомобіля KIA Sportage, д.р.н. НОМЕР_1 . Відповідно до умов Договору страхування ТДВ «Експрес Страхування» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 17850,77 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як володільця автомобіля була застрахована у відповідача на підставі полісу АМ8281054 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт по майну - 100 000,00 грн, франшиза - 0,00грн. Позивач звертався до відповідача з заявою вих № 3.19.2398 від 07.11.2019 про виплату страхового відшкодування, проте борг є непогашеним. Таким чином, заборгованість відповідача становить 17850,77 грн. За прострочення виплати страхового відшкодування відповідачу нарахована пеня в сумі 1201,76 грн за період з 18.02.2020 по 07.07.2020, 3% річних в сумі 206,31 грн за період з 18.02.2020 по 07.07.2020, інфляційні втрати в сумі 341,17 грн. Просить суд позов задовольнити.
Разом з позовними вимогами, позивачем заявлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 908/1777/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 30.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1777/20, присвоєно справі номер провадження 15/121/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 26.08.2020 о/об 10 год. 20 хв.
В судове засідання 26.08.2020 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце слухання справи сторін повідомлено у встановленому порядку.
В матеріалах справи міститься відзив вих. № 2151 від 21.08.2020, в обґрунтування заперечень на позов відповідач зазначив, що лише 16.03.2020 позивачем було надано належну копію рішення вигодонабувача на виконання п. 8.5.4 Договору страхування № 202.19.2478464. Враховуючи викладене вважає, що передбачений строк 90 днів для прийняття рішення починає спливати саме з дня отримання відповідачем належного рішення АТ «ОТП Банк» про реквізити, тобто з 16.03.2020. Таким чином вважає, що строк прострочення виплати страхового відшкодування відповідачем на користь позивача обчислюється починаючи з 15.06.2020, а не з 18.02.2020, як зазначив позивач. Надав контррозрахунок штрафних санкцій, за яким вважає правомірним стягнення з відповідача за період з 15.06.2020 по 30.07.2020 пені у розмірі 296,23 грн та 3% річних у розмірі 67,31 грн, врешті позовних вимог відмовити.
25.08.2020 від Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Стахування" надійшла заява про зменшення позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості в розмірі 17 850,77 грн, на підтвердження чого суду надано копію платіжного доручення № 1489 від 30.07.2020. Крім іншого зазначив, що відповідач сплативши кошти в сумі 17 850,77 грн визнав факт настання страхового випадку в розумінні ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхуванн цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості просить суд прийняти заяву про зменшення та стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1201,76 грн, суму інфляційного збільшення боргу в розмірі 341,47 грн, 3% річних в розмірі 206,31 грн, всього на загальну суму 1749,24 грн.
Суд в порядку ст. 46 ГПК України, приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Отже, розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог в розмірі 1749,24 грн, щодо стягнення пені в сумі 1201,76 грн, 3% річних в сумі 206,31 грн, інфляційних втрат в сумі 341,17 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
З метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, судом, на юридичну адресу відповідача, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34), рекомендованою кореспонденцією надіслано копію відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі. Дану ухвалу суду відповідачем отримано 03.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, судом дотримано положення частин 2-4 ст. 120 ГПК України та ч. 5 ст. 242 ГПК України щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання та вчинення відповідної процесуальної дії шляхом вручення сторонам копій ухвал по даній справі в порядку визначеному ГПК України.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України закріплено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2).
Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.
У зв'язку з неявкою всіх учасників процесу у судове засідання, суд відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України приймає судове рішення без його проголошення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
03.08.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі Страховик, позивач у справі) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.19.2478464, далі Договір. Вигодонабувач за Договором: АТ «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166).
Предметом даного Договору згідно із п. 3.1. є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного Договору транспортним засобом та/або додаткового обладнання.
03 вересня 2019 в м. Києві на пл. Харківська, 201, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу "KIA/Sportade" д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля "Volkswagen Golf", д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Факт настання дорожньо-транспортної пригоди підтверджено довідкою № 3019248436462906 про дорожньо-транспортну пригоду від 27.09.2019, в якій зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п. 13.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та інших нормативних актів. В довідці також зазначено, що за фактом порушень, які призвели до скоєння ДТП, складено адміністративний протокол № 18343577 матеріали дорожньо-транспортної пригоди направлено до Дарницького районного суду м. Києва.
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 04.10.2019 у справі № 753/17700/19 винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 , який керував автомобілем "Volkswagen Golf", д.р.н. НОМЕР_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ "Експрес Страхування" із повідомленням про подію №19.15213 та заявою від 04.09.2019 по події, що трапилась 03.09.2019 з автомобілем "KIA/Sportade" д.р.н. НОМЕР_1 , застрахованого за договором № 202.19.2478464 від 03.08.2019, просив виплатити страхове відшкодування для відновлення автомобіля на розрахунковий рахунок СТО ТОВ "Автоцентр на Харківському", за вирахуванням безумовної франшизи в розмірі 1376,41 грн.
В матеріалах справи міститься лист АТ "ОТП Банк" за вих. № 21-6-1-21-6-1/296 від 16.09.2019, в якому останній повідомляє ТДВ "Експрес Страхування", що Банк не має заперечень щодо виплати суми страхового відшкодування Страхувальнику ( ОСОБА_1 ) на ремонт транспортного засобу у розмірі 17 850,77 грн.
Відповідно до рахунка-фактури № 0000002194 від 11.09.2019 ТОВ "Автоцентр на Харківському" вартість відновлювального ремонту автомобіля "KIA/Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 19 227,18 грн.
18.09.2019 Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (Страховиком) складений страховий акт № 3.19.2398-1, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 17 850,77 грн (з вирахуванням розміру франшизи 1376,41 грн).
На підставі вищевказаних документів Страховик здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 17 850,77 грн. шляхом перерахування на рахунок ТОВ "Автоцентр на Харківському", що підтверджується платіжними дорученнями № ЦО04497 від 18.09.2019 (а.с. 33).
З посиланням на ті обставини, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Volkswagen Golf", д.р.н. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 на момент вчинення ДТП - 03.09.2019 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ8281054, позивач наполягає на стягненні з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 17 850,77 грн.
Регресна вимога (заява на виплату страхового відшкодування) № 7048/07-3.19.2612 від 07.11.2019 про здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 17850,77 грн. була надіслана позивачем відповідачу на адресу: 69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, 34 (а.с. 34), що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення від 18.11.2019 (а.с. 35).
Листом від 03.03.2020 ТОВ "Страхова компанія "Кредо" повідомила позивача про неможливості здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 17 850,77 грн за відсутності згоди вигодонабувача за Договором №202.19.2478464 від 03.08.2019 на виплату страхового відшкодування.
Оскільки регресна вимога (заява на виплату страхового відшкодування № 7048/07-3.19.2612 від 07.11.2019 залишилась невиконаною з боку відповідача позивач намагається стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 17 850,77 грн. в примусовому порядку.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.19.2478464 від 03.09.2019 та предметом якого є страхування транспортного засобу KIA Sportage, д.р.н. НОМЕР_1 , було відшкодовано на користь Страхувальника 17 850,77 грн.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Суд зазначає, що на підтвердження вини особи, яка керувала транспортним засобом Volkswagen Golf, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , суду надано довідку № 3019248436462906 про дорожньо-транспортну пригоду від 27.09.2019, та Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 04.10.2019 по справі № 753/17700/19, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Golf, д.р.н. НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП застрахована ТДВ "Страхова компанія "Кредо", за полісом №АМ8281054, що підтверджується копією полісу, доданою до матеріалів справи, який станом на час скоєння ДТП був діючий.
Регресна вимога № 7048/07-3.19.2398 від 07.11.2019 про виплату страхового відшкодування в розмірі 18 750,77 грн була отримана відповідачем 18.11.2019 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті Відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля марки "KIA/Sportade" д.р.н. НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку ТОВ «Автоцентр на Харківському» № 0000002194 від 11.09.2019.
Судом встановлено, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 17 850,77 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ЦО04497 від 18.09.2019 із зазначенням призначення платежу: «Страхове відшкодування згідно договору № 202.19.2478464 від 03.08.2019, Добрянський В.В. та згідно рахунку 2194 від 11.09.19 ТОВ «АЦ на Харківському».
Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Згідно із Страховим Актом ТДВ "Експрес Страхування" від 18.09.2019 № 3.19.2398-1 сума страхового відшкодування складає 17 850,77 грн (з вирахуванням розміру франшизи 1376,41 грн), яка за виставленим рахунком-фактурою № 0000002194 від 11.09.2019 була перерахована ТОВ «Автоцентр на Харківському» у визначеному розмірі згідно платіжного доручення № ЦО04497 від 18.09.2019.
Отже, рахунок-фактура ТОВ «Автоцентр на Харківському» № 0000002194 від 11.09.2019 та платіжне доручення № ЦО04497 від 18.09.2019 визнаються судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, відповідно до п. 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
З договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.19.2478464 від 03.09.2019 вбачається, що рік випуску пошкодженого автомобіля KIA Sportage, д.р.н. НОМЕР_1 - 2019, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (03.09.2019) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував сім років.
Крім цього, п. 7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого Позивачем автомобіля матеріали справи не містять.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу автомобіля KIA Sportage, д.р.н. НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що до позивача, який сплатив страхове відшкодування за договором страхування транспортного засобу, перейшло право вимоги, в порядку суброгації, з відповідача сплаченого страхового відшкодування, у межах фактичних витрат, оскільки відповідальність власника транспортного засобу автомобіля Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2 , застрахована ТДВ "Страхова компанія "Кредо" (відповідач).
Тобто, позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 18.02.2019 по 07.07.2020 у розмірі 206,31 грн та інфляційні втрати у розмірі 341,17 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.
Оскільки дані правовідносини сторін виникли не з договірних правовідносин, а з інших підстав, передбачених цивільним законодавством й Сторонами не визначено строку виконання боржником його зобов'язання відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, Суд враховує положення часини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, 07.11.2019 позивачем надіслано на адресу відповідача заяву на виплату страхового відшкодування вих. № 7048/07-3.19.2398 у розмірі 17 850,77 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу 18.11.2019 (а.с.35).
Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Таким чином, обов'язок Відповідача по виплаті страхового відшкодування у розмірі 17 850,77 грн на момент розгляду даної справи настав.
Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу три проценти річних за період з 18.02.2020 по 07.07.2020 в сумі 206,31 грн та інфляційні витрати за період з лютого 2020 по липень 2020 в сумі 341,17 грн.
Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки трьох процентів річних за період з 18.02.2020 по 07.07.2020 та інфляційних витрат за період з лютого 2020 по липень 2020 здійснені у відповідності до приписів статті 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 206,31 грн та інфляційних витрат в сумі 341,17 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь пеню за загальний період прострочки з 18.02.2020 по 07.07.2020 у розмірі 1201,76 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із Регресною вимогою (заявою на виплату страхового відшкодування) № 7048/07-3.19.2398 від 07.11.2019, в якій просив здійснити відшкодування шкоди в сумі 17 850,77 грн на відповідні реквізити, зазначені в вимозі. Зі змісту вказаної вимоги вбачається, що вона була надіслана позивачем відповідачу на адресу: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34 та отримана відповідачем 18.11.2019 згідно рекомендованого повідомлення про вручення.
Отже, строк для здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 17 850,77 грн на користь позивача настав через 90 днів від 18.11.2019, тобто 17.02.2020, прострочка виникла з 18.02.2020.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що сума відповідає вимогам законодавства, зокрема розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача пені за загальний період прострочки з 18.02.2020 по 07.07.2020 у розмірі 1201,76 грн.
Посилання відповідача на п. 8.5.4 договору страхування № 202.19.2478486 Частина «Б» в якій зазначено те, що страховик зобов'язаний безпосередньо перед здійсненням страхового відшкодування надіслати вигодо набувачу запит для отримання від останнього рішення щодо реквізитів, за якими слід перерахувати страхове відшкодування та/або його частини, суд вважає безпідставним.
Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави Частина «А» договору страхування № 202.19.2478464 від 03.08.2019 Страховкиом за вказаним договором виступає - ТДВ «Експрес Страхування» (вул. Велика Васильківська 15/2, м. Київ, Уркаїна 01004), Страхувальником - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), Вигодонабувач - АТ «ОТП Банк» ЄДРПОУ 21685166.
Відповідно до підпункту 8.5.4 пункту 8.5 вказаного договору Частина «Б», страховик зобов'язаний безпосередньо перед здійснення страхового відшкодування надіслати Вигодонабувачу запит для отримання від останнього рішення щодо реквізитів, за якими слід перерахувати страхове відшкодування та/або його частини.
Вказана умова стосується правовідносин між ТДВ «Експресс Страхування» та АТ «ОТП Банк», які виникли із договору страхування № 202.19.2478464, а не правовідносин ТДВ «Експресс Страхування» з Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» коли обов'язок зі сплати страхового відшкодування у ТДВ «СК «Кредо» виник в силу приписів Закону Уркаїни «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також, стаття 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містить вичерпні вимоги до заяви на виплату страхового відшкодування та поданим до неї документам, яким відповідає заява № 3.19.2398 (вих. № 7048/07-3.19.2398 від 07.11.2019). Доказів іншого відповідачем не надано.
Зі змісту статей ст. 32, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що у страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність завдавача шкоди не виникає обов'язку із виплати страхового відшкодування за наступних умов, а саме:
випадки, коли шкода не відшкодовується (ст. 32);
підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування (ст. 37).
Згідно із п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик припиняє строк для прийняття рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування у разі, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі.
Враховуючи наведені вимоги законодавства, підстави для зупинення прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування у відповідача були відсутні.
Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та наведеними вимогами чинного законодавства Укарїни.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1201,76 грн, суми інфляційного збільшення боргу в розмірі 341,17 грн, 3% річних в розмірі 206,31 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34; ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Стахування", 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2; ідентифікаційний код юридичної особи 36086124) пеню в розмірі 1201,76 грн (одна тисяча двісті одна гривня 76 коп), суму інфляційного збільшення боргу в розмірі 341,17 грн (триста сорок одна гривня 17 коп), 3% річних в розмірі 206,31 грн (двісті шість гривень 31 коп), судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31 серпня 2020 року.
Суддя І. С. Горохов