вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2917/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу
за позовом ДЕРЖАВНОГО ВОЄНІЗОВАНОГО ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНОГО (АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ) ЗАГОНУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"
про стягнення 4439,64грн., з яких 2219,82грн. основної заборгованості; 1691,09грн. пені; 234,99грн. трьох процентів річних; 293,74грн. інфляційних втрат (договір №138/04 від 14.08.2019 про надання платних послуг), з урахуванням заяви від 10.07.2020 за вих.№б/н про уточнення позовних вимог
Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
ДЕРЖАВНИЙ ВОЄНІЗОВАНИЙ ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНИЙ (АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ) ЗАГІН ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач) про стягнення 21802,57грн., з яких 19582,75грн. основної заборгованості; 1691,09грн. пені; 234,99грн. процентів річних; 293,74грн. інфляційних втрат (договір №138/04 від 14.08.2019 про надання платних послуг).
Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2917/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2020.
Ухвалою від 09.06.2020 позовну заяву залишено без руху.
23.06.2020 виявлені судом недоліки усунуто.
Ухвалою від 30.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 30.07.2020.
10.07.2020 (електронною поштою) та 16.07.2020 (Укрпоштою) через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 10.07.2020 за вих.№б/н про уточнення позовних вимог в якій позивач просить суд прийняти заяву про уточнення позовних вимог до розгляду; зменшити заявлені позовні вимоги, зазначені у пункті 1 позовної заяви №01/3-892 від 220.05.2020 виклавши їх в наступній редакції, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 4439,64грн., з яких 2219,82грн. основної заборгованості; 1691,09грн. пені; 234,99грн. трьох процентів річних; 293,74грн. інфляційних втрат. Ухвалою від 10.08.2020 заяву позивача від 10.07.2020 за вих.№б/н про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду.
13.07.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 13.07.2020 за вих.№б/н в якому просить суд продовжити строк подання відзиву на строк, не менший, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). Ухвалою від 10.08.2020 клопотання відповідача від 13.07.2020 за вих.№б/н задоволено частково; строк подання відзиву продовжено.
05.08.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 04.08.2020 за вих.№18/5733 у якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відзив від 04.08.2020 за вих.№18/5733 прийнято до розгляду.
17.08.2020 (електронною поштою) та 25.08.2020 (Укрпоштою) через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заперечення від б/д за вих.№б/н на відзив до позовної заяви, які господарський суд розцінює як відповідь на відзив і приймає до розгляду.
Крім цього, від позивача надійшла заява від 17.08.2020 за вих.№б/н у якій просить суд повернути судовий збір сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме у розмірі 5091,00грн., про що постановити відповідну ухвалу.
У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Отже, строк для розгляду справи по суті розпочато.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 31.08.2020.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
31.08.2020 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.
14.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання платних послуг з навчання працівників відповідача за програмою "Навчання з питань пожежної безпеки посадових осіб до обов'язків яких належить виконання заходів пожежної безпеки".
Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджується актом здавання-приймання платних послуг №2460 від 16.12.2019.
Станом на час прийняття рішення, за наданою позивачем інформацією, платні послуги не оплачено на суму 2219,82грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:
- пеню за загальний період прострочення з 27.12.2019 до 19.05.2020 на загальну суму 1691,09грн.;
- три проценти річних за загальний період прострочення з 27.12.2019 до 19.05.2020 на загальну суму 234,99грн.;
- інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2020 року по квітень 2020 року на загальну суму 293,74грн.
Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.
Посилаючись на пункт 2.2 договору, відповідач констатує, що позивач не надав належних та допустимих доказів направлення рахунків на адресу відповідача.
Відтак, на думку відповідача, строк оплати не настав.
Що стосується вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідач звертає увагу на те, що згідно Інформації з реєстру неприбуткових установ та організацій, ДВГРЗ ДСНС України має ознаки неприбутковості.
Отже, на думку відповідача, вимоги позивача про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суперечать діючому законодавству та є безпідставними.
Доводи позивача на відзив.
Посилаючись на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України висвітлену у постанові по справі №915/641/19 позивач заперечує проти позиції відповідача, що у зв'язку з неотриманням рахунку строк оплати послуг не настав.
В частині заперечень відповідача проти стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, позивач звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України висвітлену у постанові по справі №918/116/19 згідно якої пеня є санкцією господарської відповідальності спрямованої на стимулювання боржника до виконання грошового зобов'язання; стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України висвітленої у постанові по справі №904/600/18.
Доводи відповідача щодо незгоди з аргументами позивача викладеними у відповіді на відзив.
Заперечення не надано.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з'ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:
1. Обставини укладання договору.
2. Природа договору.
3. Факт надання послуг.
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
5. Правомірність нарахування пені.
6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
1. Обставини укладання договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
14.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір №138/04 про надання платних послуг (далі - договір).
Предметом договору. Замовник (відповідач) доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з навчання працівників замовника з 16-годинною програмою "Навчання з питань пожежної безпеки посадових осіб до обов'язків яких належить забезпечення виконання заходів пожежної безпеки" у кількості 70 осіб, які формуються в 7 груп. Код послуг згідно ДКПП 016:201-85.32. Термін надання послуг: 3-4 квартал 2019 року (пункт 1.1 договору).
Ціна договору. Загальна вартість наданих послуг визначена калькуляцією відповідно до чинного законодавства і становить 19582,75грн., у тому числі ПДВ - 3263,79грн. (2.1 договору).
Строк. Договір вступає в силу з дати підписання і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 10.1 договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
2. Природа договору.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг за договором.
Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 Цивільного кодексу України).
Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов'язок замовника з її оплати.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору надання послуг з навчання працівників, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Факт надання послуг.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав послуги відповідачу з навчання за програмою "Навчання з питань пожежної безпеки посадових осіб до обов'язків яких належить забезпечення виконання заходів пожежної безпеки" на загальну суму 19582,75грн., у тому числі ПДВ - 3263,79грн., що підтверджується Актом №2460 від 16.12.2019 здавання-приймання платних послуг за договором №138/04 від 14.08.2019.
Акт підписано представниками обох сторін та скріплено відповідними печатками підприємств.
Крім того, визнання боргу відповідачем підтверджується здійсненою частковою оплатою боргу.
Отже, факт надання послуг за договором визнається підтвердженим.
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
Пунктом 2.2 договору визначено, що замовник зобов'язується провести оплату у розмірі 100% вартості послуг протягом 10-ти календарних днів з моменту направлення рахунків.
Позивачем виписано відповідачу рахунок №2460 від 16.12.2019 на суму 19582,75грн., тобто у дату складання та підписання сторонами Акту №2460 від 16.12.2019 здавання-приймання платних послуг за договором №138/04 від 14.08.2019.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.
Строк оплати за №2460 від 16.12.2019 здавання-приймання платних послуг за договором №138/04 від 14.08.2019 є таким, що настав 26.12.2019.
Заперечення відповідача в частині ненастання строку оплати послуг відхиляються як необґрунтовані з огляду на таке. Як зазначено Верховним Судом у справі №908/771/19, рахунок або рахунок - фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь - яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Ненадання рахунка - фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за договором. Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи №918/537/18, від 29.08.2019 зі справи №905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи №915/400/18, від 29.04.2020 зі справи №915/641/19.
Доказів оплати послуг в сумі 2219,82грн. відповідач не надав.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2219,82грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності о статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.4 договору узгоджено, що за порушення терміну оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення грошового зобов'язання.
Щодо розрахунку пені.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 27.12.2019 до 19.05.2020 на загальну суму 1691,09грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимоги заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок пені та встановив, що останній містить помилку, яка полягає у такому. Згідно наданого позивачем розрахунку період нарахування пені визначено з 26.12.2019 по 18.05.2020, що складає 139 календарних днів, проте господарський суд бере до уваги, що останнім днем для належного виконання взятого відповідачем зобов'язання є 26.12.2019, а отже вказана дата не може бути включеною до періоду для нарахування пені.
Крім цього, господарський суд звернув увагу, що кінцевою датою нарахування пені є 18.05.2020, тобто розрахунок пені здійснено до 19.05.2020 і по 18.05.2020.
Відтак, здійснивши розрахунок пені, господарський суд визнав правомірним розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача у сумі 1663,66грн.
Відповідно до частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України (статті 525, 526 Цивільного кодексу України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розрахунку трьох процентів річних.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 27.12.2019 до 19.05.2020 на загальну суму 234,99грн.;
Відповідач контррозрахунку не надав; вимоги заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та встановив, що останній містить помилку, яка полягає у такому. Згідно наданого позивачем розрахунку період нарахування трьох процентів річних визначено з 26.12.2019 по 18.05.2020, що складає 139 календарних днів, проте господарський суд бере до уваги, що останнім днем для належного виконання взятого відповідачем зобов'язання є 26.12.2019, а отже вказана дата не може бути включеною до періоду для нарахування трьох процентів річних.
Крім цього, господарський суд звернув увагу, що кінцевою датою нарахування трьох процентів річних є 18.05.2020, тобто розрахунок трьох процентів річних здійснено до 19.05.2020 і по 18.05.2020.
Відтак, здійснивши розрахунок трьох процентів річних, господарський суд визнав правомірним розмір трьох процентів річних, який підлягає стягненню з відповідача у сумі 231,16грн.
Щодо розрахунку інфляційних втрат.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2020 року по квітень 2020 року на загальну суму 293,74грн.
Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав; вимоги заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
Заперечення відповідача проти стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат відхиляються як необґрунтовані з огляду на підтвердження факту порушення строку виконання взятого зобов'язання та правомірність здійснених нарахувань з боку позивача.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2087,29грн., з урахуванням того, що 99,30% позовних вимог позивача судом задоволено.
Щодо розгляду заяви від 17.08.2020 за вих.№б/н про повернення надміру сплаченого судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.
Господарський суд констатує факт зменшення позивачем позовних вимог, відтак наявні підстави для повернення судового збору.
Господарський суд встановив, що ціна позову становить 4439,64грн., з урахуванням заяви від 10.07.2020 за вих.№б/н про уточнення позовних вимог
Правильним розміром судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір", є 2102,00грн.
Фактично сплачено судовий збір у розмірі 7193,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №7583 від 15.05.2020.
Відтак, поверненню підлягає судовий збір у розмірі 5091,00грн., а заява позивача від 17.08.2020 за вих.№б/н про повернення надміру сплаченого судового збору підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 220, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ.
Позовні вимоги ДЕРЖАВНОГО ВОЄНІЗОВАНОГО ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНОГО (АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ) ЗАГОНУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ (50002, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛ.КОБИЛЯНСЬКОГО, будинок 223А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33873405) до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14309787) про стягнення 4439,64грн., з яких 2219,82грн. основної заборгованості; 1691,09грн. пені; 234,99грн. трьох процентів річних; 293,74грн. інфляційних втрат (договір №138/04 від 14.08.2019 про надання платних послуг), з урахуванням заяви від 10.07.2020 за вих.№б/н про уточнення позовних вимог задовольнити частково.
Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14309787) на користь ДЕРЖАВНОГО ВОЄНІЗОВАНОГО ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНОГО (АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ) ЗАГОНУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ (50002, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛ.КОБИЛЯНСЬКОГО, будинок 223А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33873405) 2219,82грн. (дві тисячі двісті дев'ятнадцять грн. 82 коп.) основної заборгованості; 1663,66грн. (одна тисяча шістсот шістдесят три грн. 66 коп.) пені; 231,16грн. (двісті тридцять одна грн. 16 коп.) трьох процентів річних; 293,74грн. (двісті дев'яносто три грн. 74 коп.) інфляційних втрат; 2087,29грн. (дві тисячі вісімдесят сім грн. 29 коп.) судового збору.
В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14309787) на користь ДЕРЖАВНОГО ВОЄНІЗОВАНОГО ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНОГО (АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ) ЗАГОНУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ (50002, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛ.КОБИЛЯНСЬКОГО, будинок 223А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33873405) 27,43грн. пені; 3,83грн. трьох процентів річних відмовити.
Повернути ДЕРЖАВНОМУ ВОЄНІЗОВАНОМУ ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНОМУ (АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИЙ) ЗАГОНУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ (50002, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛ.КОБИЛЯНСЬКОГО, будинок 223А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33873405) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5091,00грн. (п'ять тисяч дев'яносто одна грн. 00 коп.), який сплачено, згідно платіжного доручення №7583 від 15.05.2020 на суму 7193,00грн., про що постановити ухвалу.
Видати наказ та постановити ухвалу про повернення судового збору.
Наказ видати та постановити ухвалу про повернення судового збору після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата підписання та складення повного судового рішення - 31.08.2020.
Суддя І.В. Петренко