26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 592/9111/18
провадження № 51-3300ск20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2019 року та Сумського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року, які постановлені в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014200000000002.
Суть питання
Ковпаківський районний суд м. Суми ухвалою від 05 грудня 2019 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за відсутності в їх діях складу вказаного злочину, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18 вересня 2019 року № 1080 (далі - Закон № 1080), яким скасована кримінальна відповідальність за вчинене ними діяння.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого суду сторона захисту оскаржила його до апеляційного суду.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 14 квітня 2020 року залишив ухвалу місцевого суду стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на допущені, на її думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і закрити кримінальне провадження стосовно її підзахисних на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Як видно з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, органом досудового розслідування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, а саме - умисному, за попередньою змовою групою осіб, ухиленні від сплати екологічного податку у сумі 598 тис. 207 грн 06 коп., який в 1109 разів перевищує установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 212 КК України кримінальна відповідальність передбачена за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь - якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, зокрема, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
Згідно примітки до ст. 212 КК України, в редакції чинній на час складення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 1080, яким у примітці до ст. 212 КК України слово «тисячу» замінено словами «три тисячі».
Таким чином, з 25 вересня 2019 року відбулася декриміналізація вчинених діянь, які кваліфікувались за частинами 1, 2 ст. 212 КК України, з ознакою об'єктивної сторони - «ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах» у сумі, що становить тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон яким скасована кримінальна відповідальність.
Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.
При цьому Верховний Суд звертає увагу захисника на тому, що внесені законодавцем вищевказані зміни до закону про кримінальну відповідальність, призвели до декриміналізації вчинених діянь, які кваліфікувались за частинами 1, 2 ст. 212 КК України, а тому дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 перестали бути кримінальним злочином, що в свою чергу виключає необхідність у встановленні їх вини. Оскільки навіть за умови встановлення такої, підстав для застосування до них кримінально-правових наслідків не буде.
Крім того, в даному випадку, Верховний Суд позбавлений можливості закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, як того просить захисник у своїй касаційній скарзі, оскільки судами попередніх інстанцій не було встановлено фактичних обставин цієї справи.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, захисник ОСОБА_4 у касаційній скарзі не навела.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2019 року та Сумського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3