Ухвала
28 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 761/41033/18
провадження № 61-12378ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним наказ Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 16 жовтня 2018 року №157/2 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача стоматологічного відділення-лікаря у зв'язку із відмовою від переведення на іншу роботу.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача стоматологічного відділення-лікаря Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» з 16 жовтня 2018 року.
Стягнуто з Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 118 179 грн 44 коп. з утриманням податків і інших обов'язкових платежів.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
14 серпня 2020 року Державна установа «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 12-301гс18 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а тому позови про його стягнення оплачуються судовим збором.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у порядку та розмірі, які визначено Законом України «Про судовий збір».
За подання касаційної скарги справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми (підпункт 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Враховуючи заявлені позовні вимоги, судовий збір за подання касаційної скарги становить 2 363 грн 60 коп.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга Державної установи «територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 28 серпня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк