Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 2-5328/11
провадження № 61 - 46375св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
особа, дії якої оскаржуються, - державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Комлик Наталія Володимирівна,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Акціонерне товариство «СБЕРБАНК»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченко М. М., Рубан С. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ Комлик Н. В. та просив поновити пропущений ним з поважних причин строк на оскарження постанов державного виконавця, визнати дії державного виконавця, що полягають у винесенні 12 лютого 2015 року постанови про арешт всього майна боржника, а 16 квітня 2015 року постанови про оголошення розшуку належного йому транспортного засобу - неправомірними; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену державним виконавцем 12 лютого 2015 року про накладення арешту на все його майно; скасувати постанову про розшук майна боржника, винесену державним виконавцем 16 квітня 2015 року про оголошення розшуку всього майна заявника.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 17 червня 2015 року при зверненні до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції йому стало відомо, що в межах виконавчого провадження № 46478852 постановою державного виконавця від 12 лютого 2015 року накладено арешт на все його майно, а постановою від 16 квітня 2015 року оголошено розшук належного йому автотранспортного засобу, який перебуває в заставі в іншому банку. Зазначив, що до 17 червня 2015 року йому не було відомо про вищезгадані постанови Державного виконавця, оскільки за адресою, що зазначена у виконавчому листі, він не зареєстрований та не проживає. Вважає постанови державного виконавця від 12 лютого 2015 року та від 16 квітня 2015 року незаконними та необґрунтованими, оскільки державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, яке перебуває у заставі в іншому банку, у зв'язку з чим порушено черговість стягнення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалась неодноразово.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на неправомірні дії Державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Комлик Н. В. про скасування постанов.
Визнано дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Комлик Н. В. у виконавчому провадженні № 46478852 неправомірними, скасовано у виконавчому провадженні № 46478852 постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 лютого 2015 року, постанову про розшук майна боржника від 16 квітня 2015 року.
Суд першої інстанції виходив із того, що накладення арешту на предмети іпотеки та застави та оголошення розшуку в порядку примусового виконання проведено державним виконавцем за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем (заставодержателем), та у порушення передбаченого частиною 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року і частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки (застави). Оскаржувані постанови державного виконавця порушують права заявника вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, що суперечить вимогам статей 8, 19, 41, 56 Конституції України, статей 316, 317, 319, 321 ЦК України та Закону України «Про заставу».
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційний суд виходив із того, що арешт майна заявника та заборона його відчуження ніяким чином не порушує права ОСОБА_1 як власника, оскільки об'єкти права власності перебувають у його вільному володінні та користуванні. Арешт обмежує лише право розпорядження такими об'єктами власності. ОСОБА_1 не довів, що постанова про арешт його майна та оголошення його в розшук були прийняті не у відповідності до закону, не в межах повноважень державного виконавця та з порушенням його прав. Суд першої інстанції мав залучити до участі у справі заінтересовану особу Акціонерне товариство «СБЕРБАНК», оскільки арешт на майно боржника накладався в інтересах банку, а тому прийняте в справі рішення суттєво впливає на право банку отримати стягнення на підставі судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду України від 09 квітня 2014 року у справі № 6-13цс14. Суд дійшов помилкового висновку про те, що оскаржені постанови не порушують його прав, як боржника. Позиція суду апеляційної інстанції суперечить вимогам статей 8, 19, 41, 56, 124 - 126, 129 Конституції України, статей 316, 317, 319, 321 ЦК України та Закону України «Про заставу».
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
У травні 2019 року до Верховного Суду від Акціонерного товариства «СБЕРБАНК», який є стягувачем у виконавчому провадженні № 46478852, надійшов відзив, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 ,витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судами встановлено, що стягувач (Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії») заявою від 05 лютого 2015 року звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про пред'явлення виконавчого документа до виконання, в якій просив відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 20 січня 2012 року у цивільній справі № 2-5328/11 року та стягнути не сплачений борг в першу чергу за рахунок реалізації предмету іпотеки - нежитлових приміщень АДРЕСА_1 . Крім того, у вказаній заяві стягувач просив з метою забезпечення виконання виконавчого листа, відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження винести постановупро накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно боржника.
12 лютого 2015 року, головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Комлик Н. В. (далі - державний виконавець) на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46478852 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 20 січня 2012 року та запропоновано боржнику ОСОБА_1 самостійно виконати виконавчий лист в термін до 19 лютого 2015 року.
Згідно постанови державного виконавця від 12 лютого 2015 року, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на все майно, що належить ОСОБА_1 накладено арешт у межах суми звернення стягнення 2 429 681,83 грн та заборонено ОСОБА_1 здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить.
Крім того, 16 квітня 2015 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 46478852 винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_1 , згідно якої оголошено розшук всього майна, що належить боржнику ОСОБА_1 .
До того ж, на підставі постанови державного виконавця від 12 лютого 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, Шевченківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції передано ГУ ДАІ при ГУМВС України у Львівській області через УДВС ГУЮ у Львівській області орієнтування на затримання автотранспорту, а саме автомобіля марки MERCEDES-BENZ GL 320CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 39699251 від 25 червня 2015 року, виданого Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 лютого 2015 року, винесеної в межах виконавчого провадження № 46478852, Шевченківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції зареєстровано обтяження на все нерухоме майно належне ОСОБА_1 (а.с. 123).
Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 52161698, виданої 27 січня 2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г. І., станом на день винесення оскаржуваних постанов, ОСОБА_1 на праві власності належало ряд об'єктів нерухомого майна, які перебувають в іпотеці в різних кредитних та банківських установах, в тому числі, в ЗАТ «Банк НРБ» - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» в іпотеці перебувають нежитлові приміщення АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади № 47304612, виданого 26 червня 2015 року Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 25 лютого 2015 року за № 15177111 на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 12 лютого 2015 року, винесеної в межах виконавчого провадження № 46478852, зареєстровано обтяження із забороною відчуження на все рухоме майно, належне ОСОБА_1 (а.с. 124-129).
Згідно повідомлення управління ДАІ № 3570 від 20 березня 2015 року, постанова про арешт майна боржника від 12 лютого 2015 року виконана та накладено обмеження на проведення реєстраційних дій.
22 липня 2008 року за № 7608697 на підставі Договору «Автопакет» № 110 від 16 травня 2008 року, зареєстровано обтяження, зокрема, застава рухомого майна на належний ОСОБА_1 автомобіль марки Mercedes-Benz GL-320 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , обтяжувачем є ВАТ КБ «Надра» Філія Львівське регіональне управління, та 01 червня 2015 року зареєстровано зміни відомостей про обтяження, згідно яких зареєстровано зміни строку виконання зобов'язання із 16 червня 2015 року на 16 лютого 2017 року на підставі Додаткової угоди до Договору «Автопакет» № 110/МБ -38 від 16 травня 2008 року (а.с. 124-129), що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади № 47304612, виданого 26 червня 2015 року Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Згідно з довідкою № 49/8/2-0768 від 25 серпня 2015 року, виданої Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра», належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль марки Mercedes-Benz GL-320 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває в заставі ПАТ «КБ «Надра» відповідно до Договору «Автопакет» № 110/МБ-38 від 16 травня 2008 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 (а. с. 131).
Права і обов'язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина восьма статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».
Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
При цьому за змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у цій редакції у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
В цій справі оскаржується постанова про арешт майна, в якій не було конкретизовано це майно, частина якого в подальшому була виявлена в заставі та іпотеці інших банків.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що арешт майна заявника та заборона його відчуження ніяким чином не порушує права ОСОБА_1 як власника, оскільки об'єкти права власності перебувають у його вільному володінні та користуванні. ОСОБА_1 не довів, що постанова про арешт його майна та оголошення його в розшук були прийняті не у відповідності до закону, не в межах повноважень державного виконавця та з порушенням його прав.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 415 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Журавель