Ухвала
28 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 344/5539/17
провадження № 61-12286ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого за час шлюбу, та вселення у квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого за час шлюбу, та вселення у квартиру.
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки «RENAULT KANGO», 1999 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 автомобіля марки «RENAULT KANGO», 1999 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та припинено право власності ОСОБА_1 на 1/3 частину у праві спільної сумісної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 виплативши ОСОБА_1 117 659 грн 34 коп. частини вартості його частки внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 983 грн 52 коп., що становить різницю між визначеною судом сумою та внесеною на депозит сумою в розмірі 117 659 грн 34 коп.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «RENAULT KANGO», 1999 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , припинивши за ОСОБА_2 право власності на цей автомобіль.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
15 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся доВерховного Суду з касаційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону, оскільки заявник узагальнено посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо застосування статті 365 ЦК України однак це не відповідає дійсності, оскільки наявний висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 28 вересня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк