Постанова
Іменем України
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 646/7891/17
провадження № 61-26093св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша Харківська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 січня 2018 року в складі судді Сороки О. П. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2018 року в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Кіся П. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , чоловік та батько позивачів. Після його смерті відкрилась спадщина на частину домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 прийняв спадщину на частку у домоволодінні, розташованому за вказаною адресою після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичним вступом у спадкові права, оскільки на момент смерті мешкав з нею.
Позивачі зазначали, що вказане домоволодіння належало ОСОБА_5 , оскільки 1/4 частка належала йому особисто, а 1/4 частка належала його матері, після смерті якої він фактично прийняв спадщину.
23 вересня 2016 року нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори позивачам видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину домоволодіння. Однак вказаним свідоцтвом не було охоплено 1/2 частину домоволодіння, яка належала ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті його сестер ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки після їх смерті ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину.
На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги 30 листопада 2017 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд визнати за ними в порядку спадкування право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 в порядку спадкування 1/4 частки, що належала ОСОБА_8 , та 1/4 частки, що належала ОСОБА_7 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачі не довели позовні вимоги та не підтвердили належними доказами.
Позивачі вказували, що померлі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є рідними сестрами ОСОБА_5 , в той же час доказів на підтвердження між ними родинних зв'язків матеріали справи не містять.
Крім того, суд звернув увагу на те, що позивачі не надали доказів на підтвердження відсутності спадкоємців після смерті ОСОБА_10 . При цьому, з копії свідоцтва про її смерть встановлено, що вона померла на території Російської Федерації.
Суд також виходив з того, що у справі відсутні докази про те, що ОСОБА_5 за життя прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У травні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просять скасуватирішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачі у справі є спадкоємцями ОСОБА_5 .
Спірне домоволодіння належало ОСОБА_5 , а саме: 1/4 частка належала йому особисто, 1/4 частка у домоволодінні належала померлому, оскільки була успадкована ним після смерті його матері - ОСОБА_6 та прийнята ним фактичним вступом у спадкові права. Крім того, ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , яким належало по 1/4 частці домоволодіння.
Вказали, що нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори 23 вересня 2016 року їм було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого вони отримали кожний по 1/3 частці у спадщині, що належала померлому ОСОБА_5 . Спадщина, на яку видані відповідні свідоцтва, складалась з 1/2 частки у праві спільної часткової власності на спірне домоволодіння. Однак вказаним свідоцтвом не було охоплено 1/2 частину домоволодіння, яка належала ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті його сестер ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Зазначили, що відповідно до статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Позивачі постійно проживали з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, що підтверджується відміткою в паспорті про реєстрацію та копією домової книги. Від спадщини вони не відмовлялися та прийняли її шляхом фактичного вступу у спадкові права. Крім того, фактичне володіння спадковим майном (прийняття спадщини), а саме усім домоволодінням визнала відповідач ОСОБА_4 , яка подала до суду відповідну заяву про визнання позову. Проте така заява, судами попередніх інстанцій в порушення вимог процесуального законодавства не була узята до уваги.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.
Суди встановили, що житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року належав на праві приватної власності: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , по 1/4 частці кожному, що підтверджується копією довідки КП «ХМБТІ» та свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданим виконавчим комітетом Червонозаводської ради депутатів трудящих Червонозаводське Райжилуправління 01 грудня 1961 року.
ОСОБА_5 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 .
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 15 травня 2012 року відділом РАЦС адміністрації Златоустовського міського округу Челябінської області.
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на момент смерті не проживали в спірному будинку за адресою: на АДРЕСА_1 .
Після їх смерті відкрилась спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 від шлюбу з ОСОБА_1 мав двох дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_5 Першою Харківською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 344/2016.
На підставі особистих заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори Христенко Н. Л. 23 вересня 2016 року були видані свідоцтва на спадщину за законом на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 наступним чином: 1/4 частка особисто спадкодавцю, а 1/4 частка належала його матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Першої Харківської державної нотаріальної контори з заявами про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за законом на іншу частину домоволодіння, яка залишилась після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , оскільки ОСОБА_5 прийняв спадщину після їх смерті фактичним вступом у спадкові права.
На вказані заяви Першою Харківською нотаріальною конторою позивачам надано відповіді, в яких роз'яснено про необхідність звернення до нотаріальних контор за місцем заведення спадкових справ, а саме до Третьої Харківської державної нотаріальної контори - після смерті ОСОБА_9 та до нотаріальної контори, ймовірно, розташованої у Російській Федерації за місцем реєстрації ОСОБА_10 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Встановивши, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на момент смерті не проживали за адресою: на АДРЕСА_1 , суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність доводів позивачів про те, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , фактично вступивши у володіння спадковим майном.
Спосіб прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном був передбачений пунктом 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР.
Статтями 1268, 1269 ЦК України, які належить застосовувати до спірних правовідносин, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно, встановлено два способи прийняття спадщини - шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час його смерті або шляхом подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини.
ОСОБА_5 не прийняв спадщину у визначеному законом порядку, оскільки не проживав разом із спадкодавцями на час їх смерті і не подавав заяви про прийняття спадщини нотаріусу.
Крім того, ОСОБА_10 померла у 2012 році, тобто через п'ять років після смерті самого ОСОБА_5 , що виключає його спадкування після смерті цього спадкодавця.
За таких обставин суди правильно відмовили в позові.
Подання відповідачем ОСОБА_4 під час розгляду справи судом першої інстанції заяви про визнання позову не має правового значення для вирішення позову, оскільки за наведених обставин, які свідчать про відсутність підстав для визнання за позивачами права на спірну частку домоволодіння в порядку спадкування, задоволення позову в зв'язку з поданням такої заяви є неможливим.
Крім того, відсутні підстави вважати, шо цій особі належить право у спадщині після смерті ОСОБА_5 , щодо якої виник спір.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржені судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Журавель