25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 766/5150/18
провадження № 61-8263 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2018 року в складі судді Майдан С. І. та на постанову Херсонського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в складі колегії суддів Бугрика В. В., Базіль Л. В., Склярської І. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ПАТ «Фідобанк» і просила припинити зобов'язання за кредитним договором від 20 травня 2008 року № 014/5150/2/15871 і додатковою угодою № 1 до вказаного кредитного договору, укладеними між нею та банком, і припинити зобов'язання за договором іпотеки від 20 травня 2008 року № 014/5150/2/15871/1 і договором про внесення змін № 1, укладеними між цими ж сторонами.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указувала, що 23 травня 2008 року між нею та ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», укладений кредитний договір № 014/5150/2/15871, згідно з яким банк надав позивачу кредит в сумі 45300 дол. США, на забезпечення виконання зобов'язань за яким укладений договір іпотеки належної позивачеві квартири.
27 жовтня 2015 року між сторонами укладена додаткова угода № 1, якою передбачалося, що в разі погашення частини заборгованості (Транш-1) інша частина (Транш-2) буде прощена банком.
ОСОБА_1 частково сплатила банку Транш-1, проте кредитор відмовився здійснити прощення Траншу-2 і повернути правовстановлюючі документи на іпотечне майно посилаючись на те, що банк перебуває в стані ліквідації, а тому зобов'язання з прощення боргу не можуть бути виконані.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що на час звернення з заявою до ПАТ «Фідобанк» та відповідним позовом до суду в ПАТ «Фідобанк» діяла тимчасова адміністрація, тому банк не мав права приймати будь-які рішення стосовно кредитних договорів, бо ці повноваження делеговані Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Із запровадженням процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» відповідач не міг виконати зобов'язання за додатковою угодою до кредитного договору в частині прощення Траншу-2, оскільки відповідно до пункту 8 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» таке прощення заборонено законом.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Херсонського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 14 березня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Указує, відповідно до положень ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, а оскільки банк своє зобов'язання за додатковою угодою № 1 не виконав, то наявні підстави для визнання відповідних договорів припиненими.
Відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив банку на дану касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 23 травня 2008 року між ОСОБА_1 і ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», укладений кредитний договір № 014/5150/2/15871, згідно з яким банк надав позичальнику 45 300 дол. США кредиту зі строком користування до 11 травня 2018 року, зі сплатою 12,5 відсотків річних.
У забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 23 травня 2008 року між ОСОБА_1 і банком укладений договір іпотеки № 014/5150/2/15871/1, відповідно до умов якого позивач передала в іпотеку відповідачу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
27 жовтня 2015 року між цими ж сторонами укладена додаткова угода № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 014/5150/2/15871 від 23 травня 2008 року, якою передбачено, що ОСОБА_1 у строк до 22 травня 2028 року повинна здійснити погашення заборгованості в розмірі, вказаному в пункті 2.2 Додаткового договору (Транш-1), а саме сплатити кредит у сумі 521 246,1 грн.
За умовами пунтку 4.7.8. додатку № 1 до додаткової угоди № 1 у разі повної сплати позивачем заборгованості за Траншем-1 банком буде прощена заборгованість позивача за Траншем-2 у сумі 361 377,7 грн.
Згідно з квитанцією від 05 травня 2017 року № 131010002 ОСОБА_1 сплатила банку 491 161 грн у рахунок Траншу-1, про що повідомила банк.
25 травня 2017 року представник ОСОБА_1 направила на адресу банку заяву про видачу довідки про відсутність заборгованості та повернення оригіналів правовстановлювальних документів на квартиру АДРЕСА_1 , проте банк повідомив позивача, що з 19 липня 2016 року ПАТ «Фідобанк» перебуває в стадії ліквідації, а тому не може виконати свої зобов'язання за додатковою угодою № 1 до кредитного договору в частині прощення Траншу-2, оскільки згідно з пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» таке прощення заборонене законом.
Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року № 1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк» із 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк» Коваленку О. В. на строк із 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне
застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку: забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відтак Закон після введення у відповідача Тимчасової адміністрації регулює правовідносини, що виникають між відповідачем та його клієнтами.
Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. З дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. (частина перша статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 37 цього Закону уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. З дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку ( загальних зборів, спостережної ради і правління ( ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).
Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалась тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін (частини перша, восьма статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 645/2739/17 (провадження № 61-37887св18)та від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/10157/18-ц (провадження № 61-43076св18).
Ураховуючи викладене та встановивши, що на підставі рішення Правління НБУ розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк» з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року й до початку ліквідації ОСОБА_1 . Транш-1 не сплатила, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук