Справа 753/7399/16 Головуючий у І-й інстанції -Лужецька О.Р.
апеляційне провадження № 22-ц/824/8874/2020 Доповідач Заришняк Г.М.
26 серпня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Мараєвої Н.Є., Семенюк Т.А.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод», третя особа: Дарницький районний центр зайнятості, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року задоволено частково клопотання арбітражного керуючого та ліквідатора «ДП «Виробниче обєднання «Київський радіозавод» Приходька Д.В. про закриття провадження у справі та передачу справи за підсудністю.
Справу №753/7399/16 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ДП «ВО «Київський радіозавод», третя особа: Дарницький районний центр зайнятості, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди передано на розгляд за підсудністю до Господарського суду м. Києва, на розгляді якого перебуває справа №15/81 про банкрутство ДП «ВО «Київський радіозавод».
В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просять ухвалу суду скасувати у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи..
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 липня 2020 року дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до ч.1 ст. 369 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленої ухвали суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод», третя особа: Дарницький районний центр зайнятості, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
З матеріалів справи слідує, що 06.03.2020 р. від арбітражного керуючого та ліквідатора ДП «ВО «Київський радіозавод» Приходька Д.В. до суду першої інстанції надійшло клопотання, в якому останній просив закрити провадження у даній справі та передати матеріали цієї справи на розгляд до Господарського суду м. Києва, в провадженні якого перебуває справа №15/81 про банкрутство ДП «ВО «Київський радіозавод». Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 лютого 2019 року призначено ліквідатором ДП «ВО «Київський радіозавод» арбітражного керуючого Приходька Д.В.
Задовольняючи частково вказане клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки стосовно ДП «ВО «Київський радіозавод» порушено справу про банкрутство, в зв'язку з чим дана справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюються виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з даним позовом) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
У пункті 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) зазначено, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Аналогічне положення містилося й у пункті 4 статті 10 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-ХІІ, у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду).
У зв'язку з набранням чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих положень) Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Закон № 2343-ХІІ викладено в новій редакції.
Згідно з пунктом 7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-ХІІ статтю 12 ГПК України доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах із майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-ХІІ доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення предметної юрисдикції справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, в тому числі і за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, суди повинні були враховувати положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-ХІІ, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та встановлювати дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.
Юрисдикційність справ у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, було визначено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-370цс18, і зроблено висновок, що якщо справи про банкрутство боржника порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, це не впливає на визначення юрисдикції цих спорів і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Як видно зі справи, провадження у справі про банкрутство відповідача порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 березня 2010 року, фізичні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ДП «ВО «Київський радіозавод» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Агафонова О. Ю. про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди в квітні 2016 р.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року, яка залишена без зміни ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2017 року, було відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі пункту першого частини другої статті 122 ЦПК України, в редакції, чинній на час подання позову.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. було скасовано ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2017 року, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові прийшла до висновку, що даний спір між сторонами є трудовим й відноситься до цивільної юрисдикції, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, є помилковим.На час звільнення позивачів ДП «ВО «Київський радіозавод» перебувало у стані ліквідації, позовні вимоги стосуються порушення їх трудових прав, предметна юрисдикція таких спорів визначена статтею 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень, якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу, визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Частинами 2 та 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема, спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (ч.3 ст. 7).
Разом з тим, в Кодексі України з процедур банкрутства не передбачено необхідності передачі справ за позовами фізичних осіб з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство до відкриття провадження у цивільній справі.
Окрім того, постановляючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції не було перевірено чи є всі позивачі посадовими особами.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 займала посаду юриста, ОСОБА_3 - комплектувальниці, ОСОБА_2 - завідуючою складом, Ляшенко Н.В. - провідного бухгалтера, ОСОБА_5 - в.о директора ДП ВО «Київський радіозавод» (головний інженер).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки такий спір відноситься до цивільної юрисдикції, про що викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у даній справі, і підстав для незастосування таких висновків не вбачається.
Обґрунтування судом першої інстанції своїх висновків щодо необхідності направлення справи на розгляд до господарського суду на підставі ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства є помилковим, оскільки дана норма права регулює відносини в справах, в яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Вказаним Кодексом не передбачена передача справ до суду господарської юрисдикції за підсудністю, провадження по яких відкрито після відкриття процедури про банкрутство.
Посилання суду першої інстанції на правовий висновок Великої палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року (справа №607/6254/15-ц) не є підставою для направлення даної справи за підсудністю до господарського суду, оскільки постанова від 15 січня 2020 року була ухвалена по справі, провадження в якій було відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство й переглядались ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, постановлені до прийняття Кодексу України з процедур банкрутства.
За правилом ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про незаконність постановленої судом ухвали є обґрунтованими, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: