Іменем України
14 серпня 2020 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,
за участю апелянта - ОСОБА_1 ,
переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в сел. Личани Ківерцівського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340,00 грн.
Також на підставі ст. 40-1 КпАП України з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у порушенні учасником дорожнього руху (водієм) правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Як визнав установленим за змістом постанови суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
09.06.2020 року о 18:18 годині по вул. Маршала Тимошенка, 33/35 (прибудинкова територія) в м. Києві водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Опель", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , порушивши вимоги п. 2.3 "б", п. 12.1 ПДР України, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Сузукі", знак державної реєстрації НОМЕР_2 , водій якого ОСОБА_2 здійснювала рух заднім ходом, що спричинило пошкодження цих транспортних засобів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який вважаючи винесене суддею місцевого суду рішення про визнання його винуватим у цій ДТП незаконним і необгрунтованим, просить: постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року щодо нього - скасувати та провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу за викладених у ній обставин; вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши та оцінивши доводи скарги, викладені апелянтом, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.
Зазначені вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належним чином не виконані, виходячи з наступного.
Висновок судді місцевого суду про винуватість водія ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставина справи, оскільки наявні в ній докази об'єктивно не свідчать про порушення ним п. 2.3 "б", п. 12.1 ПДР України, а тому й не підтверджують наявність в його діях причинно-наслідкового зв'язку з настанням даної ДТП і наслідків, що в результаті такої настали.
При цьому в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки "Сузукі", знак державної реєстрації НОМЕР_2 , ОСОБА_2 об'єктивно вбачаються невідповідності вимогам п. п. 2.3 "б", 10.9 ПДР України, які перебували в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної ДТП та її наслідками, внаслідок чого й сталося зіткнення з автомобілем марки "Опель", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що спричинило пошкодження цих транспортних засобів.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 245, 251, 252, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого судового рішення.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати та провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н