26 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/1617/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання- Купрейчук С.П.
за участю: Скаржник (Представник АТ "НАК "Нафтогаз України") - Литвин Л.В. ( дов. № 14-166від 26.04.2019);
Скаржник (Представник АТ “Укртрансгаз”) - Дудченко В.В. ( дов. №1-2263 від 23.01.2020)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 20.05.2020 (Суддя - Паламарчук В.В.)
та на рішення Господарського суду Полтавської області
від 25.02.2020 (Головуючий суддя - Чернота Л.Ф.; судді - Зубченко І.В., Радіонова О.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно та про стягнення грошових коштів у сумі 21 862 958,72 грн., -
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі № 917/1617/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
11.06.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось через Східний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі № 917/1617/19, у якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження вищевказаних судових рішень, скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі № 917/1617/19 в частині відмови у стягненні 21 862 958, 72 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 21 862 958, 72 грн.
На підставі п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, супровідним листом № 08-17/316к від 30.06.2020 Господарський суд Полтавської області направив вказану касаційну скаргу разом з матеріалами справи № 917/1617/19 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи
№ 917/1617/19 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.07.2020.
Щодо підстав подання касаційної скарги, скаржником зазначено, що судами при ухваленні оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №826/16697/17, стосовно умов, необхідних для встановлення факту постачання природного газу. Також скаржник зазначив, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (питання встановлення фактичних обставин при несанкціонованому споживанні природного газу, питання власника фактично отриманого з газотранспортної системи газу має виключне значення для учасників ринку природного газу оскільки значним чином вплине на правовідносини у даній сфері господарювання). Крім того, справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (у даній справі розглядається питання правомірності визнання факту постачання товару виключно виходячи з наявності укладеного договору). Скаржником зазначено, що дана касаційна скарга подається у відповідності до п. 3 ч. 2, пп. а, в п.2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі №917/1617/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у даній справі.
Призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 26 серпня 2020 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.
Окрім того, 16.06.2020 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось через Східний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі № 917/1617/19.
На підставі п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, супровідним листом № 08-17/316к від 30.06.2020 Господарський суд Полтавської області направив вказану касаційну скаргу разом з матеріалами справи №917/1617/19 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи
№ 917/1617/19 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 06.07.2020.
Щодо підстав подання касаційної скарги, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" посилається на п.3 ч.2 ст. 287, п.п. а, б, в п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України та зазначає, що судами застосовані норми матеріального права, що не підлягали застосуванню до правовідносин сторін і не застосовані норми права, що підлягали застосуванню, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Тобто скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення у справі № 917/1617/19, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняті при неправильному застосуванні норм матеріального права, з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1617/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у даній справі.
Об'єднано касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у справі № 917/1617/19 в одне касаційне провадження.
Призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на 26 серпня 2020 року о 12:00 год у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.
Згідно з витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.08.2020, у зв'язку з перебуванням суддів Огородніка К.М. та Ткаченко Н.Г. у відпустці, справу
№ 917/1617/19 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жукова С.В. - головуючого, суддів - Катеринчукт Л.Й. та Пєсков В.Г.
Представники скаржників в судовому засіданні 26.08.2020 підтримали касаційні скарги з підстав викладених в них.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційних скарг на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство “Укртрансгаз”, м. Київ (позивач) 12.09.2019 року звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою №1001ВИХ-19-4105 від 06.09.2019 року до Комунального підприємства “Теплоенерго”, м. Кременчук, Полтавська область (відповідач), в якій просив суд:
- зобов'язати Комунальне підприємство “Теплоенерго” повернути Акціонерному товариству “Укртрансгаз” в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 3 271,654 тис. куб метрів;
- стягнути з Комунального підприємства “Теплоенерго” на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз” 21 862 958,72 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 3 271,654 тис. куб метрів;
- стягнути з Комунального підприємства “Теплоенерго” на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз” 655 888,76 грн. судового збору.
В обґрунтування позову позивач посилається на набуття відповідачем у в лютому, червні, жовтні, листопаді 2017 року без будь-якої правової підстави природного газу, який належав позивачу.
Правовою підставою позову АТ "Укртрансгаз" визначає положення статті 1213 Цивільного кодексу України, відповідно до яких набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі № 917/1617/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди послались на те, що враховуючи наявність у спірному періоді укладених між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (споживач) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) договорів про постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов'язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 1064-р "Деякі питання опалювального сезону 2015/2016, споживання відповідачем у спірний період природного газу в обсязі 3271,654 тис. куб. м. не можна вважати несанкціонованим відбором.
Встановивши зазначені обставини, суди дійшли висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
За змістом положень ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржники посилаються на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначають, що вказані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 202, 316, 319, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та порушенням норм процесуального права - ст.ст. 76 - 79 ГПК України.
Також необхідність здійснення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі скаржники обґрунтовують тим, що вказана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом розгляду справи є безпідставне набуття природного газу з ГТС позивача, який зобов'язаний здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам на всій території України та до країн Європейського Союзу. Крім того, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" вказує, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки стосується правовідносин щодо несанкціонованого споживання природного газу з ГТС позивача, який відповідно до ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", як товариство, що обслуговувало магістральні газопроводи, має важливе народногосподарське та оборонне значення.
Оскаржуваними судовими рішеннями у даній справі встановлено наявність укладених договорів на постачання природного газу.
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
В постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", 2) Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", 3) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка", 4) Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", 5) Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 28159,647 тис. куб. метрів; стягнення 344 996 225,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 28159,647 тис. куб. метрів; стягнення 344 996 225,64 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача, вже було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли у справі № 917/1568/19.
Верховним Судом зазначено, що відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов'язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.
Крім того, враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, вказівка у розпорядженні на обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 та від 05.03.2019 у справі №923/351/18).
Розглянувши наведені скаржниками доводи в обґрунтування наявності правових підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, Суд вважає їх необґрунтованими. По суті всі доводи скаржників зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та в цілому до заперечення результату розгляду справи. Твердження скаржників, що рішення суду за наслідками розгляду цих скарг матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки у поданих касаційних скаргах відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Щодо доводів скаржників, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, то Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбаченим процесом. Подані касаційні скарги фактично зводяться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
Посилання на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, колегією суддів також не приймаються, з огляду на наступні обставини.
У вказаній постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) НАК "Нафтогаз України" визначеного обов'язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов'язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень ст. 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами ст. 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків."
Оцінюючи доводи касаційних скарг, колегія суддів враховує, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено що подібність правовідносин (про яку йдеться в ст. 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Зважаючи на наведене, посилання на викладені в постанові у справі №826/16697/17 висновки не можуть розглядатися як підстави касаційного оскарження ухвалених у даній справі судових рішень, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 917/1617/19, вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини.
Аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного суду в постанові від 02.07.2020 у справі № 908/955/18, і колегія суддів не вбачає у даному випадку підстав для відступу від такого висновку.
Отже, скаржниками у касаційних скаргах не підтверджено необхідності врахування господарськими судами у даній справі висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, оскільки не доведено подібності відповідних правовідносин.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
Суди попередніх інстанцій прийняли у даній справі судові рішення відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах, підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, а тому Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами на підставі п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України.
Аналогічного висновку щодо закриття касаційного провадження у справі дійшов Верховний Суд в ухвалі від 18.08.2020 у справі №917/1568/19.
Керуючись 234, п. 4 ч. 1 ст. 296 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2020.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді Л.Й. Катеринчук
В. Г. Пєсков