ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
18 серпня 2020 року м.Херсон Справа № 923/483/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Кудак М.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, справу
за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк»), 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1 Д, адреса для листування: 49027, м.Дніпро, а/с 1800, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 14360570
до Відповідача: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ НОМЕР_1
про стягнення заборгованості за договором № б/н від 28.02.2019р. в розмірі 115590,67 грн., з яких 78504,76 грн. - заборгованість за кредитом, 22892,57 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2747,64 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 11445,70 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором
учасники справи не прибули
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області 25.05.2020 з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ходюкова Сергія Леонідовича (відповідач), у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.02.2019 року, в розмірі 115590,67 грн. (78504,76 грн. - заборгованість за кредитом, 22892,57 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2747,64 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 11445,70 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором). Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позивач згідно поданого 25.05.2020 клопотання просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На виконання приписів ч.6 ст. 176 ГПК України, судом направлено запит до Олешківської міської ради для отримання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
15 червня 2020 року до суду від виконавчого комітету Олешківської міської ради надійшов лист на запит, в якому надається наступна відповідь: "На Ваш №923/483/20/4001/18 від 28.05.2020 року повідомляємо, що гр.. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований з 19 червня 2002 року по теперішній час.».
Даний лист суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.06.2020 відкрито провадження у справі № 923/483/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи у судове засідання.
Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів. Роз'яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено Позивачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п'яти днів з дня отримання відзиву (якщо такий буде поданий), для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відповіді на відзив, заяв з процесуальних питань (за наявності).
Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання ухвали про відкриття провадження у справі -02.07.2020 (за адресою м.Дніпро, а/с 1800) та 06.07.2020 (за адресою м.Київ, вул..Грушевського, буд.1 Д).
Ухвала про відкриття провадження у справі від 24.06.2020, надіслана на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві.
Проте, 04.08.2020 року до суду повернулась копія ухвали про відкриття провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача з відміткою пошти про повернення поштового відправлення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 910/15442/17 від 16.05.2018, 910/23064/17 від 10.09.2018, 906/587/17 від 24.07.2018.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частин 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.06.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також, судом враховано висновок Європейський суд з прав людини про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: « 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.
Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подавали заяви про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Станом на день розгляду справи по суті, відповідачем відзиву на позовну заяву не надано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, не надання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Суд дійшов висновку, що враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, у відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України,
Дослідивши матеріали справи, суд
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ходюкова Сергія Леонідовича заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.02.2019 року, в розмірі 115590,67 грн. (78504,76 грн. - заборгованість за кредитом, 22892,57 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2747,64 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 11445,70 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором). Вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 28.02.2019 відповідачем через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису було підписано заяву про надання Кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок «Підприємницький», шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунок НОМЕР_2 на умовах, що розміщені на офіційному сайті позивача у мережі Інтернет, та які вказані в заяві. Вказана заявка становить кредитний договір між Банком та Клієнтом, примірник якого відповідач отримав шляхом самостійного роздрукування.
Підписанням цієї Заявки відповідач висловив свою пряму і безумовну згоду на встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький". Розмір Ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку.
За умовами заявки:
- мета кредиту: поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта;
- вид кредиту: овердрафтовий кредит; мінімальний розмір ліміту: 10000 грн.; максимальний розмір ліміту: 100000 грн.;
- розмір відсоткової ставки: 30 %;
- розмір щомісячної комісії (в т. ч. пільговий період): 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня, в будь-який з днів за попередній місяць;
- пільговий період: 55 днів;
- термін користування кредитом: 12 місяців.
Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання відповідачем Заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у Приват24 для бізнесу.
29.08.2019 року Відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до 3.2.6.1.4. Клієнт приєднується до Договору шляхом підписання Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" в Приват24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП), що разом з цими Умовам та Правилами становлять Кредитний договір.
Приєднання до цього Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту.
Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до п. 3.2.6.1.5. Ліміт встановлюється Банком на кожний операційний день. Розмір Ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України.
Відповідно до п. 3.2.6.1.7. Сторони узгодили, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Приєднавшись до цих Умов. Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта в порядку, передбаченому п.3.2.6.1.6. цього Договору.
Свої зобов'язання за договором Позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 100000,00 грн. (а.с.15-16, 24 - довідка про розміри встановлених кредитних лімітів).
Зі змісту виписок по рахунку та розрахунку заборгованості, які наявні в матеріалах справи випливає, що відповідач користувався кредитом, однак порушив свої зобов'язання в частині оплати по погашенню кредиту.
Враховуючи, що фактично отримані та використані кошти позичальником в добровільному порядку не повернуті кредитодавцю, що свідчить про порушення його прав, останній вправі вимагати виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
За наведених обставин позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в сумі 78504 грн. 76 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Що стосується нарахованих відповідачу процентів за користування кредитом, комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасне невиконання зобов'язання за договором, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме поданий позивачем примірник Умов та Правил надання банківських послуг зрозумілий відповідачу, а відповідач ознайомився і погодився з ними, підписуючи заявку на отримання послуг, в якій зазначається про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначає про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заявці домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне невиконання зобов'язання за договором, надані банком витяг з Умов та Правила банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такої ж позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У заявці на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" від 28.02.2019 чітко зазначено розмір відсоткової ставки, а саме: 30 % та розмір щомісячної комісії (в т. ч. пільговий період): 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня, в будь-який з днів за попередній місяць. При цьому, застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення умов договору сторонами не погоджувалося.
Суд перевіривши розрахунок щомісячної комісії та розрахунок процентів за користування кредитом визнає їх обґрунтованими та арифметично вірними. Отже, заявлені до стягнення 2747,64 грн. комісії за користування кредитом та процентів за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача.
При дослідженні розрахунку процентів за користування кредитом, перевіривши розрахунок щомісячної комісії визнає їх обґрунтованими та арифметично вірними. Отже, заявлені до стягнення 2747,64 грн. комісії за користування кредитом та 22892,57 грн. заборгованість за відсотками, підлягають стягненню з відповідача.
Що стосується нарахування пені, то відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1-2 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В даному випадку умовами договору сторони не передбачили такий вид відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання, як нарахування пені. Позовна заява також не містить вказівки на конкретний пункт договору, на підставі якого позивачем здійснено таке нарахування.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені. Отже, в частині заявленої вимоги про стягнення пені в сумі 11445,70 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
В контексті наведеного, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При поданні позову позивачем оплачено судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову судовий збір у розмірі 1893,86 грн. суд покладає на відповідача, 208 грн. 14 коп. - залишає за позивачем.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 118, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Договором № Б/Н від 28.02.2019 року в сумі 104144,97 грн., з яких: 78504 грн. 76 коп. (сімдесят вісім тисяч п'ятсот чотири грн. 76 коп.) - заборгованість за кредитом, 22892,57 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот дев'яносто дві грн.. 57 коп.) - заборгованість по процентах за користування кредитом, 2747 грн. 64 коп. (дві тисячі сімсот сорок сім грн.. 64 коп.) - заборгованість по комісії за користування кредитом та 1893,86 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто три грн.. 86 коп.) - судовий збір.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В частині вимог про стягнення пені в сумі 11445 грн. 70 коп. (одинадцять тисяч чотириста сорок п'ять грн 70 коп.) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 28.08.2020.
Суддя Т.Г. Пінтеліна