"26" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/262/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,
при секретарі судового засідання Тіщенко Д.І.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Селіванов С.А. (довіреність №б/н від 25.09.2019 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/262/20
за позовом приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, код ЄДРПОУ 01125821)
до відповідача - приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1, код ЄДРПОУ 35855645)
про визнання недійсним договору
03.02.2020р. приватне акціонерне товариство "Українське дунайське пароплавство" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт", в якій просить суд визнати недійсним договір №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26.06.2019р., укладений між ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" та ПрАТ "Дунайсудноремонт", а також просить суд стягнути з відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання з виконання робіт по ремонту т/х "Механик Синилов" на території заводу виконавця протягом 30-ти днів від дати початку ремонтних робіт із встановленою вартістю ремонту - 2 544 500,00 грн.
Датою початку ремонту є дата приймання судна на ремонт - 15.08.2019 р., що підтверджується актом №001 від 15.08.2019 р., у зв'язку з чим ремонтні роботи мали бути проведені до 13.09.2019 р. Разом з тим, з метою уникнення відповідальності згідно п. 2.3.2 договору за порушення кінцевого терміну виконання робіт та задля несплати в подальшому замовнику штрафних санкцій, між сторонами 12.11.2019 р. було укладено додаткову угоду до договору №394 ТС, якою збільшено строк виконання ремонтних робіт до 90 днів та вартість робіт до 2 742 000,53 грн.
Позивач зазначає, що станом на день підписання додаткової угоди термін виконання робіт вже сплинув, судно було передано відповідачем з ремонту 12.11.2019 р. згідно акту прийомки судна №002.
Як вказує позивач, підписання додаткової угоди не мало на меті настання правових наслідків, що обумовлені такою угодою, чим порушено вимоги ч. 5 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання її недійсною на підставі ст. 215 ЦК України.
Окрім цього, заявляючи вимогу про визнання додаткової угоди недійсною, позивач зазначив, що вона є невід'ємною частиною договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26.06.2019 р., а тому підлягає визнанню недійсною одночасно з основним договором.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2020р. позовну заяву приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" (вх.№279/20 від 03.02.2020р.) залишено без руху, встановлено позивачу семиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви. При цьому, суд зазначив, що позовна заява не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо підстав визнання недійсним договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26.06.2019 р., а містить лише виклад обставин, з якими позивач пов'язує підстави для визнання недійсною додаткової угоди до зазначеного договору, позовні вимоги про визнання недійсною якої не заявлено.
24.02.2020р. до Господарського суду Одеської області від ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 4745/20), згідно якої позивач зазначив, що договір №394ТС від 26.06.2019 р. на виконання ремонтних робіт зі сторони ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" підписав в.о. головного інженера товариства Гармаш Олександр, який діяв на підставі наказу товариства від 29.05.2019 р. за №223, довіреності №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 р. та статуту, при цьому, позивач вказує, що Гармаш О. не мав необхідного обсягу повноважень на підписання договору, оскільки згідно п.2.11 договору, вартість ремонту становить 2 544 500 грн., при цьому, правління товариства не надавало своєї згоди на підписання договору, в довіреності не вказано про право на вчинення правочинів від імені товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності, що є підставою для визнання договору недійсним.
Разом із заявою про усунення недоліків позивачем надано позовну заяву в новій редакції з усуненим недоліками відповідно до вимог ухвали суду від 10.02.2020 р. згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, такі недоліки усунув.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/262/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "26" березня 2020 р. о 15:15.
19.03.2020р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання (вх.№7090/20) про відкладення судового засідання, відповідно до якого останній просив суд, у зв'язку з введенням карантину на території України, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену корона вірусом COVID-19", відкласти розгляд справи на іншу дату.
24.03.2020 р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7643/20),відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що договір №394ТС було укладено за результатами тендерних торгів, всі документи розміщено на сайті "Прозорро". 15.08.2019 р. між сторонами було підписано акт №001 приймання в ремонт т/х "Механик Синилов" та з цього часу розпочався ремонт теплоходу. У зв'язку із збільшенням обсягу робіт виникла необхідність в укладенні додаткової угоди, якою було збільшено, як строк виконання робіт, так і їх вартість, тобто додаткова угода була укладена з метою настання реальних наслідків, у зв'язку з чим відповідач вважає посилання позивача в цій частині необґрунтованими.
Окрім цього, укладення договору було погоджено з уповноваженими представниками позивача: в.о. заступника голови правління ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" - Москаленко О., в.о. заступника голови правління - Громченко В., головним бухгалтером - Тостоган В., заступником начальника юридичної служби - Рябуха Л., в.о. начальника СЕБЗК - Созанським В., провідним економістом відділу казначейства - Храновською Н., в.о. начальника технічної служби - Сеніловим І., що підтверджується аркушем погодження договору, розміщеному в мережі інтернет на сайті "Прозорро".
Крім того, відповідач вказує, що договір був погоджений подальшим схваленням заступником голови правління ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" Тарасенко О. шляхом підписання додаткової угоди, актів приймання судна з ремонту, акту виконаних робіт та виконавчої ремонтної відомості.
Окрім цього, дійсність укладеного договору в.о. голови правління ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" підтвердив в листі від 05.12.2019 р. №ЧМ/406, повідомляючи про те, що товариство не змогло своєчасно сплатити рахунки, пред'явлені відповідачем. Дійсність укладеного договору підтверджується тим, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором №394 ТС від 26.06.2019 р. позивачем було сплачено на рахунок відповідача в період з 11.09.2019 р. по 13.02.2020 р. плату за виконану роботу.
Враховуючи викладені обставини, відповідач вказує, що договір та додаткова угода є дійсними, а пред'явлення позивачем позову направлено виключно на затягування процесу про стягнення на користь відповідача заборгованості за оспорюваним договором.
25.03.2020р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання (вх.№7774/20) про відкладення судового засідання, відповідно до якого останній просив суд, у зв'язку з введенням карантину на території України, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену корона вірусом COVID-19", відкласти розгляд справи на іншу дату.
Враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України введено карантин та з урахуванням дотримання принципу розумності строків розгляду справи та враховуючи клопотання сторін про відкладення розгляду справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2020 р. відкладено підготовче засідання у справі №916/262/20 на 27.04.2020 р. - за межі встановленого строку карантину.
06.04.2020 р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив (8562/20), в якій позивач додатково зазначає, що не зважаючи на те, що договір виконано в повному обсязі, не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка не мала належних повноважень. При цьому, укладення додаткової угоди не мало на меті настання правових наслідків, обумовлених нею, а лише здійснено з метою уникнення відповідачем відповідальності за несвоєчасне виконання ремонтних робіт.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22.04.2020 року №291 продовжено на всій території України карантин до 11.05.2020р.
24.04.2020р. на електронну адресу Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання (яке зареєстроване відділом документального забезпечення ГСОО від 04.05.2020р. вх.№ 11011/20), відповідно до якого останній просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з запровадження карантинних заходів для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19.
Судове засідання, призначене на 27.04.2020 р. не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному з 07.04.2020 р., про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2020 р. підготовче засідання у справі №916/262/20 призначено на 18.05.2020 р. о 16:15. - поза межі встановленого на той час карантину. При цьому, вирішуючи питання щодо наступного судового засідання, судом враховано, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" від 30.03.2020р., що набрав чинності 02.04.2020р., яким було внесені зміни, серед іншого, до ГПК України, шляхом доповнення ГПК України п. 4 Прикінцевих положень, яким було продовжено, зокрема, процесуальні строки на строк карантину.
12.05.2020р. до Господарського суду Одеської області від приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" надійшло клопотання (вх.№11805/20), відповідно до якого останній просив суд відкласти розгляд справи №916/262/20 на іншу дату після закінчення карантину.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 р. відкладено підготовче засідання у справі №916/262/20 на 25.05.2020 р. о 14:15. (поза межі встановленого строку карантину). Вирішуючи питання щодо дати судового засідання, суд врахував клопотання позивача про відкладення розгляду справи та те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р., на всій території України з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено карантин.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2020 р. беручи до уваги необхідність надання відповідачу часу для підготовки заяви по суті спору, задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 12.06.2020 р.
В судовому засіданні 12.06.2020 р. представником позивача надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів, а саме: Статуту ПрАТ "Українське дунайське пароплавство", наказу №223 від 29.05.2019р., звіту на виконання фінансового плану ПрАТ "УДП", які були долученні судом до матеріалів справи, також протокольною ухвалою суду оголошено перерву в підготовчому засіданні до 01.07.2020 р. о 13:45, з огляду на задоволення клопотання відповідача про надання можливості ознайомитись із долученими позивачем документами.
01.07.2020р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання (вх.№ 17022/20), відповідно до якого останній просив суд залишити позовну заяву ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" по справі №916/262/20 без розгляду.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що згідно п. 9.4.11 статуту ПрАТ "Українське дунайське пароплавство", затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 24.10.2018 р. №491, голова правління самостійно приймає рішення про подання від імені товариства претензій та позовів до юридичних осіб та громадян.
Разом з тим, подана до суду позовна заява від імені адвоката Яременко Ю. в інтересах ПрАТ "Українське дунайське пароплавство", не містить ні рішення Голови правління позивача про звернення до суду, ні відповідної довіреності на підписання документів, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позовна заява підписана особою, яка не мала права її підписувати, що, згідно п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
01.07.2020 р. від відповідача надійшли пояснення по справі (вх.№17023/20), відповідно до яких останній повторно зазначив, що в.о. головного інженера ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" Гармаш О. мав необхідний обсяг повноважень на підписання спірного договору, оскільки довіреність №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 р. видавалась на виконання наказу голови правління ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" Чалого Д.С. №223 від 29.05.2019 р. та довіреністю, серед іншого, надавалось право в.о. головного інженера Гармашу О. на підписання та скріплення печаткою ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" договорів/контрактів/угод, додаткових угод до них.
Разом з тим, відповідач зазначає, що дійсність укладеного між ПрАТ "УДП" та ПрАТ "Дунайсудноремонт" договору № 394 ТС від 26.06.2019р. та його визнання ПрАТ "УДП" підтверджується тим, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором №394 ТС від 26.06.2019р. ПрАТ "УДП" перераховувала ПрАТ "Дунайсудноремонт" грошові кошти за наступними платіжними дорученнями: №LGF1 від 11.09.2019р. із призначенням платежу: "передоплата за ремонт т/х Мех.Синилов" (50%), зг. рах 117 (зал.) від 16.08 19р. дог 394 ТС від 26.06.19"; №LGF427 від 03.09.2019р. із призначенням платежу: "передоплата за ремонт т/х Мех.Синилов" (50%), зг. рах 117 (зал.) від 16.08.19. дог 394 ТС від 26.06.19р."; №LGF273 від 23.08.2019р. із призначенням платежу: "передоплата за ремонт т/х Мех.Синилов" (50%), зг рах 117 (зал.) від 16.08.19. дог 394 ТС від 26.06.19р."; № KNV84 від 13.02.2020р. із призначенням платежу: "за ремонт т/х "Сінілов" зг. рах 160 від 12.11.19. дог 394 ТС від 26.06.2019р.", що свідчить про те, що договір № 394 ТС від 26.06.2019р. є дійсним та був погоджений і схвалений уповноваженими представниками позивача.
Окрім цього, відповідач звертає увагу суду на той факт, що Господарським судом Одеської області слухалась справа №916/3575/19 за позовом ПрАТ "Дунайсудноремонт" до ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" про стягнення заборгованості за договором №394 ТС від 26.06.2019р. В рамках слухання справи №916/3575/19 ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" до суду було подано відзив на позовну заяву №ЮС-996 від 27.12.2019 р., в якому ним не заперечувалась наявність заборгованості за договором, а також не зазначалось про недійсність укладеного між сторонами договору та відсутність у підписанта договору повноважень, та під час слухання справи ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" було сплачено на користь ПрАТ "Дунайсудноремонт" суму основного боргу за договором №394 ТС від 26.06.2019 р. у розмірі 1 469 750,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням №KNV84 №13.02.2020 р., та в подальшому, рішенням суду позовну заяву ПрАТ "Дунайсудноремонт" задоволено, стягнуто з ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" пеню в розмірі 96 721,67 грн., 3% річних у розмірі 10 509,72 грн. та судові витрати.
Протокольною ухвалою від 01.07.2020 р. підготовче засідання відкладено на 13.07.2020 р. на задоволення клопотання позивача про надання можливості ознайомитись із клопотанням відповідача про залишення позову без розгляду та підготувати заперечення.
10.07.2020 р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшли заперечення проти клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№18061/20), в яких останній зазначив, що позовну заяву було підписано представником позивача - адвокатом Яременко Ю.І., яка представляла інтереси позивача на підставі ордеру серії ОД №417269 від 31.01.2020 р. Окрім цього, 23.12.2019 р. ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" було видано довіреність №Д/ЮС-78, якою уповноважено адвоката Яременко Ю.І. на представництво довірителя в судах.
Протокольною ухвалою суду від 13.07.2020 р. підготовче засідання відкладено на 20.07.2020 р. у зв'язку із наданням представнику позивача можливості надати копію договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Яременко Ю.І.
17.07.2020 р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшли додаткові пояснення до заперечення проти клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№18821/20), в яких адвокатом Яременко Ю.І. зазначено, що представництво інтересів позивача здійснюється на підставі ордера серії ОД №417269 від 31.01.2020 р., виданого на підставі Угоди про надання правової допомоги №56 від 31.01.2020 р. Відповідно до змісту доручення за даною угодою, адвокат здійснює представництво інтересів клієнта у Господарському суді Одеської області у справі за позовом про визнання недійсним договору №394ТС від 26.06.2019 р. з наданням адвокату повноважень, передбачених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Таким чином, адвокат Яременко Ю.І. мала право на підписання та подання позовної заяви, на представництво позивача в суді, тож клопотання про залишення позову без розгляду є необгрунтованим та безпідставним.
До зазначених пояснень позивачем додано копії: угоди №56 про надання правової допомоги від 31.01.2020р., наказу Міністерства інфраструктури №29-Ос від 28.11.2019р. та наказу ПрАТ "УДП" №22 від 27.01.2020р.
20.07.2020р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№18922/20) із переліком додаткових робіт, які було зроблено відповідачем після укладення додаткової угоди та, у зв'язку із проведенням яких збільшилась загальна вартість робіт. Окрім цього, відповідачем зазначено про необгрунтованість посилань позивача щодо укладення додаткової угоди після закінчення строку виконання робіт, у зв'язку з тим, що згідно положень ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, або настання події, з якою пов'язано його початок. Оскільки перебіг строку розпочався з 16.08.2019р. (наступний день після прийняття т/х в ремонт), кінцевим строком виконання робіт, є 13.11.2019 р. Таким чином, станом на дату підписання додаткової угоди - 12.11.2019 р. термін виконання робіт строком 90 календарних діб не сплинув.
Протокольною ухвалою суду від 20.07.2020 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 20.07.2020 р о 13:45 год. - на задоволення клопотань представників сторін.
В судовому засіданні 20.07.2020р. протокольною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Згідно п. 9.4.1 Статуту ПрАТ "Українське дунайське пароплавство", затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 24.10.2018 р. №491, для здійснення оперативного керівництва поточною діяльністю товариства, Голова правління самостійно приймає рішення про подання від імені Товариства претензій та позовів до юридичних осіб та громадян.
Наказом Міністра Інфраструктури України №29-Ос від 08.11.2019р. призначено ОСОБА_1 з 18.11.2019р. виконуючим обв'язки голови правління ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на період до прийняття відповідного рішення Вищим органом товариства.
Наказом в.о. голови Правління ПрАТ "УДП" №22 від 27.01.2020 р. на термін відрядження ОСОБА_1 , виконання обов'язків в.о. голови Правління ПрАТ "УДП" покладено на в.о. заступника голови Правління ОСОБА_3
31.01.2020 р. між ПрАТ "УДП" в особі в.о. голови Правління ПрАТ "УДП" ОСОБА_3 та адвокатом Яременко Ю.І. було укладено угоду №56 про надання правової допомоги, якою адвокату надано повноваження на представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Одеської області у справі за позовом ПрАТ "УДП" до ПрАТ "Дунайсудноремонт" про визнання недійсним Договору №394 ТС від 26.06.2019 р. з правами, наданими Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також правами, наданими законодавством України представнику, зокрема, вчиняти всі дії, передбачені довіреністю №Д/ЮС-78 від 23.12.2019 р.
Таким чином, судом встановлено, що угода про надання правової допомоги підписана уповноваженою особою позивача в межах наданих їй повноважень.
Окрім цього, довіреність від 23.12.2019 р. підписана в.о. голови правління ПрАТ "УДП" ОСОБА_1, повноваження якого станом на день видачі довіреності - 23.12.2019р. підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006887908 від 10.07.2020 р.
Дослідивши текст вказаної довіреності, судом встановлено, що адвокату надано право на представництво інтересів Довірителя, з-поміж іншого, в господарських судах, користуючись будь-якими правами, наданими Довірителю, як суб'єкту відповідних правовідносин ГПК України, зокрема, але не обмежуючись, правом подавати скарги, позовні заяви в інтересах Довірителя.
Згідно ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Окрім цього, згідно ч. 4 ст. 60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
На підставі вказаної вище угоди, адвокатом Яременко Ю.І. виписано ордер серії ОД №417269 від 31.01.2020 р., який було надано до позовної заяви з метою підтвердження повноважень на підписання та подання позовної заяви, у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо необґрунтованості посилань відповідача на підписання та подання позову особою, яка не мала права на вчинення таких дій.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.07.2020 р. закрито підготовче провадження у справі №916/262/20 та призначено справу до розгляду по суті на 03.08.2020р. о 10:45.
В судовому засіданні 03.08.2020р. представником відповідача надано до суду клопотання (вх.№20421/20) про долучення до матеріалів справи копій документів, а саме: рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020р. №916/3575/19 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2020р. по справі №916/3575/19.
В судовому засіданні 03.08.2020р. представниками сторін викладені вступні слова, згідно яких представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, визначених у заявах по суті справи. Також, в судовому засіданні судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в розгляді справи по суті до 26.08.2020р. о 10:30, про що присутні представники сторін були повідомленні під розписку.
26.08.2020р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання (вх.№22384/20), відповідно до якого останній просить суд відкласти розгляд справи №916/262 на іншу дату, у зв'язку з тим, що адвокат Яременко Ю.І., як представник ПрАТ "УДП" приймає участь у судовому засіданні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області по кримінальній справі.
Разом з тим, позивач зазначає, що не може забезпечити явку представника ПрАТ "УДП" у судове засідання 26.08.2020р., оскільки наказом ПрАТ "УДП" №129 від 13.08.2020р. представник позивача адвокат юрисконсульт 2 категорії юридичної служби Денисенко В.І. був звільнений з 18.08.2020р.
В судовому засіданні 26.08.2020р. судом було розглянуто клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відмовлено в його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
При цьому, представником позивача до зазначеного клопотання про відкладення не надано жодних доказів, підтверджуючих неможливість участі в судовому засіданні в порядку самопредставництва ПрАТ "УДП", а саме: керівника, члена виконавчого органу, іншої особи, уповноваженої діяти від імені позивача відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) тощо.
Разом з тим, під час розгляду справи позивачем до Господарського суду Одеської області були надані усі заяви по суті справи, передбачені ч.2 ст.161 ГПК України.
Окрім того, в судовому засіданні 03.08.2020р. судом було заслухано вступне слово представника позивача, в якому останнім було викладено зміст та підстави позовних вимог та заперечень на доводи відповідача.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за наявними документами, оскільки, наявних в матеріалах справи документів достатньо для розгляду справи по суті, за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки в судовому засіданні 03.08.2020р. з представником позивача була узгоджена дата та час наступного судового засідання, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 03.08.2020р. та, з огляду на недопущення затягування розгляду справи та дотримання встановлених процесуальним законом строків розгляду справи.
В судовому засіданні 26.08.2020р. представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, визначених у заявах по суті справи.
26.08.2020р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
26.06.2019 р. між ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" в особі в.о. головного інженера Олександра Гармаша, який діяв на підставі наказу ПрАТ "УДП" від 29.05.2019 р. №223, довіреності №Д/Юс-44 від 29.05.2019 р., як замовником, та ПрАТ "Дунайсудноремонт" в особі голови Правління Валерія Сідякова, який діяв на підставі Статуту, як виконавцем, було укладено Договір №394 ТС на виконання ремонтних робіт (надалі - договір), відповідно до умов якого визначено, що замовник передає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по ремонту т/х "Механик Синилов" на території заводу виконавця. Виконавець зобов'язується виконати ремонт своєю робочою силою, своїми субпідрядниками, своїми матеріалами і засобами в повному обсязі і відповідно до ремонтної відомості, яка є додатком №1 до цього договору. Замовник зобов'язується подати судно на завод виконавця в строки, узгоджені сторонами, прийняти та оплатити роботу, виконану виконавцем згідно з цим договором і, у разі виявлення допущених у роботі від Договору або невідповідностей, заявити про них виконавцю.
Згідно п. 1.2 договору, якщо в процесі ремонту на вимогу Регістра судноплавства України з'явиться необхідність у виконанні додаткових робіт, не передбачених ремонтною відомістю, то обсяг додаткових робіт повинен бути погоджений замовником та виконавцем і оформлений відповідним доповненням до договору.
Відповідно до п. 1.3.3 договору, замовник має право анулювати частину позицій ремонтної відомості, а також зменшити або збільшити обсяг в період ремонту судна. Якщо в процесі ремонту замовник зажадає внести зміни в технічні умови, то така зміна, якщо воно не виключає переробки вже виконаних робіт і подорожчання ремонту, і виконавець має можливість виконати ці роботи у встановлений договором термін, виконавець виконує ремонт без збільшення ціни договору і без збільшення терміну.
Згідно п. 1.4.1. договору, термін виконання робіт встановлюється в кількості 30 календарних днів від дати початку ремонтних робіт. До встановленого терміну повинні бути повністю закінчені всі ремонтні роботи, проведені випробовування, усунуті всі виявленні під час випробувань дефекти і недоліки в відокремлених виконавцем деталях.
Відповідно до п. 1.4.2. договору, приймання судна в ремонт оформлюється Актом приймання судна в ремонт і дата цього акту вважається датою початку робіт.
Згідно п. 1.4.3. договору, датою закінчення ремонту судна вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання виконаних робіт та акту виходу судна з ремонту.
Відповідно до п. 1.4.4 договору, якщо вартість додаткового обсягу робіт буде перевищувати 10% від початкової вартості ремонту, або обсяг додаткових робіт технологічно або технічно неможливо виконати в передбачені договором строки, то виконавець має право претендувати на встановлення додаткового терміну, необхідного для закінчення ремонту судна, узгодженого сторонами в додатку до договору, згідно п. 1.2 договору.
Умовами пп. 2.1.1. п. 2.1. договору визначено, що вартість ремонту становить 2544500,00 грн., в тому числі ПДВ - 424083,33 грн. Вартість ремонту відповідно до Попередньої ремонтної відомості. В ціну вартості робіт включаються також: витрати, пов'язані з перебування судна на заводі виконавця, буксируванням, докування суден, приймально-здавальними випробуваннями, включаючи інші витрати і збори; витрати, пов'язані із забезпеченням збереження судна, отриманням експертної чи іншої ліцензії та приймання судна РСУ. Витрати зі спостереження РСУ за ремонт суден, а також пов'язані з видачею документів, несе замовник.
Відповідно до п. 2.2. договору, порядок розрахунків здійснюється замовником в наступному порядку: 50% від ціни Договору у розмірі 1272250,00 грн. з ПДВ при постановці судна у ремонт протягом 3 банківських днів з дати отримання від виконавця оригіналу належним чином оформленого рахунку, але не раніше ніж за місць до узгодженої запланованої дати постановки судна в ремонт. Запланована дата постановки судна в ремонт узгоджується сторонами. Остаточний розрахунок за вирахуванням сплачених замовником платежів протягом 3 банківських днів з дня отримання замовником від виконавця оригінали належним чином оформленого рахунку та за умови наявності підписаних сторонами Актів здачі приймання наданих послуг, виконавчої ремонтної відомості (які видаються замовнику в день підписання Акту приймання судна з ремонту).
Згідно п. 2.3.2 договору, у разі порушення кінцевого терміну виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, плюс індекс інфляції та 3% річних.
Відповідно до п. 3.1 договору, приймання судна на завод виконавця здійснюється в момент підписання акту приймання судна в ремонт. Даний акт повинен бути підписаний протягом 2-х робочих днів з моменту прибуття судна на завод виконавця.
Згідно п. 3.2 договору, після виконання всього комплексу ремонтних робіт по судну, виконання всіх необхідних випробувань і усунення виявлених в ході випробувань дефектів і недоліків, оформляється акт приймання виконаних робіт.
Відповідно до п. 8.1. Договору, термін дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019р., але в будь-якому випадку - до повного виконання всіх умов Договору.
15.08.2019р. року між ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" та ПрАТ "Дунайсудноремонт" було підписано Акт №001 приймання в ремонт т/х "Механик Синилов".
На виконання обов'язку зі сплати за виконані відповідачем ремонтні роботи за договором №394 ТС від 26.06.2019р., позивачем на користь відповідача було сплачено грошові кошти у розмірі 402 250,00 грн. відповідно до платіжного доручення №LGF273 від 23.08.2019р., 03.09.2019р. сплачено грошові кошти у розмірі 522 680,32 грн. - відповідно до платіжного доручення № LGF427 від 03.09.2019р. та 11 вересня 2019р. - 347 319,68 грн. - відповідно до платіжного доручення № LGF від 11.09.2019р.
12.11.2019р. між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26 червня 2019 року, відповідно до якої, у зв'язку зі збільшенням обсягу і вартості непередбачених робіт на т/х "Механик Синилов" та, відповідно до умов договору на виконання ремонтних робіт №394 ТС від 26.06.2019р., перший абзац пункту 1.4.1. розділу 1 "Предмет Договору" викладено в наступній редакції: "1.4.1. Термін виконання робіт т/х "Механик Синилов" встановлюється в кількості 90 календарних днів від дати початку ремонтних робіт".
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 від 12.11.2019р. до Договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26.06.2019 р. вирішено перший і другий абзац п. 2.1.1. розділу 2. "Вартість робіт, порядок розрахунків і відповідальність" викласти в наступній редакції: " 2.1.1. Вартість ремонту становить 2 742 000,53 грн., в тому числі ПДВ - 457 000,09 грн. Вартість ремонту відповідно до виконавчої ремонтної відомості".
Зазначена додаткова угода№1 від 12.11.2019р. підписана ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" в особі заступника голови Правління Олексія Тарасенко, який діє на підставі довіреності №Д/ЮС від 29.05.2019р. та статуту, та ПрАТ "Дунайсудноремонт" в особі правління Валерія Сідякова, який діє на підставі статуту.
Того ж дня, 12.11.2019 р. між представником ПрАТ "Дунайсудноремонт" в особі голові Правління Сидякова В.А. та представника ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" в особі заступника голови Правління Тарасенко А.В. складено акт №002 прийомки судна з ремонту, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв ремонтні роботи т/х "Механик Синилов" згідно договору №394 від 26.06.2019р., згідно якого встановлено, що виконавцем виконано, а замовником прийнято роботи згідно з технічною документацією та умовами контракту. Акт прийомки зі сторони замовника підписаний заступником голови правління Тарасенко А.В., начальником технічної служби Сениловим І.В., суперінтендантом Стеценко А.В., капітаном т/х "Механик Синилов" Заяц Д.А. та ст. мех. т/х "Механик Синилов" Баритинським В.А.
Окрім цього, 12.11.2019 р. між сторонами підписано акт виконаних робіт №003, яким засвідчено виконання робіт відповідачем та їх прийняття позивачем. Окрім цього, вказано, що кінцева вартість робіт згідно з виконавчою відомістю складає 2 742 000,53 грн., в т.ч. ПДВ 457 000,09 грн.
Позивач вважає, що договір № 394 ТС від 26.06.2019р. підлягає визнанню недійсним, з огляду на те, що договір з боку позивача укладено особою без необхідного обсягу повноважень, передбачених Статутом ПрАТ "УДП на підписання цього правочину, а саме правління не надавало своєї згоди на підписання цього договору, а у довіреності Гармаша О.С. не вказане про вчинення правочинів від імені товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства, відповідно до п.9.4.7 Статуту.
Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписом ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до положень ч.2 ст. 207 цього Кодексу правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2019 р. між ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" в особі в.о. головного інженера Олександра Гармаша, який діяв на підставі наказу ПрАТ "УДП" від 29.05.2019 р. №223, довіреності №Д/Юс-44 від 29.05.2019 р., як замовником, та ПрАТ "Дунайсудноремонт" в особі голови Правління Валерія Сідякова, який діяв на підставі Статуту, як виконавцем, було укладено договір №394 ТС на виконання ремонтних робіт, відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по ремонту т/х "Механик Синилов" на території заводу виконавця.
Пунктом 9.4.1 Статуту Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство" визначено, що виконавчим органом Товариства, що здійснює управління поточною діяльністю Товариства, є Правління Товариства на чолі з Головою Правління.
Відповідно до п.9.4.7 Статуту Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство", до компетенції Правління зокрема, але не виключно, належить прийняття рішення про вчинення правочинів від імені Товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
Для здійснення оперативного керівництва поточною діяльністю Товариства Голова Правління самостійно, зокрема підписує (або уповноважує на підписання іншу посадову особу Товариства) всі документи грошового, кредитного, майнового та немайнового характеру, звіти та баланси, листи, звернення та інше (абз. 9 п. 9.4.11 Статуту).
Як вбачається з Наказу №223 від 29.05.2019 року для оперативного рішення виробничих завдань та контролю за витрачанням грошових коштів, з 29.05.2019 року визначено адміністративну підпорядкованість структурних підрозділів ПрАТ "УДП", поміж іншого у п. 1.6 Наказу на в.о. головного інженера Гармаш О. покладено у підпорядкування технічна служба, ГВСП "База технічного обслуговування флоту" та ГВСП "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод", що підпорядковуються функціонально.
При цьому, у п. 2 вищезазначеного Наказу визначено, що з 29.05.2019 року, з урахуванням підпорядкування структурних підрозділів, вказаного у п.1 даного наказу, на підставі виданих письмових довіреностей надано за завідуванням повноваження та призначено відповідальними заступників голови Правління, в тому числі і виконувачів обов'язків заступників голови Правління, та головного інженера, в тому числі і виконувача обов'язків головного інженера, за затвердження техніко-економічного обґрунтування необхідності укладання договорів/контрактів/угод; підписання за завідуванням та скріплення печаткою ПрАТ "УДП" всіх видів договорів/контрактів/угод, додаткових угод до них, розпоряджень про призначення відповідальних осіб за виконання договорів/контрактів/угод та актів виконаних робіт за ними або інших документів, що підтверджують їх виконання.
В матеріалах справи міститься довіреність Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство" №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року, відповідно до якої позивач в особі голови Правління Чалого Д,С. уповноважує в.о. головного інженера ПрАТ "УДП" - Гармаша О.С., на, зокрема затвердження техніко-економічного обґрунтування необхідності укладання договорів/контрактів/угод, підписання та скріплення печаткою ПрАТ "УДП" всіх видів договорів/контрактів/угод, додаткових угод до них, розпоряджень про призначення відповідальних осіб за виконання договорів/контрактів/угод та актів виконаних робіт за договорами, ініціатором укладання яких є підрозділи, що підпорядковані головному інженеру ПрАТ "УДП".
Таким чином, видана довіреність в.о. головного інженера Гармашу О.С., цілком відповідає розподілу функціональних обов'язків, покладених на нього Наказом №223 від 29.05.2019 року.
Вказана довіреність діє до 31.12.2019 року та видана без права передоручення.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
В силу припису ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст. 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 Цивільного кодексу України).
Представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності (ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Так, доводи позивача щодо відсутності повноважень в.о. головного інженера Гармаш О.С., зокрема через незазначення у довіреності про вчинення правочинів від імені Товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, не заслуговують на увагу, оскільки на в.о. головного інженера Гармаша О. С. довіреністю №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року було уповноважено як посадову особу, у відповідності до абз. 9 п. 9.4.11 Статуту ПрАТ "УДП", здійснювати визначений обсяг повноважень, передбачених Наказом №223 від 29.05.2019 року, в тому числі затвердження техніко-економічного обґрунтування необхідності укладання договорів/контрактів/угод, підписання та скріплення печаткою ПрАТ "УДП" всіх видів договорів/контрактів/угод, додаткових угод до них, розпоряджень про призначення відповідальних осіб за виконання договорів/контрактів/угод та актів виконаних робіт за договорами, ініціатором укладання яких є підрозділи, що підпорядковані головному інженеру ПрАТ "УДП". Тобто, у вказаній довіреності у повній мірі, без обмежень, наділено Гармаш О. правом підпису та скріплення печаткою договорів, що відноситься до сфери його підпорядкування, в тому числі на укладання договору №394-ТС від 26.06.2019 року на виконання ремонтних робіт.
Матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем дій голови правління Чалого Д.С. щодо видачі ним від імені товариства довіреності №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року, зокрема, доказів визнання недійсним цього правочину в установленому законом порядку.
Відсутні у матеріалах справи й докази припинення вказаної довіреності на момент підписання Гармаш О.С. оспорюваного позивачем договору.
Отже, матеріали справи свідчать про правомірність представництва інтересів позивача в.о. головного інженера Гармаш О.С. за довіреністю №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року в частині підписання договору від 26.06.2019 року №394-ТС на виконання ремонтних робіт.
Положенням ст. 203 ЦК України, передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до роз'яснень в п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При цьому зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується, відповідно обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Частиною 2 татті 203 Цивільного кодексу України, визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
При цьому приписи вказаної статті ЦК кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
За приписами ст. ст. 627, 628 Цивільного України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Судом встановлено, що укладений між сторонами по справі договір за своєю правовою природою є договором підряду. Відносини підряду регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.
При цьому, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 Цивільного кодексу України).
Крім того, згідно роз'яснень, наведених в абз. 6 п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.
При цьому, у п. 3.4 вказаної Постанови роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Таким чином, відповідно до наведених роз'яснень, схвалений юридичною особою правочин не можна визнати недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, підписання договору супроводжувалось наступним його схваленням представниками позивача, а саме відповідно до аркушу погодження до договору на виконання ремонтних робіт № 394 ТС від 26.06.2019р. між ПрАТ "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" та ПрАТ "ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ", укладення договору № 394 ТС від 26.06.2019р. з боку позивача було погоджено: в.о заступника голови правління - Москаленко О., в.о заступника голови правління - Громченко В., головним бухгалтером Тостоган В., заступником начальника юридичної служби - Рябуха Л., в.о. начальника СЕБЗК - Созанським В, провідним економістом відділу казначейства - Храновською Н., в.о. начальника технічної служби - Сеніловим І., тобто укладання спірного договору було цілком схвалено представниками позивача.
Крім того, на виконання обов'язку зі сплати за виконані відповідачем ремонтні роботи за договором №394 ТС від 26.06.2019р., позивачем на користь відповідача було сплачено грошові кошти у розмірі 402 250,00 грн. відповідно до платіжного доручення №LGF273 від 23.08.2019р., 03.09.2019р. сплачено грошові кошти у розмірі 522 680,32 грн. - відповідно до платіжного доручення № LGF427 від 03.09.2019р. та 11 вересня 2019р. - 347 319,68 грн. - відповідно до платіжного доручення № LGF1 від 11.09.2019р.
Судом також встановлено, що 05.12.2019 р. листом №ЧМ/406 в.о. голови Правління ПрАТ "УДП" ОСОБА_1 повідомив директора ПрАТ "Дунайсудноремонт" В. Сідякова про наявність фінансових складнощів, що стало підставою для несвоєчасної сплати виставлених відповідачем рахунків та надав пропозицію про затвердження графіку погашення заборгованості перед відповідачем.
Разом з тим, у зв'язку із неналежним виконанням взятого на себе обов'язку із погашення заборгованості, ПрАТ "Дунайсудноремонт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" про стягнення заборгованості за договором №394 ТС від 26.06.2019 р. В рамках слухання справи №916/3575/19 ПрАТ "Українське дунайське пароплавство" до суду було подано відзив на позовну заяву №ЮС-996 від 27.12.2019 р., в якому ним не заперечувалась наявність заборгованості за договором, та подано докази щодо сплати суми основного боргу в розмірі 1 469 750,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2020р., з огляду на що, в подальшому провадження у справі №916/3575/19 за позовними вимогами в частині стягнення основного боргу було закрито. Докази сплати заборгованості додано і до матеріалів справи за позовом ПрАТ "УДП".
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 р. у справі №916/3574/19 стягнуто з ПрАТ "УДП" на користь ПрАТ "Дунайсудноремонт" пеню у розмірі 96 721, 67 грн., 3% річних у розмірі 10 509, 72 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 654,73 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2020р. по справі №916/3574/19 змінено рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 у справі № 916/3575/19 у частині щодо вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору, та викладено пункт 2 резолютивної частини судового рішення у наступній редакції: стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" на користь Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" пеню у розмірі 96 721,67 грн., 3% річних у розмірі 10 509, 72 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 по справі №916/3575/19 залишено без змін.
Таким чином, рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020р. у справі №916/3575/19 набрало законної сили 21.07.2020р.
З огляду на подання Приватним акціонерним товариством „Українське дунайське пароплавство" даного позову про визнання договору №394ТС від 26.06.2019 року недійсним, на думку господарського суду, свідчить про ухилення позивача від виконання умов спірного договору, оскільки наступне погодження посадовими особами позивача договору, перерахування коштів відповідачу на виконання взятих на себе зобов'язань за договором, відповіді на претензію, в яких висловлена згода з основною заборгованістю за договором, в повному обсязі, свідчить про схвалення і прийняття усіх умов оспорюваного договору.
Отже, зазначене свідчить про виконання сторонами умов спірного договору, а тому суд вважає, що позивач схвалив умови спірного договору.
До того ж позивач не надав до матеріалів справи будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір №394ТС від 26.06.2019 року суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
При цьому, укладанням додаткової угоди №1 від 12.11.2019р. до договору, підписаної з боку позивача заступником голови правління О.Тарасенко, здійсненням оплати за надані відповідачем послуги за договором, позивач фактично погодив та прийняв до виконання укладений від імені позивача договір, що виключає наявність правових підстав для визнання його недійсним.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо дійсності укладеної між сторонами додаткової угоди до договору, суд виходить з наступного.
Так, заявляючи про недійсність додаткової угоди, позивач зазначає, що її було укладено сторонами без наміру настання реальних наслідків, тобто фактично, позивач вказує на її фіктивність.
Згідно з ч.1, 2 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
У пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11 вказано, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Так, умовами укладеної між сторонами додаткової угоди було збільшено, як термін виконання робіт, так і вартість таких робіт з 2 544 500,00 грн. до 2 742 000,53 грн.
На підтвердження реальності викладених в додатковій угоді умов та намірів сторін, актом №003 від 12.11.2019 р. сторони засвідчили, що кінцева вартість робіт згідно з Виконавчою відомістю складає 2 742 000,53 грн., в тому числі ПДВ 457 000,09 грн. Окрім цього, в період з 23.08.2019 р. по 13.02.2020 р. позивачем було здійснено оплату за надані відповідачем послуги з ремонту судна в загальному розмірі 2 742 000,53 грн., тобто вчинено дії на виконання укладеної між сторонами додаткової угоди, у зв'язку з чим суд вважає необгрунтованими посилання позивача на відсутність у сторін наміру щодо настання обумовлених додатковою угодою наслідків.
Суд також відхиляє посилання позивача на укладання відповідачем додаткової угоди після закінчення терміну виконання ремонтних робіт з метою уникнення ним відповідальності за порушення встановленого п. 1.4.1 30-ти денного терміну.
Так, згідно положень п. 1.4.2 договору, оформлення акту приймання судна в ремонт вважається датою початку робіт. Таким чином, перебіг строку розпочався з 16.08.2019 р., та враховуючи 30-ти денний термін, закінчився 14.09.2019 р., тоді як фактично ремонтні роботи закінчені 12.11.2019 р., про що сторонами складено відповідні акти.
Разом з тим, вказана обставина жодним чином не свідчить про наявність підстав для визнання додаткової угоди недійсною на підставах, заявлених позивачем. До того ж, позивач не скористався правом на стягнення з відповідача штрафних санкцій відповідно до п. 2.3.2 договору в період з 16.09.2019 р. до 12.11.2019 р. (дати укладання додаткової угоди).
Суд також зазначає, що позивачем не заявлено окремо вимогу про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 12.11.2019 р. до договору № 394 ТС від 26.06.2019р., у зв'язку з чим суд, не виходячи за межі позовних вимог, лише надає правову оцінку вказаній угоді.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Українське дунайське пароплавство" про визнання договору недійсним є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.129,232,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" до приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" про визнання недійсним договору - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27 серпня 2020 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко