79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.08.2020 справа №914/636/20
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕРАЦІЯ ТЕПЛА»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗДОРОВЧО-ПРОФІЛАКТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ПЛАНЕТА ЗДОРОВ'Я»
про: стягнення 68000,00грн.,
без виклику сторін,
13.03.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕРАЦІЯ ТЕПЛА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗДОРОВЧО-ПРОФІЛАКТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ПЛАНЕТА ЗДОРОВ'Я» про стягнення 68000,00грн.
18.03.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; задовольнити клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; задовольнити клопотання позивача про розгляд справи без повідомлення сторін; розгляд справи здійснювати без судового засідання та без виклику сторін; розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі - 17.04.2020р.; встановити відповідачу строк не пізніше 15 днів з дня вручення цієї ухвали подати відзив на позов з документальним і нормативним обґрунтуванням своїх доводів, який відповідатиме приписам ст. 165 ГПК України.
Ухвалу суду про відкриття провадження від 18.03.2020р. у цій справі отримано відповідачем 27.03.2020р., що підтверджується інформацією з веб-сайту Укрпошта щодо відстеження поштового відправлення №7901413117855, в якому на зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача (Україна, 82200, Львівська обл., місто Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 61) надіслано примірник вищевказаної ухвали.
Відповідно до ч.1 ст.116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, першим днем строку, встановленого для подання відзиву на позов був 19.03.2020р.
Суд враховує те, що відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (чинної до 17.07.2020р.), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020р. «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020р.), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020р. по 31.07.2020р., із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.
Разом з тим, 17.07.2020р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-IX від 18.06.2020р., відповідно до положень якого, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом (пункт 2 розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).
Отже, процесуальні строки (в тому числі і для подання відзиву на позовну заяву), які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в тому числі і строк для подання відзиву на позов, закінчилися 07.08.2020р.
Відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Згідно з п.п.1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р., нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Беручи до уваги викладене, враховуючи наведені вище нормативні строки пересилання поштової кореспонденції, а також адреси місцезнаходження учасників справи, у випадку подання відповідачем клопотання про поновлення (продовження) строку на подання відзиву на позов у цій справі, відповідне клопотання, станом на момент ухвалення цього рішення, повинно було б надійти на адресу суду.
Проте, від відповідача на адресу суду ні відзиву на позов, ні клопотання про поновлення (продовження) строку на його подання не надходили.
Суд враховує, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті б згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Враховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2020р., з врахуванням продовження такого у зв'язку із запровадженням карантинних заходів на території України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.
Позиція позивача:
Позивач з підстав порушення відповідачем строків виконання зобов'язань, що виникли на підставі договору №185 від 24.10.2018р. із врахуванням змін та доповнень, внесених відповідно до додатку №2 від 16.12.2019р., щодо оплати вартості виконаних робіт, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 28000,00грн.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості виконаних робіт, позивач просить суд стягнути з відповідача 40000,00грн. штрафу.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив таке:
24.10.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕРАЦІЯ ТЕПЛА» (надалі по тексту - «позивач», «Виконавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЗДОРОВЧО-ПРОФІЛАКТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ПЛАНЕТА ЗДОРОВ'Я» (надалі по тексту - «відповідач», «Замовник») укладено договір на поточний ремонт котлів №185 (надалі по тексту - «Договір»), відповідно до п.п.1.1., 1.2. якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору, роботи, а саме, здійснити ремонт газових котлів №1, №2, №3 Ygnis Optimagaz E465 та №4 Ygnis Optimagaz E407 - заміна котельного обладнання, вогнетривких панелей, пристроїв вимірювання та управління котельні санаторію «Женева» на належному Замовнику об'єкті, розташованому за адресою: вулиця Суховоля, 61-63, Трускавець, Львівська область, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх ціну.
Згідно з п.2.6. Договору, роботи мають бути виконані Виконавцем в строк 14 календарних днів з моменту здійснення Замовником оплати авансу в розмірі, визначеному п.5.1. та при наявності обладнання відповідно до додатку №1. Строк виконання може бути змінений Виконавцем з об'єктивних обставин та при невиконанні Замовником обов'язків за даним договором.
Відповідно до п.4.1. Договору, договірна ціна робіт складає 240000,00грн., в т.ч. ПДВ (20%) 40000,00грн.
Згідно з п.5.1. Договору, Замовник після підписання даного Договору зобов'язується сплатити Виконавцю аванс у розмірі 60% договірної ціни, що складає 144000,00грн., в т.ч. ПДВ (20%) 23000,00грн. Повний розрахунок у розмірі 40% договірної ціни, що складає 96000,00грн., в т.ч. ПДВ (20%) 16000,00грн. за виконані роботи здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до п.10.2. Договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його Замовником та Виконавцем і діє до моменту його остаточного виконання сторонами.
На виконання умов Договору, 31.10.2018р. відповідачем здійснено оплату в розмірі 72000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №110152 від 31.10.2018р.
У додатку №1 до Договору, сторони узгодили специфікацію робіт з матеріалів та обладнання, що надаються Замовником.
28.02.2019р. позивач надіслав на адресу відповідача лист №459-81 від 25.02.2019р., в якому зазначив, що ним повністю виконано ремонт газових котлів №1, №2, №3 Ygnis Optimagaz E465 - замінено котельне обладнання, вогнетривкі панелі, пристрої вимірювання та управління цих котлів, при цьому, вартість виконаних робіт становить 180000,00грн. Враховуючи викладене, позивач у вищевказаному листі просив відповідача здійснити оплату виконаних робіт, а також підписати долучений до такого листа акт приймання-передачі виконаних робіт №18 від 25.02.2019р.
16.12.2019р. сторонами підписано та скріплено відтисками печаток акт прийому-передачі №18 від 16.12.2019р., відповідно до якого, на підставі Договору позивач виконав, а відповідач прийняв наступні роботи: ремонт газових котлів №1, №2, №3 Ygnis Optimagaz E465 - замінена котельного обладнання, вогнетривких панелей, пристроїв вимірювання та управління котельні санаторію «Женева» в м. Трускавець Львівської області, а відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору), загальна вартість зазначених робіт склала 116666,67грн.
Крім того, 16.12.2019р. сторонами укладено додаток №2 до Договору (надалі по тексту - «Додаток №2»), відповідно умов якого, у зв'язку із зменшення об'ємів і ціни робіт:
- пункт 1.2. Договору викладено в наступній редакції: « 1.2. Найменування робіт: ремонт газових котлів №1, №2, №3 Ygnis Optimagaz E465 - заміна котельного обладнання, вогнетривких панелей, пристроїв вимірювання та управління котельні санаторію «Женева» за адресою: вулиця Суховоля, 61-63, Трускавець, Львівська область (надалі по тексту - «Роботи»)»;
- п.4.1. Договору викладено в наступній редакції: « 4.1. Договірна ціна робіт складає 140000,00грн., в т.ч. ПДВ (20%) 23333,33грн.»;
Також, відповідно до п.3 Додатку №2, Замовник зобов'язується сплатити залишок заборгованості за виконані роботи у сумі 68000,00грн. в строк не пізніше 28.02.2020р. відповідно до наступного графіку: до 14.02.2020р. - 20000,00грн.; до 21.02.2020р. - 20000,00грн.; до 28.02.2020р. - 28000,00грн.
При цьому, відповідно до п.4 Додатку №2, у випадку порушення Замовником хоча б одного строку оплати грошових коштів відповідно до п.3 цього додатку №2 до Договору, Замовник зобов'язується сплатити Виконавцю штраф у сумі 40000,00грн.
На виконання умов Договору, відповідачем здійснено оплати в сумі 40000,00грн. (підтверджується платіжними дорученнями №13129 від 14.02.2020р. на суму 20000,00грн., №13177 від 18.02.2020р. на суму 10000,00грн., №13192 від 19.02.2020р. на суму 5000,00грн., №13213 від 20.02.2020р. на суму 5000,00грн.).
Проте, як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату вартості Робіт частково, внаслідок чого виник борг у розмірі 28000,00грн., з позовом про стягнення якого позивач звернувся до суду.
Крім того, за порушення строків оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача 40000,00грн. штрафу.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного:
згідно з ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як встановлено судом, 24.10.2018р. між сторонами укладено Договір, відповідно до п.п.1.1., 1.2. (із врахуванням змін, внесених відповідно до Додатку №2) якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору, Роботи, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх ціну.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів розірвання Договору.
Отже, на підставі укладеного Договору (із врахуванням змін, внесених відповідно до Додатку №2) у сторін виникли відповідні права та обов'язки.
Відповідно до абз.1 ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Так, на виконання умов Договору, позивачем виконано, а відповідачем прийнято Роботи, вартістю 140000,00грн. з ПДВ, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі виконаних робіт №18 від 16.12.2019р., копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до п.4.1. Договору (із врахуванням змін, внесених відповідно до Додатку №2), договірна ціна робіт складає 140000,00грн., в т.ч. ПДВ (20%) 23333,33грн.
Згідно з п.5.1. Договору (із врахуванням змін, внесених відповідно до Додатку №2), Замовник після підписання даного Договору зобов'язується сплатити Виконавцю аванс у розмірі 60% договірної ціни. Повний розрахунок у розмірі 40% договірної ціни за виконані роботи здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.
Отже, останнім днем строку, наданого відповідачу для оплати вартості Робіт, був 19.12.2019р.
Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.3.1.7. Договору, Виконавець зобов'язується вчасно проводити розрахунок з Виконавцем за виконані роботи.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень п.6.1. Договору, розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або, за домовленістю Сторін, готівкою через касу Постачальника (з оформленням розрахункових документів).
З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
На виконання умов Договору, 31.10.2018р. відповідачем здійснено оплату в розмірі 72000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №110152 від 31.10.2018р., копія якого міститься в матеріалах справи.
Крім того, після прийняття Робіт та, відповідно, підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, відповідачем здійснено оплати в сумі 40000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №13129 від 14.02.2020р. на суму 20000,00грн., №13177 від 18.02.2020р. на суму 10000,00грн., №13192 від 19.02.2020р. на суму 5000,00грн., №13213 від 20.02.2020р. на суму 5000,00грн., копії яких містяться в матеріалах справи.
Таким чином, відповідачем здійснено оплати, в загальному розмірі 112000,00грн. При цьому, як зазначено вище, загальна вартість Робіт становила 140000,00грн., а відтак, сума основного боргу становить 28000,00грн. (140000-112000=28000).
Доказів оплати у повному обсязі відповідачем вартості виконаних Робіт сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 28000,00грн. основного боргу є підставними та обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення.
Щодо 40000грн. штрафу, які позивач просить стягнути з відповідача, у зв'язку з порушенням останнім визначеного строку оплати вартості виконаних робіт, суд зазначає наступне:
згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Так, відповідно до п.4 Додатку №2, у випадку порушення Замовником хоча б одного строку оплати грошових коштів відповідно до п.3 цього додатку №2 до Договору, Замовник зобов'язується сплатити Виконавцю штраф у сумі 40000,00грн.
У пункті 3 Додатку №2 визначено, що Замовник зобов'язується сплатити залишок заборгованості за виконані роботи у сумі 68000,00грн. в строк не пізніше 28.02.2020р. відповідно до наступного графіку: до 14.02.2020р. - 20000,00грн.; до 21.02.2020р. - 20000,00грн.; до 28.02.2020р. - 28000,00грн.
Суд звертає увагу на те, що прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 10.10.2019р. у справі №909/116/19, текст якою розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/84916051)
Враховуючи наведене, відповідачем здійснено оплати:
- на суму 20000,00грн. 14.02.2020р., а отже в межах визначеного строку;
- на загальну суму 20000,00грн. впродовж 18.02.2020р.-20.02.2020р., а отже в межах визначеного строку.
При цьому, визначений у п.3 Додатку №2 платіж у розмірі 28000,00грн., який відповідач зобов'язаний був здійснити до 28.02.2020р., останнім так і не здійснено.
Беручи до уваги викладене, позовні вимоги про стягнення 40000,00грн. штрафу є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи все вищенаведене, позов є таким, що підлягає до задоволення повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №86 від 06.03.2020р. про сплату судового збору в розмірі 2102,00грн.
Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав наведеного, а також недоведення позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, судові витрати у справі, а саме сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2102,00 слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗДОРОВЧО-ПРОФІЛАКТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ПЛАНЕТА ЗДОРОВ'Я» (місцезнаходження:; ідентифікаційний код: 32114084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕРАЦІЯ ТЕПЛА» (місцезнаходження:; ідентифікаційний код: 40366015) заборгованість у сумі 68000,00грн., у тому числі борг за виконані роботи у сумі 28000,00грн., штраф за порушення строків оплати виконаних робіт у сумі 40000,00грн, а також 2102,00грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено 28.08.2020р.
Суддя М.Р. Король