ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.08.2020Справа № 910/5432/19
За скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі № 910/5432/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 92 344,48 грн
Суддя Удалова О.Г.
Секретар судового засідання Дьогтяр О.Г.
представники учасників справи та органу ДВС не з'явились
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/5432/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (далі - ТОВ «Лемтранс») до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення 92 344,48 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі № 910/5432/19 позов було задоволено повністю. Зокрема, було вирішено стягнуто з АТ «Українська Залізниця» на користь ТОВ «Лемтранс» збитки у розмірі 92 344, 48 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн.
17.10.2019 на виконання вказаного рішення судом був виданий відповідний наказ.
12.03.2020 до суду надійшла подана АТ «Українська залізниця» скарга на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - орган ДВС), в якій скаржник просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неповернення наказу Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 по справі № 910/5432/19 без виконання на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 по справі № 910/5432/19 без виконання на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування вказаної скарги АТ «Українська залізниця» вказало, що положення п. 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 № 145-IX (далі - Закон № 145-IX), який набрав чинності 20.10.2019, містять пряму заборону на вчинення виконавчих дії відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, окрім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитним договором.
Оскільки до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації включено й дані про АТ «Українська залізниця», на думку скаржника, виконавче провадження № 60897752 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 по справі № 910/5432/19, де боржником є АТ «Українська залізниця», підлягає завершенню, а вказаний виконавчий документ - поверненню стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/287 від 12.03.2020 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020, у зв'язку з перебуванням судді Приходько І.В., у провадженні якої перебувала справа № 910/5432/19, у відпустці, вищевказану скаргу було передано для розгляду судді Удаловій О.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 прийнято до розгляду скаргу АТ "Українська залізниця" на дії органу ДВС та призначено її до розгляду на 09.04.2020.
01.04.2020 до суду надійшли подані ТОВ "Лемтранс" письмові пояснення, в яких останнє вказало на хибне тлумачення скаржником приписів п. 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-IX та зазначило, що вказаною нормою Закону встановлена заборону на вчинення виконавчих дій щодо певних об'єктів права державної власності, проте така заборона містить два виключення, які полягають у тому, що ця заборона не розповсюджується на стягнення грошових коштів, а також на стягнення товарів, переданих в заставу за кредитними договорами.
03.04.2020 до суду надійшли пояснення органу ДВС, в яких останній виклав правову позицію аналогічну тій, що викладена у вищевказаних поясненнях ТОВ "Лемтранс", та просив у задоволенні скарги відмовити.
08.04.2020 до суду надійшло подане скаржником клопотання про відкладення розгляду скарги.
Судове засідання, призначене на 09.04.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 викликано АТ "Українська залізниця", Регіональну філію "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", Печерський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ТОВ "Лемтранс" у судове засідання, призначене на 12.05.2020.
12.05.2020 до суду надійшло подане скаржником клопотання про відкладення розгляду скарги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 викликано АТ "Українська залізниця", Регіональну філію "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", Печерський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ТОВ "Лемтранс" у судове засідання, призначене на 02.06.2020.
02.06.2020 до суду надійшли подані скаржником пояснення до скарги, в яких останній вказав, що виключення із заборони на вчинення виконавчих дій щодо певних об'єктів права державної власності розповсюджуються лише на грошові кошти і товари, передані в заставу за кредитними договорами, у той час, як предметом спору у даній справі № 910/5432/19 було стягнення збитків. Враховуючи викладене, скаржник вважав, що означені у п. 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-IX виключення не розповсюджують свою дію на правовідносини, що виникли у цій справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 викликано АТ "Українська залізниця", Регіональну філію "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", Печерський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ТОВ "Лемтранс" у судове засідання, призначене на 25.06.2020.
03.06.2020 до суду надійшли пояснення органу ДВС, в яких останній підтримав викладену ним раніше позицію із наведенням правових позицій Верховного Суду.
24.06.2020 до суду надійшло клопотання скаржника про зупинення провадження з розгляду скарги на дії органу ДВС до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 904/3535/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 викликано АТ "Українська залізниця", Регіональну філію "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", Печерський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ТОВ "Лемтранс" у судове засідання, призначене на 04.08.2020.
У судове засідання 04.08.2020 представники учасників справи та органу ДВС не з'явились, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.
Судом було розглянуте та відхилене клопотання скаржника про зупинення провадження з розгляду даної скарги як необґрунтоване.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що скарга АТ "Українська залізниця" на дії державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Положеннями частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Приписами ст. 339 ГПК України сторонам виконавчого провадження надано право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 № 145-IX (далі - Закон № 145-IX).
Відповідно до п. 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення цього Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
До додатку 2 "Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 включено й АТ "Українська залізниця".
Як вбачається з матеріалів скарги, після набрання чинності Законом № 145-IX, постановою Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.12.2019 відкрито виконавче провадження № 60897752.
За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 року Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Крім того, у п.п. 18, 23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії"). Європейський суд вважає, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі "Войтенко проти України").
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що рішення у справі № 910/5432/19, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання, має бути виконане.
Аналіз п. 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону № 145-IX, дозволяє дійти висновку про те, що заборона вчиняти виконавчі дії щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", містить два винятки, згідно з якими вказана заборона не поширюється на стягнення грошових коштів та стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.07.2020 у справі № 904/3535/19 викладено правову позицію, згідно з якою законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ, покладено як принцип обов'язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об'єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігання безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі, через застосування позаприватизаційних процедур.
Винятком з заборони, наведеної у п. 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону № 145-IX, є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Законом № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі № 910/5546/19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі № 910/5432/19 зі скаржника стягнуто саме грошові кошти (збитки у розмірі 92 344, 48 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн), то заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 № 145-IX, не поширюється на виконання вказаного рішення суду.
Також суд звертає увагу скаржника, що чіткий перелік випадків, за яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, встановлений ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". У вказаній статті відсутня така підстава, як заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення скарги АТ "Українська залізниця" на дії Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
За приписами ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими, а наведені скаржником обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду скарги, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні скарги АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повністю.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали складено 28.08.2020.
Суддя О.Г. Удалова