ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.08.2020 Справа № 910/9923/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» про забезпечення позову у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс»
до Міністерства оборони України
про зобов'язання виконати умови договору
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання
Тарасюк І.М.
Представники учасників судового процесу:
від позивача (заявник): Сєтов М.О.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання виконати умови державного контракту №362/5/18/1 від 17.05.2018р., а саме:
-виконати п.п. 2 п. 60 контракту шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс" будівельного майданчика для реконструкції об'єкту та шляхом забезпечення допуску працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс" та субпідрядних організацій до будівництва, що здійснюється на виконання державного контракту №362/5/18/1 від 17.05.2018 р.;
-виконати п. 36 та п.п. 2 п. 60 контракту шляхом забезпечення робіт проектно- кошторисною документацією та шляхом передачі такої проектно-кошторисною документації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс";
-виконати п. 18 та п.п. 9 п. 60 контракту шляхом підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач перешкоджає належному та своєчасному виконанню зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс" за державним контрактом №362/5/18/1 від 17.05.2018р. та фактично не виконує обов'язків, які перебачено п. 36 та п.п. 2 п. 60 та п. 18 та п.п. 9 п. 60 контракту.
Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» було подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- заборони Міністерству оборони України та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які заходи, спрямовані на укладання з будь-якими особами будь-яких договорів, які повністю або частково стосуються виконання робіт з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Ц-58) за чергами (етапами), які передбачені державним контрактом №362/5/18/1 від 17.05.2018р.;
- заборони Міністерству оборони України укладати з будь-якими особами будь-які договори, які повністю або частково стосуються виконання робіт з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Ц-58) за чергами (етапами), які передбачені державним контрактом №362/5/18/1 від 17.05.2018р.
В обґрунтування вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс" посилалось на те, що Міністерство оборони України безпідставно ухилилось від прийняття виконаних позивачем за договором робіт, направило повідомлення про розірвання договору №362/5/18/1 від 17.05.2018 р. й обмежило доступ підрядника до будівельного майданчика. До того ж, заявником наголошено, що на теперішній час відповідачем виявлено намір до укладання договору підряду на виконання робіт з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Ц-58) з іншою особою. Отже, на думку заявника, незастосування заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання судового рішення по справі, а отже, нівелювання права Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс" на ефективний судовий захист.
Ухвалою від 25.08.2020р. судом було відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 23.09.2020р.
Одночасно, 25.08.2020р. судом постановлено ухвалу, якою призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» про вжиття заходів забезпечення позову у судовому засіданні на 28.08.2020р.
Розглянувши у судовому засіданні 28.08.2020р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо її часткового задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові від 15.01.2020р. Верховного Суду по справі №915/1912/19.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.
Як вказувалось вище, обґрунтовуючи подану заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс" посилалось на те, що Міністерство оборони України безпідставно ухилилось від прийняття виконаних позивачем за договором робіт, направило повідомлення про розірвання договору №362/5/18/1 від 17.05.2018р. й обмежило доступ підрядника до будівельного майданчика. До того ж, заявником наголошено, що на теперішній час відповідачем виявлено намір до укладання договору підряду на виконання робіт з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Ц-58) з іншою особою. Отже, на думку заявника, незастосування заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання судового рішення по справі, а отже, нівелювання права Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс" на ефективний судовий захист.
Наразі, судом враховано, що згідно наявного в матеріалах справи контракту №362/5/18/1 від 17.05.2018, виконавець (позивач) зобов'язується за завданням замовника (відповідача) з дотриманням вимог законодавства виконати роботи з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Ц-58). 47 арсеналу (військова частина НОМЕР_1 с.Цвітоха Славутицького району Хмельницької області.
Умовами вказаного правочину передбачено обов'язок замовника своєчасно відповідно до контракту надати виконавцю будівельний майданчик для реконструкції об'єкта, передати виконавцю проектну та дозвільну документацію на будівництво об'єкта.
Судом прийнято до уваги, що статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одночасно, статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, примусове виконання обов'язку в натурі.
В матеріалах справи наявний лист №32/8/526 від 14.02.2020р. замовника за договором №362/5/18/1 від 17.05.2018, яким останній повідомив підрядника про дострокове розірвання контракту та заявив вимогу про звільнення будівельного майданчика.
Судом враховано пояснення позивача стосовно того, що з березня 2020р. доступ робітників підрядника до будівельного майданчика обмежено, внаслідок чого підрядник позбавлений можливості виконувати свої обов'язки.
Одночасно, судом прийнято до уваги представлений позивачем протокол №123 від 04.08.2020р. Центрального управління безпеки збройних сил України щодо організації закупівлі робіт та послуг, в тому числі, робіт з реконструкції технічної території арсеналу військової частини НОМЕР_1 .
За висновками суду, вказаний протокол свідчить про вчинення відповідачем дій, які вказують на волевиявлення останнього щодо закупівлі робіт, які повністю або частково стосуються виконання робіт з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Ц-58) за чергами (етапами), які передбачені державним контрактом №362/5/18/1 від 17.05.2018р., у іншої особи, а не прийняття їх виконання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс».
Отже, за висновками суду, у даному випадку незабезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України вчиняти дії, спрямовані на укладання з будь-якими особами договорів, які повністю або частково стосуються виконання робіт з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Ц-58) за чергами (етапами), які передбачені державним контрактом №362/5/18/1 від 17.05.2018р., може призвести до ускладнень та фактично нівелювання обраного заявником, як стороною вказаного договору, способу захисту своїх прав та законних інтересів, що вказує на наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову вказаним вище шляхом.
При цьому, в контексті означеного слід наголосити, що задоволення позову про зобов'язання Міністерства оборони України виконати умови державного контракту №362/5/18/1 від 17.05.2018р. має своїм правовим наслідком можливість примусового виконання судового рішення та має на меті забезпечення перш за все захист та відновлення прав позивача як сторони зобов'язальних відносин.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
В контексті наведеного судом враховано, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, за висновками суду, застосування такого способу забезпечення позову у справі як заборона Міністерству оборони України вчиняти дії, спрямовані на укладання з будь-якими особами договорів, які повністю або частково стосуються виконання робіт з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Ц-58) за чергами (етапами), що передбачені державним контрактом №362/5/18/1 від 17.05.2018р., відповідає критеріям обґрунтованості, адекватності, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (зокрема, обраний захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та забезпечити ефективний захист його порушених прав та інтересів), імовірністю ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, якщо позов буде судом задоволено, з метою запобігання порушення майнових прав учасників товариств.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» в решті вимог щодо забезпечення позову вищенаведеним критеріям не відповідає, а отже, підлягає залишенню без задоволення.
З приводу зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч.1 ст.141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні. Крім того, суд зазначає, що відповідач чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст.141 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.2, 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» про вжиття заходів забезпечення позову частково.
2. Вжити наступні заходи забезпечення позову:
3. Заборонити Міністерству оборони України вчиняти дії, спрямовані на укладання з будь-якими особами договорів, які повністю або частково стосуються виконання робіт з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Ц-58) за чергами (етапами), які передбачені державним контрактом №362/5/18/1 від 17.05.2018р.
4. В задоволенні решти заяви відмовити.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 131, ЄДРПОУ 35129952).
Боржник : Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022).
Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 28.08.2020р., підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 29.08.2023р.
Відповідно до підпункту 17.5 п.17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Згідно ч.8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст складено та підписано 28.08.2020р.
Суддя О.М.Спичак