номер провадження справи 15/57/20
18.08.2020 Справа № 908/776/20
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Черноморнафтогаз”, 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, оф. 505
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Промснабресурс ХХІ”, 69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, 8
про стягнення коштів та розірвання договору
за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І.
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача - Кириленко О.П., ордер серія ЗП № 031520 від 18.06.2019;
від відповідача - не з'явився, у минулому судовому засіданні Додонов П.О., адвокат, довіреність № б/н від 22.04.2020.
Суть спору
24.03.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Черноморнафтогаз”, м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Промснабресурс ХХІ”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 1041 від 03.12.2013 у розмірі 1 251 189,49 грн та розірвання договору поставки № 1041 від 03.12.2013.
Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної поставки передплаченого позивачем товару в рамках договору поставки № 1041 від 03.12.2013. Внаслідок наявності прострочення виконання зобов'язання позивач, керуючись п. 8.1 договору, ст. 611 ЦК України нарахував та просить стягнути неустойку (пеню) та розірвати договір поставки № 1041 від 03.12.2013.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2020, справу № 908/776/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 26.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/776/20, присвоєно справі номер провадження 15/57/20. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 23.04.2020 о/об 10 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 08.04.2020 справу призначено до розгляду в режимі відео конференції на 23.04.2020 о/об 10 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 23.04.2020 продовжено строк розгляду підготовчого засідання на час дії загальнонаціонального карантину. Відкладено підготовче засідання на 25.05.2020 о/об 12 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 25.05.2020 відкладалось підготовче засідання на 22.06.2020 о/об 10 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 02.06.2020 відмовлено в задоволені заяви Акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Черноморнафтогаз”, м. Київ про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 22.06.2020 відкладено підготовче засідання на 30.07.2020 о/об 10 год. 00 хв.
24.06.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява вих. № 1906 юр/20 від 19.06.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю “Промснабресурс ХХІ”, м. Запоріжжя до відповідача Акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Черноморнафтогаз”, м. Київ про повернення товару за договором позики від 11.10.2013 № 924 та в подальшому зараховані як однорідні вимоги на підставі Угоди №1102 від 19.12.2013.
Ухвалою суду від 30.06.2020 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Промснабресурс ХХІ”, м. Запоріжжя про зобов'язання повернути товар за договором позики від 11.10.2013 № 924 та в подальшому зарахований як однорідні вимоги на підставі Угоди № 1102 від 19.12.2013, повернуто заявнику.
Ухвалою суду від 06.07.2020 призначено проведення судового засідання по справі № 908/776/20 на 30.07.2020 о/об 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 30.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/776/20 до судового розгляду по суті на 18.08.2020 о/об 09 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 30.07.2020 призначено проведення судового засідання в режимі відео конференції.
Розгляд справи 18.08.2020 проводився в режимі відео конференції, відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Акорд».
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити в повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явився. Проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві від 22.05.2020. В обґрунтування відзиву посилається на укладений між сторонами Договір позики від 11.10.2013 та Договір про зарахування зустрічний однорідних вимог від 19.12.2013 №1102. При цьому зазначає, що обставини виконання ТОВ «Промснабресурс ХХІ» обов'язку з постачання товару на суму 407 782,14 грн за Договором поставки шляхом зарахування в рахунок цього обов'язку переданого товару за договором позики № 924 від 11.10.2013, стало підставою для прийняття 29.09.2014 Господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/17941/14 про стягнення з ПуАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 171 924,42 грн як вартості поставленого 04.02.2013 ТОВ «Промснабресурс ХХІ» за Договором поставки товару. Вказане рішення набрало законної сили, але до теперішнього часу не виконано. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, відповіді на відзив не надав.
Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, шляхом направлення на його юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, 8), відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі. Дану ухвалу суду відповідачем отримано 08.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, судом дотримано положення частин 2-4 ст. 120 ГПК України та ч. 5 ст. 242 ГПК України щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання та вчинення відповідної процесуальної дії шляхом вручення сторонам копій ухвал по даній справі в порядку визначеному ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
В судовому засіданні 18.08.2020 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Заслухавши доводи представника позивача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд установив наступне.
11.10.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Договір позики № 924.
Предметом позики, ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», відповідно до специфікації, є речі, визначені родовими ознаками (розчинник, змивач, фарба) вартістю 427 507,2 грн.
Відповідно до п. 2.1 Договору на підставі Акту приймання - передачі товару від 17.10.2013 та видаткової накладної № ПС - 0000200 від 17.10.2013 товар був переданий відповідачу на суму 423 955,76 грн.
Згідно із п. 2.2 Договору строк повернення позики складає 40 календарних днів з моменту підписання Сторонам акту приймання - передачі товару.
26.11.2013 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1/1024/1 до Договору позики № 924 від 11.10.2013, згідно якої знизили вартість товару, що була передана відповідачу і визначили її у розмірі 411 292, 80 грн та визначили строк повернення товару у строк до 09.12.2013.
03.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (яке у подальшому перейменоване у Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»), як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс XXI», як Постачальником було укладено Договір поставки № 1041 (далі - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар згідно специфікації № 1 (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором (п. 1.1 Договору поставки).
Відповідно до п. 2.2 Договору поставки поставка товару здійснюється упродовж 15 днів з моменту отримання постачальником письмового замовлення від покупця.
Сума договору становить 937 119,28 грн, у т.ч. ПДВ 156 186,55 грн (п. 4.1 Договору поставки). Оплата здійснюється протягом 120 днів після поставки товару та підписання акту приймання-передачі (п. 4.2 Договору поставки).
Розділом 7 сторони визначили права та обов'язки, за якими покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений товар, прийняти поставлений товар згідно акту прийому-передачі. Постачальник в свою чергу зобов'язаний забезпечити постачання товару в строки визначені Договором.
Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2014 (п. 11.1 Договору поставки).
З позовної заяви вбачається, що ТОВ «Промснабресурс ХХІ» не виконав зобов'язання згідно із Замовленням № 04/2.1-1090/1 від 03.12.2013, чим прострочив виконання зобов'язання за договором поставки № 1041 від 03.12.2013, не виконав своєчасно поставку товару за Замовленням у тому числі поставку на суму попередньо сплаченого товару в розмірі 407 782,14 грн.
11.03.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати за договором поставки від 03.12.2013 № 1041 в сумі 407 782,14 грн, стягнення пені в розмірі 843 407,35 грн та визнання договору поставки від 03.12.2013 № 1041 розірваним з моменту повернення попередньої оплати.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо поставки товару, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача грошових коштів за договором поставки № 1041 від 03.12.2013 у розмірі 1 251 189,49 грн та розірвання договору поставки № 1041 від 03.12.2013.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 910/820/19 встановлено, що 19.12.2013 сторони уклали угоду № 1102 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Угода № 1102).
В Угоді № 1102 сторони зазначили про наявність спільних зустрічних зобов'язань.
Зокрема, зобов'язання публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс XXI» засновані на договорі позики № 924 від 11.10.2013 і становлять обов'язок повернути товар на суму 407 782,14 грн, строк виконання якого настав 09.12.2013.
Зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс ХХІ» перед публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» засновані на договорі поставки № 1041 від 03.12.2013 і полягають в обов'язку поставити товар на суму 407782,14 грн. згідно з заявкою № 04/2.1-1090/1 від 03.12.2013, строк виконання якого настав 18.12.2013.
Відповідно до п. 2 Угоди № 1102 від 19.12.2013 товар на суму 407 782, 14 грн в тому числі ПДВ, переданий товариством з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс ХХІ» позивачу по Договору позики № 924 від 11.10.2013 вважати товаром, поставленим по Договору поставки № 1041 від 03.12.2013.
Обставини виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс ХХІ» обов'язку з постачання товару на суму 407 782,14 грн за Договором поставки шляхом зарахування в рахунок цього обов'язку переданого товару договором позики № 924 від 11.10.2013, стало підставою для прийняття 29.09.2014 Господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/17941/14 про стягнення з публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 171 924,42 грн як вартості поставленого 04.02.2013 товариством з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс ХХІ» за Договором поставки товару. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 у справі № 910/17941/14 постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2015 у справі № 910/17941/14 залишено без змін.
Отже, встановлення факту правомірності виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс ХХІ» обов'язку з постачання товару на суму 407782,14 грн. за Договором поставки шляхом зарахування в рахунок цього обов'язку переданого товару за договором позики № 924 від 11.10.2013, залежить від правомірності такого договору (договору позики № 924 від 11.10.2013), який не був предметом оцінки і судового спору.
03.12.2013, одночасно із підписанням Договору поставки ДАТ «Чорноморнафтогаз» передало ТОВ «Промснабресурс XXI» письмове замовлення № 04/2.1-1090/1 від 03.12.2013 про постачання всієї партії товару, яка визначена специфікацією до Договору поставки.
Обставина отримання письмового замовлення № 04/2.1-1090/1 від 03.12.2013 визнається ТОВ «Промснабресурс ХХІ» та підтверджується документально.
17.12.2013 у АТ “Державного акціонерного товариства “Черноморнафтогаз”, настав термін повернення товару ТОВ “Промснабресурс ХХІ” згідно договору позики № 924, а у ТОВ “Промснабресурс ХХІ” виникли зобов'язання по поставці товару АТ “Державному акціонерному товариству “Черноморнафтогаз”, згідно договору поставки № 1041 від 03.12.2013.
21.01.2014 Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс XXI» 407 782,14 грн (призначення платежу за поставлені лакофарбові матеріали згідно з договором № 1041 від 03.12.2013, в т.ч. ПДВ 20% - 67963,69 грн.).
Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс ХХІ» 04.02.2014 згідно акту приймання-передачі від 04.02.2014 та видаткової накладної № ПС-0000004 від 04.02.2014 було здійснено поставку товару на суму 171 924, 42 грн. Товар був прийнятий відповідальною особою, що підтверджується довіреностями № 275/634 від 15.10.2013 та № 30/634 від 03.02.2014 на отримання товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 910/820/19 відмовлено у задоволенні первісного позову ТОВ «Промснабресурс XXI» до ДАТ «Чорноморнафтогаз» та задоволено повністю зустрічний позов ДАТ «Чорноморнафтогаз» до ТОВ «Промснабресурс XXI».
Визнано недійсним договір позики № 924 від 11.10.2013 (із змінами та доповненнями), що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс XXI» та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».
Визнано недійсною Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.12.2013 №1102, що укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс XXI» та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 910/820/19 в апеляційному порядку не оскаржувалося, у зв'язку з чим набрало законної сил 26.11.2019.
Господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 910/820/19 встановлено, що 03.12.2013 одночасно із підписанням договору поставки ДАТ «Чорноморнафтогаз» передало ТОВ «Промснабресурс ХХІ» письмове замовлення № 04/2.1-1090/1 від 03.12.2013 про постачання всієї партії товару, яка визначена специфікацією до Договору поставки. Ці обставини не є спірними та визнаються сторонами.
Оскільки, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 910/820/19 встановлено факт перерахування Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» попередньої оплати в сумі 407 782,14 грн товариству з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс ХХІ». А Товариство з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс ХХІ» в свою чергу здійснило поставку публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» товар на суму 171924,42 грн, товар на суму 235 857,72 грн не поставлено. Суд дійшов висновку, що позивачем у позові не враховано поставку товару на суму 171 924,42 грн у зв'язку з чим вимога про стягнення попередньої оплати за договором поставки № 1041 від 03.12.2013 в розмірі 407 782,14 грн підлягає задоволенню в частині 235 857,72 грн.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Отже, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав та ТОВ “Промснабресурс ХХІ” зобов'язано повернути грошові кошти в розмірі 235 857,72 грн, сплачені позивачем за непоставлений товар.
Відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань з поставки товару, так як повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар в повному обсязі.
Також позивачем заявлено до стягнення із відповідача пеню в розмірі 843 407,35 грн на підставі п. 8.1. Договору.
Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.
За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 230), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 8.1 Договору за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від суми не поставленого в строк товару.
За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України управлена сторона має право на неустойку, яке виникає незалежно від наявності у неї збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить, що неустойка (штраф, пеня) не є зобов'язанням, а являється санкцією за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відтак, виходячи з вищенаведених правових норм, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання може потягнути за собою такі наслідки: повернення суми попередньої оплати, сплата неустойки.
Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу судом встановлено, що він виконаний не вірно. При розрахунку пені позивачем не було враховано поставку товару згідно з видаткової накладної № ПС-0000004 від 04.02.2014 на суму 171 924,42 грн, та відповідно виконано розрахунок виходячи з суми основного боргу 937 119,28 грн, а не 765 194,86 грн = (937 119,28 грн - 171 924,42 грн).
Крім того, визначений позивачем період нарахування пені у позовній заяві з 01.10.2019 по 01.04.2020, суд вважає помилковим та таким що визначений з порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
Приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.
Умовами договору № 1041 від 03.12.2013 не передбачено нарахування пені за період більший ніж шість місяців.
Таким чином, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за 6 місяців, що передує зверненню з даним позовом до суду, тоді як розрахунок пені необхідно було виконати за 6 місяців починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.
Положеннями ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи не вірно визначений позивачем період нарахування пені, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог з урахуванням наведеного періоду нарахування пені, тому відмовляє в частині стягнення пені в розмірі 843 407,35 грн.
Стосовно вимог про розірвання договору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Доказів належного виконання умов договору № 1041 від 03.12.2013 щодо поставки товару на загальну суму 765 194,86 грн Товариством з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс ХХІ» суду не надано.
На адресу відповідача надсилався лист від 11.03.2020 № 218/20 про повернення попередньої оплати за договором та розірвання договору. Доказів надання відповіді не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про розірвання спірного договору поставки № 1041 від 03.12.2013 підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача на позов суд вважає частково безпідставним, з урахуванням наведеного вище.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Черноморнафтогаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промснабресурс ХХІ” про стягнення заборгованості за договором поставки № 1041 від 03.12.2013 у розмірі 1 251 189,49 грн та розірвання договору підлягають частковому задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відстрочення сплати позивачу судового збору до ухвалення судового рішення у справі № 908/776/20, суд дійшов висновку про стягнення з Акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Черноморнафтогаз” в дохід Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 20 869,84 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 20, 129, 202, 222, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Позов Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» задовольнити частково.
Розірвати Договір поставки від 03.12.2013 №1041 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промснабресурс ХХІ” (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 34676864), як постачальником та Публічним акціонерним товариством “Державне акціонерне товариство “Черноморнафтогаз” (ідентифікаційний код юридичної особи 00153117), яке в подальшому перейменоване у Акціонерне товариство “Державне акціонерне товариство “Черноморнафтогаз” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, оф. 505; ідентифікаційний код юридичної особи 00153117).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промснабресурс ХХІ”, 69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 34676864) на користь Акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Черноморнафтогаз”, (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, оф. 505, ідентифікаційний код юридичної особи 00153117) суму попередньої оплати в розмірі 235 857,72 грн (двісті тридцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень 72 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промснабресурс ХХІ”, 69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 34676864) на користь Акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Черноморнафтогаз”, (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, оф. 505, ідентифікаційний код юридичної особи 00153117) судовий збір в розмірі 5 639,87грн (п'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять гривень 87 коп). Видати наказ.
У задоволенні позову в частині стягнення попередньої оплати в розмірі 171 924,42 грн та пені в розмірі 843 407,35 грн відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Черноморнафтогаз” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, оф. 505, ідентифікаційний код юридичної особи 00153117) в дохід Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Запоріжжі/Вознесенівський/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ): 38025409, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998, номер рахунку UA908999980313171206083008007, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у сумі 20 869,84 грн (двадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень 84 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 240 Господарського процесуального кодексу України 28 серпня 2020 року.
Суддя І. С. Горохов