Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"20" серпня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1337/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельно-провідникова продукція" Азовкабель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод"
про стягнення 24 833,69 грн.
ТОВ "Кабельно-провідникова продукція" Азовкабель" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Гулянецький щебзавод" про стягнення 24 833,69 грн, з яких 20 000,00 грн сума боргу, 3 828,97 грн пені, 338,50 грн 3% річних, 666,22 грн інфляційних.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням ТОВ "Гулянецький щебзавод" умов укладеного між сторонами договору поставки № 1906/19 від 19.06.2019 в частині проведення розрахунку за отриманий від ТОВ "Кабельно-провідникова продукція" Азовкабель" товар, в результаті чого утворилась заборгованість, яка є предметом спору.
Ухвалою суду від 20.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/1337/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання суду призначено.
Ухвалою від 18.02.2020 строк підготовчого провадження продовжено до 20.04.2020.
Ухвалою суду від 24.03.2020 строк розгляду підготовчого провадження продовжено на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
31.03.2020 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. Також повідомив суд, що позов підтримує в повному обсязі.
05.05.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 16.06.2020 було ухвалено відкласти розгляд справи по суті на 20.08.2020.
В судове засідання представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
19.06.2019 між ТОВ "Кабельно-провідникова продукція Азовкабель" (позивач/продавець) та ТОВ "Гулянецький щебзавод" (відповідач/покупець) укладено договір поставки № 1906/19.
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.
Товар за цим договором є стрічка транспортерна. Товар за цим договором може бути як новим так і бувшим у використанні ( п. 1.2 договору).
Найменування, ціна, кількість, якість та вартість товару, що постачається, а також строки виготовлення та строки постачання товару, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору, або у рахунку ( п. 1.3 договору).
В п. 2.1 договору зазначено, що покупець здійснює оплату вартості товару в розмірі та в порядку, що вказані у відповідній специфікації.
Розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування покупцем безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку. В призначені платежу посилання на номер та дату рахунку обов'язкові ( п. 2.2 договору).
Згідно п. 3.8 договору, товар вважається прийнятим за кількістю та якістю з моменту підписання видаткової накладної уповноваженою особою покупця, якщо інший порядок приймання товару не вказаний у специфікації.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому разі до повного виконання зобов'язань за ним обома сторонами ( п. 6.1 договору).
19.06.2019 сторонами була підписана специфікація № 1 до договору, в якій сторони погодили найменування товару, його кількість, якість, ціну, умови постави та проведення розрахунку.
Так, в специфікації зазначено, що товар має бути поставлений протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати укладання специфікації , а оплата за нього повинна бути проведена протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту постачання продукції.
На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 51 480,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 40 від 21.06.2019.
Однак, відповідач за отриманий товар розрахунок в повному обсязі не провів, в результаті чого утворилась заборгованість, яка на день подачі позову до суду становить 20 000,00 грн. Відповідач заперечень з приводу заявленої заборгованості та свого контрозрахунку до суду не надав.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ураховуючи викладене, суд вважає заявлену вимогу про стягнення 20 000,00 грн основної заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3 828,97 грн пені нарахованої за період з 22.07.2019 по 02.12.2019.
Право позивача на нарахування пені передбачене п.4.3 договору, в якому зазначено, що за порушення строків здійснення остаточної оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.
Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем не вірно визначений розмір подвійної облікової ставки НБУ у період за який здійснено розрахунок. Відповідно до розрахунку проведеного судом, розмір пені, за період з 22.07.2019 по 02.12.2019, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, становить 3 764,27 грн.
Також позивачем нараховано відповідачу 338,50 грн 3% річних за період з 22.07.2019 по 02.12.2019 та 666,22 грн інфляційних за період з серпня по жовтень 2019 року.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до проведеного судом розрахунку 3% річних за вказаний позивачем період, розмір нарахувань становить 341,11 грн.
Таким чином, за розрахунком суду розмір 3% річних складає 341,11 грн, що перевищує розмір 3% річних, які нарахував позивач в сумі 338,50 грн.
Оскільки згідно приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак суд враховує розмір 3% річних в сумі 338,50 грн., які позивач зазначив в своєму розрахунку.
Також, суд не погоджується з розміром нарахованих інфляційних втрат за період з серпня по жовтень 2019 у сумі 666,22 грн.
В частині стягнення інфляційних нарахувань, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Відповідно до Рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Згідно розрахунку проведеного судом, в межах заявленого періоду із урахуванням здійснених часткових оплат, розмір інфляційних становить 385,00 грн.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог в частині стягнення 20 000,00 грн основного боргу, 3 764,27 грн пені, 338,50 грн 3% річних та 385,00грн інфляційних та відмови в задоволенні в іншій частині позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулянецький Щебзавод" (11562, Житомирська область, Коростенський район, с. Бондарівка, код ЄДРПОУ 33201062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельно-провідникова продукція" Азовкабель" ( 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Військове містечко, буд. 14, кв. 27, код ЄДРПОУ 41784404) 20 000,00 грн основного боргу, 3 764,27 грн пені, 338,50 грн 3% річних та 385,00 грн інфляційних , 1 894,24 грн судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 28.08.20
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати:
1- в справу
2-3 - сторонам (рек. з повід.)